Дитина відмовляється їсти суміш | Smart Mama 2024

Нема апетиту у дитини – норма чи симптом?

Батьки часто переживають через відсутність у дитини бажання їсти. Але лікарі не рекомендують тиснути на малюка і змушувати його харчуватися за режимом. Більш того, навіть якщо дитина не хоче їсти протягом усього дня – це теж іноді нормально.

Але іноді  відсутність апетиту може бути симптомом захворювання або патології. Хоча найчастіше під відсутністю апетиту маскується харчове порушення – вибірковий розлад прийому їжі. Тому необхідно розрізняти стан, коли небажання дитини їсти є нормою, а коли – ні.

Харчування до року

Однорічний малюк навряд чи попросить маму про добавку  обіду, однак батьки швидко вчитися розуміти, коли дитина відмовляється від подальшої трапези, а коли хоче «продовження банкету».

Що важливо знати про харчування у перший рік життя?

Дитина активно набирає вагу, і норми для кожного місяця життя до року давно визначені лікарями. Власне саме набір ваги і є основним показником того, що дитина наїдається вдосталь. Однак лікарі не рекомендують зважувати дитини занадто часто – це лише додає  хвилювань матусі.  Пару разів на місяць – цілком достатньо, щоб відстежувати вагу малюка.

Також важливо пам’ятати, що якщо у дитини застуда або ріжуться зубки, вона може відмовлятися їсти. Але у дітей може різко підвищитися температура тіла і  зневоднення. Тому важливо постійно намагатися давати дитині пити воду або грудне молоко.

Читайте також: ХАРЧУВАННЯ МАЛЮКА ВПЛИВАЄ НА ЙОГО ІМУННУ СИСТЕМУ

Діти в перший рік життя не завжди позитивно налаштовані до прикорму і можуть відмовлятися від нових продуктів постійно. Це не є сигналом того, що дитина хворіє, просто мамине молоко або адаптована суміш для малюка набагато смачніше. Важливо розуміти, що прикорм – це не повноцінне харчування, і якщо дитина з’їдає навіть чайну ложку нового продукту – це вже дуже добре. Якщо ж малюк категорично відмовляється від нової їжі, не варто здаватися.

Новий продукт можна пропонувати дитині і п’ять, і десять разів, якщо не хоче – спробувати ще раз через пару місяців. Шлунково-кишковий тракт дитини поступово «налаштовується» на дорослу їжу. Можна сказати, що іноді він краще знає, що в даний момент вже «можна», а що – ще рано їсти.

Коли  втрата апетиту перестає бути нормою?

По-перше, дитину потрібно намагатися більше годувати, якщо цю саму норму не показують ваги. Іноді дитина відмовляється їсти, оскільки їй не підходить адаптована суміш і її потрібно замінити. Також про таку ситуацію, а ще проблеми шлунково-кишкового тракту можуть сигналізувати пронос або запор та/або алергічні реакці, що постійно спостерігаються.

Від року до двох

У цьому віці у дітей, як правило, починає проявлятися перебірливість у їжі, адже вибір став набагато більше. В результаті це може переростати в повну відмову вживати чимало продуктів.

Батьки часто сприймають це болісно: дитина не хоче їсти суп через моркву, а вона ж так корисна! Але поки дитину можна нагодувати іншими продуктами – це не  проблема. Проблема виникає, якщо в «схваленому» малюком раціоні лише 5-10 продуктів.

Іноді саме батьки  спочатку неправильно формують раціон дитини, ґрунтуючись  на власних харчових звичках. Харчування сучасних людей далеко від ідеалу і дорослі щодня вживають солодкі, жирні і занадто м’які страви. Такі ж продукти отримує і дитина, адже їй  потрібна глюкоза! Таке виправдання дають собі деякі мами, підсолоджуючи дитині практично всю їжу. Однак тут і криється небезпека.

Читайте також: НЕМОВЛЯ ЗАСТУДИЛОСЯ: НА ЩО ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ

Коли людина їсть солодке, її мозок сигналізує про виділення ендорфінів і енкефалінів, що запускають систему «нагороди і підкріплення». Наприклад, дитина, «підсіла» на вуглеводи, буде тепер постійно шукати і хотіти їжу, яка приносить їй задоволення. Батьки, на жаль, допомагають цій системі: будеш добре поводитися, дам цукерку.

Деякі люди від народження схильні до підвищеної тривожності або мають знижений рівень серотоніну (гормону радості). Це може сприяти появі перебірливості в їжі. Такі діти добре запам’ятовують зв’язок із негативною подією, яка сприяла відмові від певної їжі. Це наприклад такі ситуації: боліло горло і було боляче ковтати, їжа була дуже гарячою і дитина обпекла слизову, у момент обіду відбулася сварка. Іноді діти також можуть поширювати негативний досвід на, так би мовити, всю лінійку продуктів: суп викликав опік – все супи погані, огірок був гірким – всі зелені овочі не їстівні.

Діти, перебірливі в їжі, можуть ігнорувати безліч страв і навіть власне почуття голоду

Схильність до перебірливості в їжі можна запідозрити, поспостерігавши за дитиною. Досить часто відмовляються їсти діти з СДУГ, схильні до тривожності, страхів, перебільшень. Такі діти можуть уникати неприємних соціальних контактів, мати підвищене почуття контролю. Їхня перебірливість іноді пов’язана навіть із сервіруванням столу – вони можуть їсти тільки з однієї тарілки або тільки в одному місці.

Чим загрожує така вибірковість?

Через відмову від певних продуктів у дитини можуть не вироблятися потрібні ферменти. В результаті – навіть якщо її вдасться умовити спробувати небажану їжу – це може спровокувати нетравлення або здуття живота. Таким чином впевненість у правильності своєї поведінки у дитини тільки посилиться.

Однак одноманітне харчування рано чи пізно призведе до нестачі поживних речовин (білків, амінокислот і мікроелементів). Це може позначитися на фізичному і психічному розвитку, з’являться різні захворювання. Батьки будуть звертатися до лікарів і давати дитині, наприклад, вітаміни, однак за фактом необхідно докорінно міняти харчові звички дитини.

Поганий апетит або примхлива поведінка найчастіше не є постійними супутниками, а з’являються у  дитини періодично. Якщо ж відмова від продуктів призводить до більш серйозних проблем (хронічних захворювань, неможливості поїсти не вдома  або в садку), необхідна комплексна допомога лікарів (невролога, дієтолога, психолога і гастроентеролога).

Від двох і старше

Діти з часом вчаться вживати їжу не просто як цілісне явище (суп як окрема їжа), а розрізняти продукти, які не подобаються. Хоча сподіватися на те, що дитина п’яти років буде точно відрізняти овочі від фруктів і, головне – розуміти причинно-наслідкові зв’язки між їх вживанням і своїм здоров’ям, не варто. Діти можуть все ще ділити їжу за основною ознакою («всі гірке і солоне не їм» або «не люблю зелену їжу»).

Однак батьки все ще можуть впливати на харчові звички, просто «маскуючи» неприємні продукти або додаючи їх поступово, як правило, в перетертому вигляді. Але якщо дитина чинить опір і все ще відмовляється від кількох продуктів – це може дійсно бути особливістю її смакових переваг, які залишаться на все життя.

Читайте також: ДИСБАКТЕРІОЗ: ПРИЧИНА ЧИ РЕЗУЛЬТАТ ГРВІ?

Батьків повинні насторожити відмови від повноцінних прийомів їжі, відсутність перекусів і відмова від багатьох продуктів. Проблеми з шлунково-кишковим трактом (пронос, блювота, запор, здуття), підвищення температури тіла, поганий сон, підвищена збудливість і тривожність доповнюють картину харчових проблем.

Але якщо лікарі не знаходять патологій, такий стан буде наслідком харчових розладів. Батьки іноді відмовляються від такого пояснення, оскільки найчастіше вони ж відповідальні за появу таких проблем. Однак все можна виправити. Тільки в одному випадку «відсутність апетиту» можна «вилікувати» за місяць, в іншому – і батькам, і дітям потрібна допомога фахівців.

Важливо встигнути привчити дитину до різноманітної і здорової їжі ще у віці до двох років.

Незначну перебірливість можна усунути самостійно, слідуючи основним правилам:

  • раціон дитини повинен бути заснований не на перевагах мами і тата, а на рекомендаціях фахівців із харчування (з медичною освітою);
  • батьки не повинні використовувати позитивне підкріплення (солодку винагороду), а до їжі слід ставитися нейтрально (уникати скандалів за столом і не робити з їжі культу);
  • батьки можуть використовувати позитивне посилення і мотивувати дитину є тільки в разі, якщо вона скуштує щось нове (особливо якщо це щось не дуже смачне);
  • не можна «підкріплювати» небажану поведінку дитини. Батьки можуть до певної міри ігнорувати вимогу замінити/прибрати їжу, істерику, кидання їжі на підлогу і продовжувати спокійно пропонувати поїсти потрібні продукти. Не отримуючи бажаної реакції, дитина буде вести себе спокійніше.

Олена Алексєєва