Нове захоплення підлітків викликало справжній резонанс в українському суспільстві. Дорослі поділилися на два табори: одні стверджують, що новий тренд небезпечний для психіки дітей і такі ігри ненормальні. А другі на противагу нагадують власні юнацькі тенденції та субкультури минулого, не вбачаючи у квадроберах нічого поганого. Цікаво, що серед самих дітей такої категоричності немає.
З одного боку, побачити на вулиці підлітка у масці, рукавичках і з хвостом, який пересувається і лащиться, як кіт, викликає подив. З іншого боку – всі пам’ятають мінливість субкультур: хіпі, панки, емо, металісти, скінхеди, готи, толкієністи… Таке захоплення дітей і молоді легко пояснити бажанням виділитися, бути не таким, як всі, привернути увагу, спілкуватися з собі подібними, спосіб вираження протесту тощо. Це було, є і буде. Просто з часом змінюються види забав.
Читайте також: Який контент найбільш впливає на емоційний стан дитини?
Хто такі квадробери?
Квадробери – це люди, які наслідують поведінку тварин. Цей тренд, що зародився як спортивна дисципліна в Японії, згодом перетворився на цілу субкультуру. Квадробери часто пересуваються навкарачки, використовуючи різноманітні костюми та аксесуари, які імітують зовнішній вигляд тварин (наприклад, маски, хвости).
Наскільки небезпечне захоплення квадроберством
У цьому питанні думки психологів мають певні розбіжності. Деякі спеціалісти вбачають небезпеку у тому, що нове захоплення забирає весь вільний час у дитини і витісняє:
- навчання;
- хобі;
- домашні зобов’язання;
- спілкування з рідними та однолітками.
Інші – вважають, це психічним відхиленням, провалом у вихованні батьками, способом втекти від самотності чи реальності, бажанням дитини привернути увагу дорослих. І це теж може траплятися, адже діти різні.
Читайте також: Як обрати дитячий гурток?
Є інша очевидна, більш реальна, небезпека, а саме:
- Агресивне ставлення на вулиці. Якщо квадробер підбіжить до маленької дитини або дорослої незнайомої людини «погратися», то може отримати цілком фізичну відповідь.
- Усе вимагає міри. Батькам варто проявити пильність, коли побачать у поведінці розмиття межі між фантазією та реальністю, бо це дійсно може вплинути на адекватне сприйняття навколишнього середовища дитиною.
- Червоним прапорцем має стати момент, коли захоплення витіснить усю іншу діяльність дитини: навчання, спілкування, інші хобі та змінить емоційний стан.
Чи варто забороняти бути квадробером?
Варто почати з того, що це цікаве нове для дитини заняття. Оскільки всі люди різні, то і захоплення, відповідно, різні. Є прихильники собак, а є любителі котів. Хтось слухає попмузику, а інші надають перевагу класиці. Одні діти люблять паркур, інші – конструктори.
Читайте також: Правильне харчування для підтримки імунітету дітей восени
Так само різниться і поняття нормальності – воно відносне. Якщо для одного квадробери – дикунство, то для іншого – нормальна гра. Варто сприйняти це так – дитина в тренді. Чи вважається ненормальним Кенічі Іто, який започаткував цей рух у Японії та потрапив до Книги рекордів Гіннеса за найшвидше пересування на чотирьох кінцівках? Звісно ні, просто його захоплення переросло в окремий вид. Квадроберство може бути способом релаксу дитини, психологічного розвантаження, розвитком креативності.
Ще один плюс – пересування та імітація поведінки тварин вимагає фізичних зусиль. Своєрідний фітнес дитині гарантований, як і перерва від гаджетів.
І головне – що забороняється, стає бажаним.
Що робити, якщо дитина зацікавилася квадроберством:
- намагатися не засуджувати і не висміювати нове захоплення;
- батькам запастися терпінням: як і будь-яке захоплення, воно минає, цікавість згасає;
- проявити інтерес: нехай дитина більше розкаже, чому це її зацікавило, з ким вона тепер розділяє нове захоплення тощо;
- запропонувати допомогу – в оформленні образу, придбанні елементів костюму, розміщенні відео в соцмережах тощо;
- перестати думати, що квадроберство – це недоліки виховання;
- придумати разом і домовитися про певні умови. Наприклад, грати після виконання уроків, дотримуватися правил безпеки і меж дозволеного, не вступати в конфліктні ситуації, розмежовувати гру і реальність.
Підтримка від батьків у будь-чому створює міцний фундамент щасливого дитинства і як наслідок – формування здорової та всебічно розвиненої особистості.
