Ми звертаємося до лікаря, коли захворіваємо, задля отримання лікування, яке має усунути симптоми, полегшити загальний стан та вплинути на причину недуги. Залежно від хвороби, лікар складає план лікування.
Та часом пацієнту здається, що його лікують не так, призначають не ті процедури або виписують замало ліків. Насправді лікарі діють за протоколами – це інструкції з прописаними методами діагностики та лікування, що базуються на доказовій медицині та мають доведену ефективність. І там вже вказано терапевтичні методи лікування тих чи інших хвороб. Залежно від виду хвороби і тяжкості пацієнту можуть призначити як одне, так одразу декілька видів лікування: етіотропне, паліативне або патогенетичне. Що це і як вони різняться, пише myheal.
Етіотропне лікування
Це тип лікування, з яким так чи інакше стикалася кожна людина. Дане лікування спрямоване на усунення причини хвороби, а не на полегшення симптомів або самопочуття. Тобто його ціль – джерело проблеми, усуваючи яке, зникнуть і неприємні відчуття. До етіотропної терапії можна віднести:
- Призначення ліків, які прямо діють на збудників хвороб: протигрибкові, противірусні, антибіотики, антипротозойні та інші препарати. Наприклад, для лікування грипу або ГРВІ лікарі давно використовують у своїй практиці противірусні препарати, їхня дія спрямована на причину хвороби – вірус. Пригнічуючи розмноження і поширення в організмі вірусів, такий препарат сприяє швидкому одужанню.
- Сюди ж відносяться хіміотерапевтичні препарати (їхня дія спрямована на клітини ракових пухлин), засоби проти глистів, імунобіологічні препарати, антидоти (їх призначають у випадках отруєнь) тощо.
- Хірургічні операції (видалення сторонніх тіл, пухлин, усунення вад).
Паліативне лікування
Часом таке лікування називають ще симптоматичним. Тобто воно не лікує, а покращує самопочуття. Ці два терміни паліативне та симптоматичне часто використовують як синоніми через спільне призначення – підтримку. Однак суть симптоматичної терапії полягає у полегшенні симптомів виліковних хвороб. Наприклад, прийом жарознижувального препарату, знеболювальних, рясне пиття та відпочинок при застуді.
Мета паліативного лікування – підтримка та полегшення симптомів пацієнтів із серйозними невиліковними хворобами (онкологічні та серцево-судинні захворювання, діабет, хвороби Альцгеймера та Паркінсона, ниркова недостатність, інсульт, ВІЛ/СНІД інфекції, туберкульоз тощо). Для них паліативне лікування важливе покращенням якості життя і зменшенням страждань.
Симптоматичне лікування завжди застосовується в комплексі з іншими видами лікування. Адже усунення симптому не означає одужання. Часто до паліативного лікування люди вдаються самостійно, це не дуже добре. Наявність певних симптомів може свідчити про приховані хвороби. Тож зникнення симптому не говорить про ліквідацію недуги або настання одужання.
Патогенетичне лікування
Це вид терапії, який корегує порушення в організмі, що виникли на тлі хвороби. Його мета – зменшення запальних процесів, відновлення зруйнованих структур організму (тканин, органів, клітин), запобігання ускладнень, корекція метаболічних процесів, попередження побічних ефектів тощо. Патогенетична терапія поєднується з етіотропною для успішного лікування багатьох хвороб.
Патогенетична терапія може траплятися у вигляді корекції гігієни або харчування, психоемоційного розвантаження, прийому вітамінів та ліків, проведення реабілітації або адаптації тощо. Тобто коли лікар рекомендує додати до щоденного раціону овочі та фрукти, а також більше відпочивати – це не для «галочки». Це і є патогенетичне лікування, яке мусить допомогти одужанню.
Ще один приклад: патогенетичне лікування при укусі енцефалітного кліща полягає у прийомі низки препаратів, що мають дезінтоксикаційну дію, антиоксидантну, протизапальну тощо. Доповнюється це, звісно, етіотропним лікуванням.
Отже, усі три види лікування націлені на усунення проблем зі здоров’ям. Яке саме лікування використовувати – вирішує лікар після постановки діагнозу. Адже кожен із трьох видів має свої показання і протипоказання, а також різну ефективність впливу на хвороби.
