Осінь для багатьох родин починається не лише зі зміни погоди, а й із з’ясування, «хто цього разу приніс вірус додому». Адже дитина повертається до школи чи садочка, дорослі – в офіс, усі більше часу проводять у приміщеннях, а разом із цим зростає імовірність підхопити чергову респіраторну інфекцію

Повністю уникнути таких контактів навряд чи можливо, але це не означає, що сім’я нічого не може зробити.

Віруси нікуди не зникли

Після пандемії COVID-19 може здаватися, що розмов про віруси стало надто багато. Насправді респіраторні інфекції були з нами завжди, просто останніми роками ми стали значно уважніше до них ставитися.

Восени й узимку умови для поширення багатьох респіраторних вірусів стають сприятливішими. Усі починають проводити більше часу у приміщеннях, починається опалювальний сезон, а вікна ми відкриваємо не так часто. У результаті люди довше перебувають поруч там, де інфекціям легше передаватися.

Ідеться не про якийсь один «осінній вірус». Одночасно можуть циркулювати віруси грипу, SARS-CoV-2, RSV, риновіруси, аденовіруси, сезонні коронавіруси, віруси парагрипу та багато інших збудників. Їхня активність змінюється протягом сезону, тому передбачити наперед, який саме вірус стане головним у найближчі тижні, неможливо.

Саме тому не варто шукати одну «чарівну» міру профілактики, а поєднувати кілька простих підходів: залишатися вдома під час хвороби, дотримуватися респіраторної гігієни, провітрювати приміщення та вакцинуватися від інфекцій, для яких вакцинація рекомендована. Особливої уваги потребують люди, для яких респіраторна інфекція може бути небезпечнішою: маленькі діти, люди старшого віку, вагітні, а також люди з певними хронічними захворюваннями.

Чому саме сім’я часто стає «ланцюжком» зараження?

На жаль, це один із найбільш ймовірних сценаріїв поширення інфекції. Уявімо цілком звичайну ситуацію: дитина приходить зі школи, почувається нормально, ввечері грається з молодшим братом, обіймає батьків, а наступного ранку в неї з’являється нежить або температура. Через день-два нездужати починає хтось із дорослих, а ще через кілька днів – інші члени родини. Адже респіраторні віруси передаються під час дихання, розмови, кашлю та чхання. Для зараження не обов’язково годинами сидіти поруч із хворою людиною, а особливо сприятливі для передачі інфекції закриті, людні та погано вентильовані приміщення.

До того ж людина може бути заразною ще до того, як зрозуміє, що захворіла. Тому правило «я буду обережним, коли почну кашляти» працює не завжди. Ось чому сімейна профілактика має сенс не лише тоді, коли в когось уже з’явилися симптоми. Значно ефективніше зробити кілька простих речей звичайною частиною побуту.

Що справді допомагає?

CDC (Центри контролю та профілактики хвороб) наголошує на важливості гігієни рук і респіраторного етикету для зменшення передачі респіраторних інфекцій. Якщо немає можливості помити руки водою з милом, можна використовувати антисептик із вмістом спирту щонайменше 60 %. Здавалося б, нічого нового. Але проблема саме в тому, що найпростіші правила найчастіше й порушуються: «руки потім помию», «це ж просто нежить», «та я тільки на хвилинку зайду в офіс». У сезон вірусів такі дрібниці можуть мати значення.

Не менш важливо регулярно провітрювати приміщення, адже під час дихання, розмови, кашлю чи чхання людина виділяє в повітря частинки різного розміру. Частина найдрібніших може певний час залишатися в повітрі, особливо якщо приміщення погано вентилюється. Чим більше таких частинок накопичується, тим вищою може бути концентрація потенційно інфекційного матеріалу. Тому відкрите вікно – це не лише спосіб зробити повітря свіжішим. Провітрювання допомагає замінювати повітря в приміщенні й зменшувати концентрацію частинок, які можуть містити збудники.

ВООЗ рекомендує покращувати вентиляцію в закритих приміщеннях і, коли це можливо, забезпечувати приплив свіжого повітря. При цьому кондиціонер не обов’язково означає, що приміщення добре вентилюється: багато побутових систем просто охолоджують і повторно циркулюють те саме повітря. Особливо актуальне це правило для дитячих кімнат, спалень, класів, офісів та інших місць, де люди довго перебувають разом.

Не слід забувати і про вакцинацію щодо деяких поширених вірусів. Наприклад, ВООЗ називає вакцинацію найкращим способом профілактики грипу та його тяжких наслідків. Особливо важлива вона для людей, які мають підвищений ризик ускладнень: маленьких дітей, людей старшого віку, вагітних та людей із певними хронічними захворюваннями. Щодо COVID-19 рекомендації періодично оновлюються відповідно до віку, стану здоров’я та ризику тяжкого перебігу. У 2026 році ВООЗ рекомендує в плані вакцинації зосереджуватися передусім на групах із найвищим ризиком тяжкого захворювання.

А ось антибіотики у боротьбі із вірусами не допоможуть. Вони діють на бактерії, а не на віруси, тому не лікують грип, COVID-19 чи звичайну застуду. Приймати їх «про всяк випадок» не варто.

Що робити, якщо хтось захворів?

Повністю уникнути контакту з хворим членом родини зазвичай нереально. Особливо якщо це маленька дитина, якій потрібен догляд. Але навіть у такій ситуації можна дещо зменшити ризик передачі інфекції.

Якщо хтось захворів, варто за можливості залишатися вдома, частіше провітрювати приміщення, мити руки, прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання й не ділитися особистими речами на кшталт чашок або столових приборів. Також бажано на період хвороби скоротити тісні контакти з членами сім’ї, які мають підвищений ризик ускладнень. І, звісно, не варто відправляти людину з температурою та активними симптомами «на роботу, бо там важлива нарада» або дитину – до школи, «бо сьогодні контрольна». Відпочинок потрібен самому хворому, а зменшення контактів допомагає не розносити інфекцію далі.

Які дії при перших симптомах?

Важливо враховувати не лише самі прояви, а й те, хто саме захворів. Особливо уважними потрібно бути, якщо йдеться про маленьку дитину, вагітну, людину старшого віку або пацієнта з хронічним захворюванням.

Для людей важливо підібрати препарати на природній основі з перевіреною ефективністю. Наприклад, лікар може порадити дитячий сироп Флавовір, який можна приймати навіть новонародженим діткам. Він впливає на віруси грипу та інших ГРВІ.

Для дорослих і дітей від 4 років можна підібрати потрійне «комбо». Це  Флавовір краплі та спреї: Флавовір спрей для горла та Флавовір спрей назальний. Їх об’єднує природна основа та флавоноїдні сполуки, які мають противірусну активність. Спреї призначені для нанесення безпосередньо на слизові носа та горла, щоб утворити мукоадгезивну плівку на поверхні слизової. Вона виконує роль додаткового фізичного бар’єра, який затримує часточки вірусу. Крім того, використання спреїв зменшує больові відчуття і знижує симптоми кашлю, першіння у горлі і закладеності носа, сприяючи очищенню слизових оболонок.

Такий підхід особливо важливо застосувати на ранніх етапах контакту з інфекціями. Адже противірусні засоби особливо дієві, якщо їх прийом розпочато у перші дні захворювання. Тому поповнювати противірусну аптечку слід уже зараз, не чекаючи «буяння» вірусних інфекцій.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Перед застосуванням лікарського засобу обов’язково ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування та проконсультуйтеся з лікарем.

Перший день у школі – це важлива подія не лише для дитини, а й для всієї родини. Після дитячого садка малюк потрапляє в нові умови, що викликає і захоплення, і природну тривогу. В українських реаліях до звичного страху невідомого додаються ще й виклики війни: сигнали повітряних тривог, необхідність спускатися в укриття.

Проте за належної підтримки батьків школа швидко може стати для першокласника безпечним і цікавим простором. Як цього досягти, читайте далі.

1. Формуйте позитивне сприйняття школи. Діти дзеркально зчитують емоції дорослих. Якщо мама говорить про школу спокійно та з теплом, то й у малюка виникне зацікавленість, а не страх. Поділіться з дитиною своїми приємними спогадами, покажіть фотографії, розкажіть про свої шкільні ігри на перервах, улюблені  уроки чи перших друзів. Запевніть, що нервувати перед чимось новим – це цілком нормально, крім того, батьки та вчителька будуть завжди поруч, щоб допомогти.
2. Заздалегідь ознайомте із середовищем та правилами безпеки. Невідомість лякає найбільше. Якщо є можливість, відвідайте школу до початку навчального року: прогуляйтеся подвір’ям, подивіться на клас або пройдіть декілька разів майбутнім маршрутом з дому і назад. Окрему увагу приділіть питанням безпеки. Обговоріть повітряні тривоги: поясніть, що в школі є укриття, де діти разом із учителем перебувають у безпеці, грають або продовжують навчання. Переконайте майбутнього школярика, що треба слухати вчителя під час сигналів небезпеки, а головне – ви, батьки,  завжди знатимете, де перебуває дитина.
3. Налагодьте режим дня. Передбачуваність зменшує рівень стресу. За кілька тижнів до 1 вересня почніть формувати щоденні звички відповідно до шкільного розкладу. Зафіксуйте сталий час для сну та підйому. Привчайте до самостійних водних процедур і одягання. Влаштовуйте прийоми їжі та перекуси в той час, коли в школі будуть перерви.
4. Заохочуйте самостійність. Уміння подбати про себе підвищує впевненість першокласника. Залучайте дитину до побутових справ: готувати одяг з вечора, разом складати ланч-бокс, обирати шкільне приладдя. Зберіть разом особистий тривожний рюкзачок для укриття: покладіть туди пляшку води, перекус, блокнот, олівці, ліхтарик, павербанк, невелику іграшку-антистрес. Відчуття того, що в дитини є власний куточок безпеки, додасть їй спокою.

5. Вислуховуйте та розвіюйте конкретні страхи. Дитячі занепокоєння зазвичай дуже побутові: «А що, як я не знайду туалет?», «Що робити, якщо я загублю куртку?» або «А якщо тривога почнеться під час уроку?». Уважно вислухайте дитину та дайте чіткі пояснення на кожен випадок. Прості відповіді знімають стрес.
6. Створіть ритуал прощання. Перше самостійне прощання біля шкільних дверей буває емоційно складним. Не затягуйте цей момент, адже тривалі розмови лише підсилюють тривогу. Вигадайте з малечею короткий ритуал: обійми, поцілунок, потискання рук тощо. Впевнене кажіть: «Я заберу тебе одразу після уроків!» (чи коли запланували). Пам’ятайте, що у вчителів початкових класів є досвід і навички, як допомогти малюкові швидко переключити увагу на клас.
7. Залишайтеся на зв’язку з учителем. Кожна дитина адаптується у власному темпі: комусь потрібні дні, а комусь декілька тижнів. Якщо ваш першокласник вагається чи сумує, це не означає, що щось іде не так. Тримайте контакт із класним керівником, діліться особливостями дитини (наприклад, якщо вона сором’язлива або гостро реагує на гучні звуки). Постійне партнерство між батьками та педагогами гарантує малюкові надійний захист.

Школа в нинішніх умовах – це не лише навчання, а й простір для соціалізації та здобуття першої самостійності. Терпіння, дотримання рутини та підтримка батьків допоможуть дитині впевнено розпочати свій перший навчальний рік.

Коли йдеться про підготовку дитини до школи, це далеко не про її вміння читати, запам’ятовувати та рахувати. Справжня готовність полягає в інших факторах, завдяки яким шкільна адаптація проходить легко та комфортно.

Щоб зрозуміти ступінь готовності дитини до школи, фахівці радять звернути більше уваги на психологічні та фізичні складники. Особливо це актуально для батьків малюків, яким на початок навчального року є повних 5 років або лише виповнюється 6 років. Логіка дорослих проста: чим раніше віддати дитину до школи, тим раніше вона закінчить навчання, яке наразі триває 11 років. Але не кожен малюк здатен впоратися з новим графіком та навантаженням.

Перевірте основні фактори готовності:

Чи має дитина щирий інтерес і бажання йти до школи?

Чи здатна спокійно переносити розлуку з батьками та справлятися з негативними емоціями?

Чи вміє комунікувати з однолітками й дорослими, вирішувати конфлікти та просити про допомогу?

Наскільки зрілими є її нервова система та фізичний стан?

На що варто прискіпливо придивитися, перш ніж приймати рішення:

Побутове самообслуговування: дитина може самостійно одягнутися, взутися, скласти речі в рюкзак та чітко озвучити свої потреби словами (не плакати, а сказати: «Мені потрібна допомога»).

Увага: спроможність свідомо зосередитися на одному завданні (малюванні, збиранні конструктора, читанні) щонайменше 20-25 хвилин.

Соціальні навички: уміння спілкуватися, доєднатися до гри, увійти в контакт з іншими – набагато цінніші за академічні чинники.

Фізична зрілість нервової системи: якщо у дитини є потреба в денному сні, їй банально може бути важко витримати шкільний день.

8 ознак того, що дитина готова до школи:

Цікавиться довкіллям, допитлива, ставить запитання.

Уміє зайняти себе самостійно, часто доводить розпочату справу до кінця.

Уміє слухати.

Може зачекати своєї черги в грі чи побуті.

Уміє встановити контакт не лише з однолітками, а й із дорослими.

В іграх дотримується правил та нормально реагує на програш.

Має навички самообслуговування.

Правильно висловлює свої емоції та може попросити про допомогу.

Коли зі вступом до школи варто зачекати?

У деяких випадках краще почекати й перенести вступ до школи до моменту, коли дитині виповниться 7 років. Особливо якщо:

Дитина часто хворіє.

Є незакриті логопедичні проблеми.

Увага, пам’ять та самоконтроль ще не готові до тривалих навантажень.

Спостерігається повна відсутність цікавості до навчання, а замість цього переважає бажання гратися.

Пережито нещодавній стрес: сильні негативні емоції через втрату близької людини, переїзд чи розлуку з рідними знижують адаптаційні ресурси дитини. А школа, як не крути, це також фактор стресу.

Ігнорування цих чинників призведе до того, що школа стане тягарем для всієї родини, оскільки малюк швидко втомлюватиметься, страждатиме від емоційної вразливості, а також від труднощів у спілкуванні та навчанні.

Отже, визначити, чи готова дитина до школи, не завжди просто, оскільки поверхове враження часто не відображає реальної картини. Чимало важливих моментів проявляються у звичних реакціях, повсякденних діях і деталях поведінки.

Дитяча гра – це значно більше, ніж просто спосіб зайняти час або розважитися. Для малюка це один із найважливіших інструментів пізнання світу, завдяки якому він отримує фундаментальні знання, засвоює необхідні навички та будує перші уявлення про те, як усе влаштовано навколо.

Поєднуючи розвагу та навчання, гра відіграє ключову роль у когнітивному, емоційному та фізичному розвитку. Ігрові моменти сповнені цінних життєвих уроків для найменших. Однак перед батьками завжди постає складне питання: як серед величезного різноманіття пропозицій обрати саме те, що справді буде корисним дитині?

Реальні потреби дитини проти маркетингових обіцянок

Сучасні наукові дослідження доводять: малюкам у перші роки життя абсолютно не потрібні дорогі чи високотехнологічні іграшки для формування важливих нейронних зв’язків. Найефективнішими інструментами розвитку в цьому віці є щира взаємодія з рідними людьми та звичайні побутові предмети.

Проте маркетологи часто називають іграшки розумними або суперрозвивальними, щоб виправдати їхню високу ціну та зіграти на бажанні батьків дати дитині все найкраще. Важливо пам’ятати, що справжній розвиток відбувається не завдяки складним механізмам, а через просту гру, багату на сенсорні відчуття та живе спілкування.

Маркетингові міфи: від чого можна сміливо відмовитися

Більшість розрекламованих товарів орієнтовані на батьківську тривожність. Створюється ілюзія, що без цих речей дитина може відстати від однолітків. Проте насправді більшість із них мають мінімальну навчальну цінність. Наприклад:

• Навчальні планшети та дитячі ноутбуки
  • Обіцяють навчити дитину читати, малювати або рахувати практично з пелюшок.
  • Усі цифрові екрани для дітей до 2 років гальмують природний розвиток мовлення, заважають формуванню просторового мислення та суттєво погіршують концентрацію уваги.
• Картки Домана (флеш-картки) для немовлят
  • Переконують, що механічне запам’ятовування слів, зображень та фактів із карток здатне виростити з дитини генія.
  • Це лише пасивне зазубрювання символів, яке не має відношення до глибокого причинно-наслідкового мислення. Крім того, більшості рухливих малюків не подобаються ігри, які змушують їх довго сидіти на одному місці.
• Багатофункціональні розмовляючі та миготливі іграшки
  • Яскраві кнопки, записані голоси й світлові ефекти нібито збагатять словниковий запас і навчать дитину нових слів.
  • Коли малюк взаємодіє з такою іграшкою, у родині залишається менше часу для реального спілкування. Одностороння реакція пластикової іграшки не замінить живого діалогу, а що менше живого контакту з близькими, то повільніше розвивається мовлення.
• Преміум-підписки на розвивальні журнали, канали та набори розумних іграшок
  • Переконують, що без науково підібраного щомісячного комплекту дитина втратить дорогоцінний час для розвитку.
  • Такі набори справді бувають якісними та зручними для батьків. Проте всі ті самі розвивальні концепції можна легко й абсолютно безкоштовно відтворити вдома за допомогою підручних предметів.

Що дійсно корисно та необхідно малюкам?

Найкращі іграшки для дітей до 3 років – це прості предмети, які залишають простір для дитячої фантазії та зростають разом із малюком. Вони мають бути сконцентровані на трьох основних напрямах: мовленні, моториці та просторовому мисленні.

1. Ігри для розвитку мовлення та когнітивних навичок

• Спільне читання вголос – це один із найважливіших чинників майбутнього успішного навчання в школі. Розглядайте малюнки разом, запитуйте дитину про персонажів, розповідайте історії та дозволяйте їй самостійно гортати сторінки.
• Ігри перед дзеркалом – допомагають дитині формувати самосвідомість і розуміти власні емоції. Корчіть разом кумедні гримаси та обов’язково називайте емоції вголос (радість, сум, здивування, переляк).

2. Ігри для дрібної моторики та просторового мислення

• Будівельні блоки та кубики – дерев’яні кубики або простий конструктор наочно знайомлять дитину з базовими законами фізики (гравітацією, балансом, координацією та формою). Для однорічної дитини процес руйнування вежі є настільки ж корисним досвідом пізнання світу, як і її будівництво.
• Сортери, пірамідки та стаканчики-вкладиші – навчають логіці, порівнянню розмірів та вмінню класифікувати предмети. Звичайне вкладання менших пластикових контейнерів у більші чи сортування простих геометричних фігур чудово тримає увагу та не набридає.

3. Ігри для великої моторики та сенсорного розвитку

• Сенсорні набори – стимулюють нервові закінчення на пальчиках і розвивають дослідницький інтерес. Насипте у глибоку миску суху крупу, макарони або налийте воду та дайте дитині ложки, чашки чи лопатки для пересипання й переливання.
• Домашня смуга перешкод – зміцнює м’язи, розвиває відчуття балансу та орієнтацію в просторі. Її легко створити з підручних матеріалів: розкладіть на підлозі диванні подушки, через які треба перелазити, або розкладіть шарфи у вигляді доріжок чи ліній, по яких потрібно обережно ходити.

Шпаргалка для батьків: що обрати?

Для зручності скористайтеся цією таблицею, щоб легко орієнтуватися під час вибору ігор та іграшок:

Поради:

• Не перевантажуйте дитину гаджетами та розумними іграшками. Жоден планшет або інтерактивна лялька не замінить малюку живої людської реакції.
• Використовуйте те, що є під рукою: звичайні кубики, посуд, крупи та диванні подушки дають дитячому мозку набагато більше користі для розвитку моторики й логіки, ніж дорогі гаджети.
• Будьте головним учасником гри. Найцінніше, що батьки можуть дати дитині – це свій час, увага, спільні читання, розмови та емоційний контакт.

Розвивальна гра – це значно більше, ніж просто розвага для дитини. Вона виступає природним каталізатором її зростання, допомагає мислити, досліджувати та розуміти навколишній світ. Поєднуючи щирий інтерес і навчання, гра стимулює та зміцнює когнітивні, емоційні та соціальні навички малюка.

Улітку заважає спати майже все: комарі над вухом, тепла ковдра, світло з вікна, але найбільше докучає спека. Здається, саме вона є основною винуватицею поганого сну. Хоча насправді безсонні ночі улітку пояснюються кількома чинниками.

Сон і світловий день 

Гарний сон насамперед залежить від мелатоніну. А цей так званий гормон сну виробляється лише за відсутності світла. Улітку ж світловий день довший на 6-8 годин. Відповідно гормон утворюється пізніше увечері та швидко зникає вранці.

Хоча досліджень, де висвітлювалась би різниця між сном узимку і влітку, небагато, варто зазначити, що вони вказують на кращий сон у холодну пору року. Наприклад, німецькі учені показують, що загальний сон улітку є на цілу годину коротшим.

Особливо важливою для відпочинку є фаза REM, що характеризується швидким рухом очей, емоційною регуляцією, консолідацією спогадів і високою мозковою активністю. Ця стадія є досить короткою – 1,5-2 години загалом, і майже третина її втрачається саме улітку. Це свідчить про втрату стресостійкості та підвищення дратівливості.

Також скорочується і найглибший етап сну – повільнохвильовий, що забезпечує відновлення організму. Отже, загалом сон починає скорочуватись після останньої холодної весняної ночі й триває цей період приблизно п’ять місяців.

Вплив температур

Коли людина засинає, температура її тіла знижується. Організм сам зменшує температуру за пів години до засипання на 0,5 – 1,5 °C. Зростання температур ззовні відповідно погіршує засинання і скорочує усі фази сну.

Організм витрачає багато сил на саморегулювання температури. Фактично тіло саме себе охолоджує: судини розширюються, активніше виділяється піт. Але цей процес посилює втому й створює відчуття «розбитості».

Саме тому влітку часто хочеться подрімати вдень. Деякі люди навіть влаштовують собі післяобідню сієсту. Але саме такий спосіб відпочинку часто не дає заснути вночі. Тому, якщо ввечері важко поринути у сон, краще відмовитися від дрімання удень.

Загальне перегрівання тіла та спека у приміщенні не дадуть змоги виспатись. Тому для гарного сну потрібно дати можливість організмові охолонути. Для цього підійдуть різні способи.

Як відновити сон?

Є кілька способів полегшити засинання, що допоможуть покращити відновлення організму.

1. Насамперед варто знизити температуру повітря у приміщення. Кондиціонери, вентилятори, створення протягів – усі ці способи доречні, якщо вони не шкодять здоров’ю.
2. Прийом прохолодного душу перед сном полегшить засинання.
3. Доречною буде і пізня прогулянка, що допоможе зняти стрес і наситить організм киснем.
4. Люди, які мають труднощі з психічним здоров’ям або відчувають стрес, і так мають проблеми зі сном, але влітку їхній стан погіршується. Тому можна порадитись із лікарем щодо заспокійливих засобів.
5. Протягом дня важливо пити достатньо рідини. Перед самим сном краще не випивати одразу великий об’єм води, щоб нічні походи до туалету не переривали сон. Кофеїн у другій половині дня та алкоголь увечері також можуть погіршувати якість сну.
6. Варто закривати штори або жалюзі в кімнаті, щоб світло ліхтарів не заважало засинати, а вранці не будило сонце.
7. Якісна свіжа постільна білизна із натуральних тканин допомагає швидше заснути.
8. Грілка з холодної водою для ніг перед сном може сприяє кращому охолодженню тіла, а отже, засинанню.

За перше півріччя 2026 року на території України зафіксовано два випадки гарячки Західного Нілу – вірусного захворювання, яке передається через укуси комах.

Про це повідомили у Центрі громадського здоров’я МОЗ України.

За інформацією ЦГЗ, один випадок було зареєстровано на Сумщині, другий – у Полтавській області.

Що таке гарячка Західного Нілу

Уперше вірус, який викликає захворювання, було виділено у 1937 році з крові хворої мешканки Уганди в районі Західного Нілу. Основним природним резервуаром вірусу є перелітні птахи. Якщо комаха вкусила інфікованого птаха, під час наступних укусів вона може передати інфекцію людині.

Найчастіше гарячка Західного Нілу зустрічається в країнах Африки, Азії та Середземномор’я. Однак через глобалізацію маршрутів та кліматичні зміни вірус все частіше проникає в інші регіони. Зокрема, за першу половину 2026 року було зареєстровано 158 випадків інфікування людей в Італії, Греції, Північній Македонії, Іспанії, Румунії, Франції та Німеччині.

В Україні цей вірус також реєструється не вперше: за даними Центру громадського здоров’я, у 2024 році на території нашої країни було зафіксовано 99 випадків, а у 2025 році — три.

Маскується під грип

У близько 80% інфікованих гарячка Західного Нілу перебігає безсимптомно або з легкими проявами. Однак у 20% випадків вона може спричинити тяжкі наслідки, включаючи розвиток менінгіту або енцефаліту.

Захворювання розпочинається з раптового підвищенням температури тіла (часто до 38,5–40?) і спочатку може нагадувати грип або ГРВІ.

Основними симптомами є:

• сильний головний біль;
• біль у м’язах і суглобах;
• біль за очима;
• загальна слабкість, втома;
• зниження апетиту
• нудота, іноді блювання;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• інколи висип на тулубі та кінцівках.

Хвороба триває 3–7 днів, хоча слабкість може зберігатися кілька тижнів. У частини хворих розвивається запалення оболонок головного мозку (менінгіт) або самого головного мозку (енцефаліт). Летальність гарячки Західного Нілу при тяжкому перебігу становить від 2% до 14%.

Вакцин та специфічної противірусної терапії проти гарячки Західного Нілу не існує, тому лікування спрямоване на полегшення симптомів і підтримку організму.

«Якщо після укусу комара у вас з’явилися наведені вище симптоми, не займайтеся самолікуванням. Якомога швидше зверніться до лікаря для встановлення причини хвороби та отримання необхідної медичної допомоги», – закликали у Центрі громадського здоров’я.

Хто у групі ризику

На щастя, гарячка Західного Нілу не передається від людини до людини. Однак люди, які перебувають у місцевостях, де є велика кількість комарів та птахів, можуть заразитися через укус комахи-переносника.

За словами спеціалістів ЦГЗ, до групи ризику входять:

• мешканці та мандрівники у районах циркуляції вірусу Західного Нілу і на ендемічних територіях у сезон активності комах;
• люди, які багато часу проводять на відкритому повітрі, особливо ввечері та вранці: рибалки, мисливці, туристи, військовослужбовці, будівельники;
• працівники сільського господарства, лісового господарства тощо, чия діяльність пов’язана з перебуванням у природних осередках або контактом із птахами та комарами.

Щоб вберегтися від укусів комах, фахівці рекомендують носити одяг, що максимально закриває тіло, використовувати репеленти (засоби для відлякування комарів), встановлювати на вікнах протимоскітні сітки та застосовувати фумігатори у приміщеннях.

Логічно вважати, що відчуття голоду виникає тоді, коли шлунок спорожнів, а ситості – коли шлунок наповнився. Насправді цей процес набагато складніший. Організм щосекунди збирає інформацію про запаси енергії, рівень поживних речовин, наповнення шлунка, фізичну активність і навіть емоційний стан. Усі ці сигнали надходять до головного мозку, який і вирішує, чи справді настав час поїсти.

Саме тому іноді голод відчувається уже за кілька годин після ситного обіду, апетит втрачається під час хвороби, а інколи неможливо відмовитися від десерту, хоча він «зайвий». За останні десятиліття нейробіологи значно краще зрозуміли, як працюють механізми регуляції апетиту. Сьогодні відомо, що вони відіграють важливу роль у розвитку ожиріння, метаболічного синдрому, цукрового діабету 2 типу та інших порушень обміну речовин.

Гіпоталамус – головний «диспетчер» апетиту

Ключову роль у регуляції голоду відіграє невелика ділянка головного мозку – гіпоталамус. Незважаючи на свої скромні розміри, він постійно отримує інформацію з усього організму. До нього надходять сигнали про рівень глюкози в крові, кількість поживних речовин, запаси жирової тканини, ступінь наповнення шлунка, гормональний фон і навіть рівень фізичної активності. На основі цих даних мозок оцінює, чи потребує організм додаткової енергії, чи її поки достатньо.

Усередині гіпоталамуса є кілька груп нервових клітин, що працюють ніби на терезах. Одні нейрони стимулюють апетит, інші – пригнічують його. Поки між ними зберігається баланс, ми відчуваємо голод і ситість у потрібний момент. Якщо ж ця система дає збій, регуляція апетиту також порушується.

Грелін – гормон, який нагадує, що час їсти

Одним із головних «посланців» голоду є грелін. Його виробляють клітини шлунка, коли він тривалий час залишається порожнім. Потрапляючи в кров, грелін діє на гіпоталамус і активує нейрони, які стимулюють апетит. Саме тому перед звичним часом обіду ми починаємо думати про їжу, а запах свіжої випічки чи кави здається особливо привабливим.

Цікаво, що рівень греліну залежить не лише від того, коли ми востаннє їли, а й від наших звичок. Якщо людина щодня вечеряє приблизно о сьомій вечора, організм поступово «запам’ятовує» цей графік і починає підвищувати рівень греліну ще до настання цього часу. Саме тому іноді ми відчуваємо голод буквально «за розкладом».

Лептин повідомляє мозку, що енергії достатньо

Якщо грелін можна назвати гормоном голоду, то лептин часто називають гормоном ситості. Але виробляє його не шлунок, а жирова тканина. Основне завдання лептину – повідомити мозку, що енергетичних запасів достатньо і потреби активно шукати їжу немає.

Здавалося б, усе просто: чим більше жирової тканини, тим більше лептину й тим меншим має бути апетит. Але на практиці це працює не завжди. У багатьох людей з ожирінням рівень лептину дуже високий, однак мозок перестає нормально реагувати на його сигнали. Це явище називають лептинорезистентністю. У результаті організм поводиться так, ніби запасів енергії недостатньо, хоча насправді їх більше ніж достатньо. Саме цей механізм сьогодні вважають одним із ключових у розвитку ожиріння.

Кишківник теж бере участь у регуляції апетиту

Після їжі в роботу активно включається кишківник. Його клітини починають виробляти гормони, які повідомляють мозку, що організм отримав поживні речовини й можна завершувати трапезу. Найважливішими серед них вважають GLP-1, пептид YY (PYY) і холецистокінін (CCK). Вони сповільнюють спорожнення шлунка, подовжують відчуття ситості та зменшують бажання продовжувати їсти.

Саме на цьому природному механізмі ґрунтується дія сучасних препаратів із групи агоністів рецепторів GLP-1, які застосовують для лікування цукрового діабету 2 типу та ожиріння. Вони імітують дію природного гормону ситості, завдяки чому людина швидше насичується й довше не відчуває голоду.

Чому ми їмо не лише через голод?

Якби апетитом керували лише гормони, ми навряд чи переїдали б під час свят чи замовляли десерт після ситної вечері. Річ у тім, що в мозку працює ще одна важлива система – система винагороди. Вона відповідає за відчуття задоволення й мотивацію. Коли ми бачимо або куштуємо улюблену їжу, активуються нервові центри, пов’язані з вивільненням дофаміну. Саме він створює приємні емоції й мотивує повторювати дії, які принесли задоволення.

Особливо сильно система винагороди реагує на продукти, що поєднують багато цукру, жиру й солі. Саме тому чипси, фастфуд, кондитерські вироби чи морозиво часто хочеться їсти навіть тоді, коли фізіологічного голоду вже немає. Інакше кажучи, мозок прагне не лише поповнити запаси енергії, а й отримати позитивні емоції.

Чому після безсонної ночі так хочеться солодкого?

Багато людей помічали, що після поганого сну значно важче втриматися від солодощів або калорійних перекусів. І це теж не випадковість. Недосипання змінює роботу відразу кількох механізмів. Рівень греліну підвищується, а лептину – навпаки, знижується. Одночасно система винагороди починає активніше реагувати на висококалорійну їжу, а префронтальна кора, яка допомагає контролювати імпульсивні рішення, працює менш ефективно. У результаті людина не лише сильніше відчуває голод, а й частіше обирає продукти з високим вмістом цукру та жиру. Саме тому хронічне недосипання сьогодні розглядають як один із факторів ризику розвитку ожиріння.

Як стрес впливає на апетит?

Напевно, кожен знає людей, які «не можуть проковтнути й шматка» під час сильного хвилювання. Але є й ті, хто, навпаки, починає більше їсти. Обидві реакції можуть бути нормальними.

Короткочасний сильний стрес часто тимчасово пригнічує апетит. Проте якщо емоційне напруження триває довго, ситуація змінюється. Підвищується рівень кортизолу – гормону стресу, який посилює відчуття голоду, збільшує потяг до жирної та солодкої їжі й сприяє накопиченню жирової тканини, особливо в ділянці живота. Саме тому хронічний стрес нерідко супроводжується поступовим збільшенням маси тіла, навіть якщо людина не помічає значних змін у своєму раціоні.

Чи можна допомогти мозку краще контролювати апетит?

Повністю вимкнути механізми голоду неможливо – та й не потрібно. Вони необхідні для виживання. Проте спосіб життя значною мірою впливає на те, наскільки точно мозок сприймає сигнали голоду й ситості.

Дослідження свідчать, що краще контролювати апетит допомагають регулярний режим харчування, достатня кількість білка та клітковини, повноцінний сон, регулярна фізична активність і повільне споживання їжі.

Не менш важливо обмежувати кількість ультраоброблених продуктів. Вони надмірно стимулюють систему винагороди й можуть буквально «заглушати» природні сигнали ситості, через що людина з’їдає більше, ніж їй насправді потрібно.

Корисно також їсти без поспіху. Мозку потрібен час, щоб отримати сигнали від шлунка та кишківника. Якщо ковтати їжу занадто швидко, відчуття ситості просто не встигає сформуватися до завершення трапези.

Апетит – це результат складної взаємодії між головним мозком, гормонами, травною системою та емоціями. Гіпоталамус постійно аналізує сигнали від греліну, лептину, GLP-1 та інших гормонів, а система винагороди додає до цього вплив смаку, запаху, звичок і навіть настрою. Саме тому бажання поїсти не завжди означає, що організм справді потребує енергії.

Сучасна наука дедалі переконливіше свідчить: ожиріння й порушення харчової поведінки – це не просто наслідок «слабкої сили волі». На них впливають складні біологічні механізми, які сформувалися в процесі еволюції й сьогодні нерідко працюють проти нас у світі, де висококалорійна їжа доступна буквально на кожному кроці. Розуміння того, як мозок керує апетитом, допомагає не лише краще пояснити власні харчові звички, а й зробити перші кроки до більш усвідомленого й здорового ставлення до їжі.

Разом зі зростанням стовпчика термометра підвищується і потреба втамовувати спрагу. Влітку це особливо важливо, оскільки зневоднення може мати тяжкі наслідки для людей ослаблених і з хронічними хворобами. Але що найкраще підходить для позбавлення від спраги?

Сім способів наситити організм водою

Якщо пити недостатньо води, організм відчуває це досить швидко. Проявляється зневоднення втомою, запамороченням, головним болем, судомами, а також зростанням артеріального тиску.

Тож, що допоможе втамувати спрагу найкраще?

1. Звичайна вода є ідеальним способом наситити організм. Також її можна чергувати із слабогазованою мінеральною водою. Але не слід зловживати мінеральною лікувальною водою, котру вживають лише за призначенням лікаря. Якщо ж пити просто воду не хочеться, можна урізноманітнити свої напої, додаючи кілька крапель лимону, лайму або апельсину.
2. Холодні чаї особливо актуальні улітку. Кофеїновмісні напої (чорний чай, кава), навпаки можуть викликати зневоднення, варто віддати перевагу трав’яним чаям. Наприклад, у спеку добре втамовує спрагу холодний каркаде, жасминовий чай або напої із ожини і малини.
3. Напої із м’ятою – ще один класичний літній напій. М’ята є чудовим засобом для покращення травлення, а також вона багата антиоксидантами. І звісно, напої із м’ятою дають надзвичайно приємний освіжаючий ефект. Також для літніх напоїв підійдуть і інші трави, що традиційно використовуються у кулінарії. Наприклад, разом із м’ятою до напою можна додати базилік і шматочок полуниці.
4. Смузі – це сучасна альтернатива літнім коктейлям. Але, окрім рідини, ці напої складаються із молочних продуктів, фруктів, ягід чи овочів. Тож, вони не тільки вдовольняють потребу у воді, а ще й забезпечують організм клітковиною і вітамінами. Рецептів смузі надзвичайно багато. Напої можуть складатися із молока, йогурту або соку, до яких додаються збиті фрукти чи ягоди.
5. Напої з електролітами (спортивні напої)  можуть бути корисними під час тривалих або інтенсивних фізичних навантажень, коли разом із потом організм втрачає значну кількість води та солей. Для звичайної повсякденної активності більшості людей вони не потрібні — достатньо води та збалансованого харчування.
6. Близько 20% рідини в організм надходить разом із їжею. І літо – це саме той час, коли «водні» фрукти та овочі найбільш доступні. Кавуни та дині є, мабуть, рекордсменами у цьому питанні, але також не слід забувати про ягоди. І навіть такі овочі, як огірки, селера та капуста насичують організм рідиною щодня.
7. До їжі, котра добре втамовує спрагу, належать і найрізноманітніші літні супи. Враховуючи щиру любов українців до першої страви, влітку можна не відмовляти собі у задоволенні їсти суп щодня. Адже в спекотну погоду готувати їх надзвичайно просто. Є цілком питні супи на зразок гаспачо, що складається з овочів і не вариться. Окрошка та холодники готуються на основі кефіру, газованих напоїв чи овочевих відварів і також вживаються холодними. Так само холодними вживаються легкі зелені супи на основі щавлю, шпинату чи кропиви.

Так, чергуючи різноманітні страви і напої, можна не переживати, що в спекотну погоду організму не вистачатиме води як найнеобхіднішого ресурсу. Також разом із стравами з овочів і фруктів надходитиме достатня кількість поживних речовин і вітамінів.

Чому одна людина навіть узимку ходить без рукавичок, а інша мерзне вже за +15 °С? Відчуття холоду залежить не лише від температури навколишнього середовища. На нього впливають обмін речовин, кількість м’язової та жирової тканини, робота судин, гормональний фон, вік, стать і навіть генетика. Саме тому люди можуть зовсім по-різному переносити однакову температуру.

Комфортні відчуття при низьких температурах зумовлені не одним, а комплексом чинників. Це обмін речовин, кількість м’язової та жирової тканини, робота судин, гормональний фон, вік, стать і навіть генетичні особливості. Іншими словами, відчуття холоду – це результат злагодженої роботи нервової системи, кровообігу та механізмів, що допомагають організму виробляти й утримувати тепло.

Як організм підтримує постійну температуру?

Попри те, що температура навколишнього середовища постійно змінюється, температура нашого тіла залишається майже незмінною – приблизно 36,5-37 °С – завдяки системі терморегуляції, яку часто порівнюють із високоточним термостатом.

Головну роль у цьому процесі відіграє гіпоталамус – ділянка головного мозку, яка постійно отримує інформацію від температурних рецепторів шкіри та внутрішніх органів. Якщо організм починає втрачати тепло, гіпоталамус одразу запускає цілу низку захисних механізмів.

Зокрема, звужуються судини шкіри, щоб зменшити тепловіддачу, активніше працюють м’язи, а за потреби виникає тремтіння. Одночасно активується бурий жир, який виробляє тепло, а також змінюється рівень деяких гормонів, що впливають на обмін речовин.

Наскільки ефективно працюють ці механізми, настільки комфортно людина й почуватиметься на холоді.

М’язи – природна система опалення

Коли говорять, що м’язи «гріють», це не просто образний вислів, адже навіть у стані спокою м’язова тканина постійно витрачає енергію, а побічним продуктом цього процесу є тепло. Чим більше м’язової маси – тим вищий базальний обмін речовин і тим легше організму підтримувати нормальну температуру.

Коли температура знижується, організм використовує ще один механізм – тремтіння. Це швидкі мимовільні скорочення м’язів, які різко збільшують вироблення тепла.

Саме тому люди, які регулярно займаються силовими тренуваннями або просто мають добре розвинену мускулатуру, нерідко переносять холод легше.

Бурий жир – ще один «обігрівач» організму

Довгий час вважалося, що бурий жир є лише у немовлят. Однак сучасні методи дослідження довели: він зберігається і в багатьох дорослих. На відміну від звичайної жирової тканини, яка накопичує енергію про запас, бурий жир працює інакше. Його головне завдання – швидко перетворювати енергію на тепло. Цей процес називають нетремтливим термогенезом.

Дослідження із застосуванням позитронно-емісійної томографії засвідчили, що люди з більшою кількістю активного бурого жиру краще переносять холод і швидше зігріваються після переохолодження.

Цікаво й те, що бурий жир може ставати активнішим. Помірне регулярне перебування в прохолодному середовищі певною мірою тренує цей механізм, допомагаючи організму краще адаптуватися до холоду.

Судини теж впливають на відчуття холоду

Іноді проблема полягає не в тому, що організм виробляє мало тепла, а в тому, що він надто швидко його втрачає. У відповідь на холод дрібні судини шкіри звужуються. Завдяки цьому до поверхні тіла надходить менше теплої крові, а отже, організм краще зберігає тепло.

Але в різних людей ця реакція виражена неоднаково. Якщо судини звужуються дуже сильно, руки, ноги, ніс і вуха швидко холонуть. У деяких людей така реакція настільки виражена, що може бути проявом синдрому Рейно. У цьому випадку пальці рук або ніг під дією холоду можуть ставати білими, синюшними, а іноді навіть болючими. Навпаки, якщо судини реагують менш активно, кінцівки довше залишаються теплими, хоча загальні втрати тепла можуть бути більшими.

Чому чоловіки й жінки мерзнуть по-різному?

Стать також є чинником, який може впливати на те, наскільки комфортно людина почувається в холодну погоду. Дослідження свідчать, що в середньому жінки частіше скаржаться на холодні руки й ноги, ніж чоловіки. Це пов’язано не зі «зниженою морозостійкістю», а з особливостями будови організму та роботи системи терморегуляції.

По-перше, у середньому жінки мають меншу м’язову масу, ніж чоловіки. А саме м’язи є одним із головних джерел тепла, особливо під час фізичної активності.

По-друге, жіночий організм зазвичай сильніше звужує дрібні судини кистей і стоп у відповідь на холод. Це своєрідний захисний механізм: він допомагає краще зберігати температуру внутрішніх органів. Проте є й зворотний бік – руки та ноги охолоджуються значно швидше.

Читайте також: Противірусні засоби: як обрати дієвий препарат без маркетингових пасток

Крім того, свою роль відіграють статеві гормони. Наприклад, естрогени впливають на тонус судин, тому чутливість до холоду може навіть змінюватися протягом менструального циклу.

Водночас важливо розуміти: температура внутрішніх органів у чоловіків і жінок практично однакова. Відрізняється саме те, як людина сприймає холод.

Чому з віком відчуття холоду посилюється?

Багато людей помічають, що після 60-70 років вони починають мерзнути значно частіше. Це теж закономірний процес. З віком поступово зменшується м’язова маса, сповільнюється обмін речовин, гірше працюють механізми звуження судин і знижується чутливість температурних рецепторів.

До цього додається ще один фактор: багато літніх людей приймають препарати, які впливають на кровообіг або артеріальний тиск, а це також може змінювати відчуття холоду. Саме тому люди старшого віку належать до групи підвищеного ризику переохолодження навіть тоді, коли температура навколишнього середовища здається цілком комфортною.

Коли мерзлякуватість може бути симптомом?

Якщо людина все життя була чутливою до холоду, найчастіше це просто індивідуальна риса. Але якщо така особливість з’явилася раптово або помітно посилилася без очевидної причини, варто звернутися до лікаря. Іноді мерзлякуватість може бути одним із симптомів різних захворювань. Серед них:

• залізодефіцитна анемія
• гіпотиреоз (знижена функція щитоподібної залози)
• дефіцит вітаміну B??
• недостатнє харчування або різке схуднення
• цукровий діабет з ураженням периферичних нервів
• порушення кровообігу
• дія деяких лікарських препаратів, зокрема бета-блокаторів.

Як правило, у таких випадках мерзлякуватість супроводжується й іншими симптомами: слабкістю, блідістю, сонливістю, втратою ваги чи погіршенням самопочуття. Тому лікувати потрібно не саме відчуття холоду, а його причину.

Чи можна «натренуватися» менше мерзнути?

Сучасні фахівці вважають, що певною мірою так. Адже дослідження свідчать: організм здатний адаптуватися до помірного холоду. Регулярні прогулянки на свіжому повітрі, достатня фізична активність і поступове загартовування можуть покращувати роботу судин і стимулювати активність бурого жиру.

Звісно, це не означає, що людина повністю перестане мерзнути. Проте підтримання хорошої фізичної форми, достатньої м’язової маси, повноцінне харчування та одяг відповідно до погодних умов допомагають організму ефективніше виробляти й утримувати тепло.

Те, наскільки сильно ми мерзнемо, визначає не лише температура за вікном. На це впливає ціла система чинників: м’язова маса, активність бурого жиру, робота судин, гормональний фон, вік, стать і навіть спадковість. Саме тому одна людина спокійно гуляє без рукавичок, а інша починає мерзнути ще до настання морозів.

У більшості випадків така різниця є цілком нормальною і не потребує лікування. Але якщо мерзлякуватість виникла раптово, стала значно сильнішою або супроводжується іншими симптомами, це може бути сигналом про проблеми зі здоров’ям. У такій ситуації варто не просто тепліше вдягатися, а звернутися до лікаря, щоб з’ясувати причину. Знання особливостей власного організму допомагає не лише комфортніше переносити холодну пору року, а й своєчасно помічати зміни, які можуть свідчити про розвиток захворювання.

Тема цукру сьогодні перенасичена такою кількістю інформації та страшилок від нутриціологів, що солодкий смак на тарілці часто починає асоціюватися виключно з відчуттям провини та суворими заборонами для дітей. 

Піклуючись про здоров’я родини та намагаючись сформувати у дитини правильне ставлення до їжі, батькам варто спиратися виключно на факти та доказову медицину. Чи насправді цукор такий небезпечний і чи потрібно кардинально змінювати свої стосунки із солодким? Пропонуємо коротко розібратися, як цукор впливає на дорослий та дитячий організми та які зміни відбудуться в тілі після оптимізації раціону.

Що таке цукор і де він ховається?

З погляду біохімії, цукор — це прості вуглеводи (моно- та дисахариди), які є швидким і доступним джерелом енергії для нашого тіла. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) умовно розділяє його на два типи:

1. Внутрішній цукор — міститься у свіжих овочах, фруктах та ягодах. Він природно упакований у рослинну клітковину, завдяки якій засвоюється повільно, не викликає різких стрибків глюкози в крові й не шкодить ні дорослому, ні малюку.
2. Вільний (або доданий) цукор — такий, що додають у продукти під час виробництва, промислової переробки або домашнього приготування (білий, бурий цукор, мед, різноманітні сиропи, концентровані фруктові соки).

Тож, окрім очевидних кондитерських виробів та домашньої випічки, доданий цукор масово міститься навіть у несолодких на перший погляд продуктах:

• солодощі та напої (газовані води, холодні чаї у пляшках, соки з пакетів, цукерки, шоколад, морозиво, здоба);
• промислові соуси (кетчупи, соуси, майонез, готові салатні заправки);
• готові сніданки та швидкі перекуси (пластівці, мюслі, глазуровані кульки, батончики з граноли, йогурти, сиркові пасти);
• хлібобулочні вироби (білий тостерний хліб, деякі види темного та навіть цільнозернового хліба, булочки);
• напівфабрикати (ковбаси, сосиски, сардельки, шинка — тут цукор використовується як консервант та підсилювач смаку).

Як цукор впливає на організм дорослого та дитини?

В організмі людини цукор виконує свої важливі біологічні функції. Найголовніша з них —  забезпечення енергією. Глюкоза є основним і незамінним паливом для клітин головного мозку та м’язів, особливо під час інтенсивних фізичних або розумових навантажень. Крім того, споживання солодкого стимулює вироблення дофаміну — нейромедіатора, який відповідає за відчуття задоволення та тимчасово знижує рівень стресу.

Але надмірне споживання вільного цукру (понад 5% від добового калоражу за  рекомендаціями ВООЗ) створює навантаження на підшлункову залозу. Вона змушена працювати в посиленому режимі та виробляти величезні дози інсуліну.

Для дорослих хронічний надлишок цукру загрожує системним запаленням, погіршенням стану шкіри (появою акне), руйнуванням емалі зубів і суттєво підвищує ризики розвитку ожиріння, цукрового діабету II типу та серцево-судинних захворювань.

Дитячий організм  росте і розвивається, тож є значно чутливішим до цукрових перевантажень. Надмірне захоплення солодощами б’є по важливим зонам здоров’я:

• нервова система та поведінка — різкі коливання глюкози в крові викликають у дітей емоційні гойдалки. Через 15-20 хвилин після солодкої газованої води малюк може відчувати гіперактивність, яка змінюється капризами, дратівливістю, апатією або агресією, коли рівень цукру стрімко падає.
• ротова порожнина — дитяча емаль молочних та перших постійних зубів є набагато тоншою та вразливішою, ніж у дорослих. Вільний цукор поживний для бактерій у ротовій порожнині, які виділяють кислоту і  руйнують зуби, викликаючи множинний карієс.
• травлення та мікробіом — надлишок солодкого пригнічує розвиток корисної мікрофлори в кишківнику дитини, викликаючи бродіння, здуття, біль у животику та порушення випорожнення. Це також може спровокувати атопічний дерматит або загострення алергій.
• харчова поведінка — цукор тимчасово блокує відчуття природного голоду. Скуштувавши цукерку чи випивши сік перед обідом, дитина відмовляється від повноцінної їжі, порції м’яса чи каші, недоотримуючи життєво необхідні білок, залізо та кальцій.

Міфи про цукор

• Від цукру взагалі можна відмовитися. Повна тотальна відмова від будь-яких цукрів — це прямий шлях до харчових дефіцитів, стресу та подальших психологічних зривів. Доказова медицина наполягає лише на контролі та обмеженні доданого (вільного) цукру. Повністю прибирати з раціону фрукти, ягоди, складні каші, молочні продукти не потрібно, це навіть шкідливо для здоров’я родини.
• Коричневий цукор, мед, сироп агави корисніші за білий цукор. Для підшлункової залози та печінки мед, різні сиропи (топінамбура, агави) і тростинний коричневий цукор — це абсолютно одна і та сама молекула. Вони мають ідентичну калорійність і сприймаються організмом як вільні цукри. Мікроскопічна кількість вітамінів та мінералів у меді жодним чином не нівелює його загальний цукровий вплив.
• Цукор викликає таку ж залежність, як і важкі небезпечні речовини. Нейробіологічні дослідження показують, що солодкий смак дійсно активно стимулює зони задоволення в головному мозку. Проте це наш еволюційний, закладений природою механізм виживання (у дикій природі солодке означало «стигле, калорійне, безпечне»), а не хімічна залежність. Потяг до солодкого у дорослих та дітей зазвичай пов’язаний із банальним дефіцитом калорій в основному прийомі їжі, хронічною втомою, браком сну або емоційним стресом.

Що відбувається з тілом після оптимізації вживання цукру?

Повністю виключити цукор зі свого раціону в сучасному світі неможливо та й не потрібно. Але якщо зменшити кількість доданого цукру в сімейному меню або вживати його в розумних межах, і дорослий, і дитячий організм віддячать  позитивними змінами:

• зникнуть коливання настрою, емоційної нестабільності та енергії. Якщо раніше після з’їденого шоколадного батончика рівень глюкози в крові стрімко зростав, а потім так само стрімко падав, викликаючи у дорослого слабкість, а у дитини істерику, то тепер рівень енергії протягом дня стане стабільним;
• покращиться якість сну (діти засинатимуть спокійніше, без збудження нервової системи) та помітно покращиться стан шкіри. Зменшення інсулінових стрибків  знижує вироблення шкірного sebum (сала), що зменшує кількість запальних елементів та підліткових акне;
• з боку травлення зникне здуття живота, зменшаться процеси бродіння в кишківнику, нормалізується регулярна робота шлунково-кишкового тракту;
• рецептори оновляться і їжа почне відчуватися природнішою, звичайні фрукти та ягоди здаватимуться набагато солодшими та смачнішими. Звичайна цільна їжа розкриється новими відтінками. А жменя лохини принесе стільки ж смакового задоволення, скільки шматок торта з кремом;
• після зниження цукрового навантаження та очищення організму імунітет починає працювати набагато краще. Це відбувається через зникнення хронічного системного запалення, яке завжди пов’язане з високим споживанням цукру і яке суттєво знижує імунну відповідь, роблячи родину вразливішою до сезонних застуд та грипу протягом року;
• у позитивний бік змінюється робота лейкоцитів — захисних клітин крові. Дослідження доводять, що протягом п?яти годин після того, як людина з’їдає велику кількість цукру, її лейкоцити стають на 50% менш здатними ефективно боротися з патогенами та бактеріями, що потрапляють в організм;
• природним шляхом нормалізується вага (як у дорослих, так і у дітей із надлишковою масою тіла), значно знижуються хронічні запальні процеси в тканинах та суттєво зменшується шкідливе навантаження на серце, судини та печінку.

Організму дорослого та дитини не потрібна тотальна відмова від цукру. Та легко уникнути зайвого навантаження можна, якщо просто обмежити вживання промислових напівфабрикатів, готових соусів, пакетованих соків і газованих напоїв, натомість надавши перевагу цільним продуктам, кашам, свіжим овочам та фруктам. Формування таких здорових, усвідомлених звичок у родині допоможе прищепити дитині правильне ставлення до їжі загалом і до цукру зокрема, захистивши її здоров’я на роки наперед.

Дослідники з Університету Ла Троб у Мельбурні виявили вирішальну роль, яку відіграють жирові клітини у ранньому виявленні та захисті нашого організму від вірусів.

Про це пише австралійське видання Star Weekly.

Дослідження, опубліковане в Nature Communications, може відкрити шлях до нового типу противірусної стратегії, яка буде спрямована не на окремі віруси, а на використання вроджених захисних механізмів нашого організму.

Як довели австралійські вчені, жирові структури (так звані ліпідні краплі) зупиняють поширення вірусів, змінюючи свою структуру, щоб включити певні жирні кислоти, та одночасно сигналізуючи імунній системі про необхідність надсилання ключових противірусних білків.

Додавши дві з цих жирних кислот до штучних ліпідних крапель, дослідники змогли зменшити реплікацію вірусу та посилити противірусні імунні сигнали.

За словами керівниці дослідження, професора Карли Гельбіг, досі вважалося, що ліпідні краплі є пасивними запасами жиру.

«Це дослідження показує, що вони є життєво важливими, активними центрами контролю для захисту від вірусів. Замість того, щоб впливати на самі віруси, що часто призводить до резистентності [вірусів] до лікарських препаратів, це дослідження демонструє шляхи для посилення власного противірусного апарату організму», – сказала Гельбіг.

Маніпулюючи ліпідними краплями або додаючи специфічні противірусні жири, вчені можуть розробити противірусні препарати широкого спектру дії, які працюють проти багатьох різних типів вірусів.

Захист від пандемії?

Співкерівниця дослідження доктор Ебоні Монсон зазначає, що це відкриття може допомогти підготуватися до наступної пандемії.

«Пандемія COVID-19 спричинила мільйони смертей у всьому світі та трильйони доларів економічних збитків. Ми значною мірою покладаємося на вакцини, але їх розробка потребує часу, вони захищають нас лише від певних вірусів, а оскільки віруси швидко мутують, вони можуть легко уникнути захисту, який забезпечують вакцини», – сказала Монсон.

Дослідниця впевнена, що новий погляд на жирові структури може призвести до розробки нової хвилі противірусних препаратів, які допомагатимуть посилити імунну відповідь незалежно від типу вірусу.

«Ми сподіваємося, що наші дослідження сприятимуть швидшому та стійкішому реагуванню на нові вірусні загрози та значно покращать готовність до глобальної пандемії», – вважає вона.

Як не вбити імунітет

Посилення імунної відповіді організму дійсно є одним із засобів боротьби з вірусними захворюваннями. У сучасній фармакології є чимало препаратів, чия противірусна дія базується саме на стимуляції імунітету. Однак надмірна стимуляція здатна завдати організму не менше або й більше шкоди, ніж вірус.

Зокрема, штучне перенавантаження імунітету може викликати так звану рефрактерність імунної системи – свого роду тимчасовий «параліч», коли вона перестає виконувати свої функції. У такому стані організм стає фактично беззахисним перед інфекцією, що загрожує розвитком важких ускладнень, які можуть призвести навіть до смерті хворого.

Читайте також: Противірусні засоби: як обрати дієвий препарат без маркетингових пасток

На сьогодні на українському ринку єдиним противірусним препаратом, чию безпечність для імунної системи доведено науково, є Флавовір. Флавовір – це лінійка противірусних засобів широкого спектру дії на основі флавоноїдів – біоактивних речовин рослинного походження, які швидко та ефективно блокують розмноження як ДНК-, так і РНК-вірусів.

Крім того, Флавовір не перестимульовує імунітет, а оптимізує його показники саме до природнього рівня. Це дозволяє уникнути рефрактерності імунної системи та робить препарат безпечним для пацієнтів з груп ризику – у тому числі, людей із супутніми захворюваннями, дітей від 0 років та людей похилого віку.

Флавовір випускається у різних формах:

• краплі Флавовір, призначені для лікування та профілактики ГРВІ та грипу у дорослих та дітей;
• дитячий сироп Флавовір для лікування та профілактики ГРВІ та грипу дітей від народження;
• Флавовір спрей для горла – спрей з противірусним ефектом для горла, призначений для профілактики респіраторних захворювань у дорослих та дітей від 4 років;
• Флавовір спрей для носа – рекомендований для профілактики ГРВІ у дорослих та дітей від 4 років.

Піт – це солона речовина, яку виробляють залози нашої шкіри, щоб підтримувати температуру тіла на здоровому рівні. Потовиділення – це частина життєдіяльності організму. Воно запобігає перегріванню тіла та дозволяє безпечно займатися спортом, працювати на вулиці в спеку або жити в теплому кліматі. Деякі захворювання та ліки можуть впливати на здатність організму нормально потіти

І (у це може бути важко повірити) піт насправді не має запаху. Запах утворюється, коли бактерії, які живуть на шкірі, починають розщеплювати піт.

Що робить піт?

Основна функція поту – регулювання температури тіла (терморегуляція). Піт природним чином охолоджує тіло, коли це необхідно (наприклад, під час тренувань або перебування на сонці), щоб людина не перегрілася. Коли піт досягає поверхні шкіри, він випаровується, і цей процес охолоджує шкіру та тканини під нею.

Процес потовиділення допомагає підтримувати температуру тіла на правильному рівні, зазвичай це близько 36,6-37 °C.

Піт також виконує інші функції, як-от:

• Зволоження шкіри. Піт містить речовини (наприклад, амінокислоти), які діють як зволожувачі. Це означає, що вони утримують вологу на поверхні шкіри, запобігаючи її висиханню.
• Захист шкіри від інфекцій. Піт містить антимікробні пептиди. Це природні хімічні речовини, які допомагають нашій імунній системі відбивати атаки бактерій чи грибків, що можуть намагатися  проникнути у шкіру.

Анатомія поту

Піт виробляють потові залози – невеликі структури в шарах шкіри. Вони ж і направляють піт до її поверхні. Більшість потових залоз є еккриновими, і вони розподілені по всьому тілу. Це основні залози, що відповідають за регулювання температури тіла. Вони виробляють легкий, водянистий звичайний піт, який випаровується, щоб охолодити нас. Вони також активуються, коли ми відчуваємо сильні емоції. Еккринові залози виділяють піт безпосередньо на поверхню шкіри.

Є також апокринні потові залози, що виробляють так званий стресовий піт, який є густішим і липким. Він виникає зазвичай у моменти тривожності або стресу. Апокринні залози здебільшого розташовані під пахвами та в ділянці геніталій.

На 99% піт складається з води. Солоності йому додають натрій і хлорид – це ключові електроліти, які виконують важливі функції в організмі. У менших кількостях у поті присутні:

• калій,
• вітаміни,
• мікроелементи (кальцій, магній, мідь, цинк та залізо),
• білки та амінокислоти,
• токсини,
• жири,
• аміак.

Таким чином, наш піт завжди містить сіль, але в різній концентрації. Ступінь солоності поту може слугувати біомаркером для діагностики захворювань. Наприклад, концентрація солі у поті допомагає лікарям діагностувати муковісцидоз.

Існує два типи потовиділення – термічне (у відповідь на підвищену температуру тіла) та емоційне (у відповідь на емоції).

• Термічне потовиділення починається, коли мозок виявляє, що тіло тепліше, ніж мало б бути через внутрішню або зовнішню температуру. Внутрішня температура може підвищуватися, наприклад, під час тренування, сну в спекотній квартирі або перебуванні на сонці. Як тільки мозок фіксує це, він посилає сигнали, що повідомляють потовим залозам про необхідність вироблення поту.
• Емоційне потовиділення. Наша симпатична нервова система також контролює емоційне потовиділення, але в цьому випадку тригером є емоція, а не підвищення температури тіла. Хоча потовиділення може виникати по всьому тілу, емоційне виділення поту зазвичай проявляється лише в одній або двох ділянках (пахви, підошви ніг, долоні та лоб).

Чому людина не пітніє?

Часом може здатися, що ми не пітніємо, але навіть коли це непомітно, організм виділяє невелику кількість поту, щоб регулювати температуру тіла.

Якщо людина не пітніє в моменти, коли повинна (наприклад, під час фізичних вправ або на вулиці в спеку), це може свідчити про захворювання, яке називається ангідрозом (стан, коли організм не може виробляти піт належним чином). Також відсутність поту може вказувати на зневоднення або тепловий удар.

Міфи щодо потовиділення

• Більше поту не завжди означає кращу фізичну форму. Хоча треновані люди можуть потіти ефективніше, інтенсивність потовиділення також залежить від генетики, акліматизації та впливу навколишнього середовища.
• Потовиділення не є механізмом детоксикації. Організм покладається на печінку та нирки для детоксикації. Роль поту у виведенні токсинів мінімальна.
• Потовиділення не означає втрату жиру. Втрата ваги під час тренування з інтенсивним потовиділенням відбувається переважно за рахунок води, і вона швидко відновлюється завдяки регідратації.

Чому ми пітніємо під час…

• …сну. Пітніння під час сну може бути спричинене такими факторами, як тепле навколишнє середовище, гормональні зміни або супутні захворювання. Епізодична нічна пітливість зазвичай нешкідлива, проте регулярні випадки вимагають медичного обстеження.
• …хвороби. Коли людина хворіє на ГРВІ, що супроводжується лихоманкою, термостат тіла перемикається на вищу температуру, щоб допомогти боротися з інфекцією. Потовиділення виникає, коли температура спадає, дозволяючи тілу охолонути та повернутися до нормальних показників. Цей процес є ознакою того, що організм активно працює над відновленням.
• …фізичних навантажень. Фізичні вправи є одним із найпоширеніших факторів потовиділення. Під час тренування м’язи виробляють тепло, підвищуючи температуру тіла. Потовиділення – це природна реакція організму на це підвищення, яка допомагає охолодитися і запобігти перегріву. Це ознака того, що організм працює ефективно.
• …стресу. Коли людина відчуває тривогу або стрес, її симпатична нервова система активується, запускаючи вироблення поту. Цей тип поту зазвичай концентрується в таких ділянках, як долоні, підошви та пахви. Ця реакція на стрес зазвичай зникає щойно минає тривога.

Контроль поту

Хоча потовиділення є природною та необхідною функцією, іноді воно може викликати дискомфорт. Ось декілька порад щодо боротьби з потовиділенням у повсякденному житті:

1. Тримайтеся прохолоди. Одягайте одяг, що дихає та відводить вологу, і підтримуйте прохолоду в приміщенні, щоб мінімізувати ризик перегріву.
2. Пийте багато води, щоб поповнити втрачену через піт рідину.
3. Використовуйте антиперспіранти для зменшення потовиділення.
4. Керуйте стресом і тривогою за допомогою технік релаксації або занять, що допомагають розслабитися.

Саме на літній період припадає найбільша кількість харчових отруєнь. Статистика харчових токсикоінфекцій стрімко зростає через пікніки, свіжі ягоди та фрукти, а також знайомство з новою кухнею під час відпусток

Для дітей, особливо немовлят, харчове отруєння становить підвищену небезпеку через високий ризик зневоднення організму та виникнення ускладнень. До того ж діти стикаються з цим захворюванням частіше, ніж дорослі. Це пояснюється незрілістю їхньої травної системи, печінки та нирок, а також низькою кислотністю шлункового соку. Саме тому продукт, який не викличе жодних проблем у дорослого, може стати причиною серйозного нездужання у дитини. Важкість і перебіг отруєння залежать від віку, стану здоров’я та кількості токсинів, які потрапили до організму.

Чому більшість отруєнь трапляється влітку?

У теплу пору року температура повітря часто перевищує +25 °C, створюючи ідеальні умови для розмноження бактерій у продуктах харчування. Таким патогенам, як сальмонела, стафілокок, кишкова паличка, потрібні лічені хвилини, щоб збільшити свою концентрацію.

Додатковим фактором ризику стають перекуси «на ходу», вулична їжа, немиті руки після громадського транспорту чи морської води.

Ну і бажання якнайшвидше скуштувати перші полуницю, огірки чи кавуни з динями може призвести до окремого виду отруєння — нітратами та пестицидами. Їх недобросовісні фермери можуть застосовувати у понаднормових обсягах для стимулювання росту плодів.

Щоб мінімізувати ризик харчового отруєння, варто уважно ставитися до певної категорії продуктів та умов їхнього зберігання. Адже отруїтися можна не просто зіпсованою стравою з неприємним запахом чи зміненим кольором, а й їжею, яка зовні виглядає абсолютно свіжою.

Топ продуктів «підвищеного ризику» влітку

1. Кондитерські вироби з кремом

Еклери, торти й тістечка із заварними, вершковими чи масляними кремами — це ідеальне середовище для розмноження бактерій, зокрема золотистого стафілокока. Достатньо кондитеру на виробництві або продавцю в магазині мати мікроскопічну подряпину на руці чи просто чхнути, як токсин миттєво починає виділятися в кремі (за умови, що такий десерт пробуде без холодильника всього 1–2 години).

2. Морозиво

Небезпеку становить морозиво, яке зберігалось з порушенням температурного режиму. Ознаками можуть бути деформована упаковка або змінена форма продукту. Повторне заморожування не знищує бактерії та токсини, а лише зберігає їх. Сальмонели чи кишкова паличка добре виживають при низьких температурах. Їхнім середовищем існування може бути молоко, цукор та вершки. Додатковим джерелом ризику можуть бути фруктові, горіхові чи шоколадні наповнювачі.

3. Страви з подрібненого м’яса та птиці

Котлети, паштети, шаурма та інші страви з фаршу потребують особливо ретельної термічної обробки. Якщо на поверхні цілого шматка м’яса бактерії можна знищити під час приготування, то у фарші вони розподіляються по всій масі продукту. Саме тому недостатньо просмажені котлета в бургері або м’ясо в шаурмі можуть викликати дуже неприємні симптоми.

4. Ранні ягоди, овочі та баштанні

Полуниця, кавуни, дині, огірки, редис, капуста, зелень та деякі інші культури здатні накопичувати нітрати. Надмірне надходження нітратів до організму викликає тканинну гіпоксію (кисневе голодування клітин), що проявляється сильною нудотою і слабкістю.

Ще одна проблема — бактеріальне забруднення. Не можна купувати кавуни чи дині, порізані половинками чи четвертинками. Бактерії з повітря або брудного ножа потрапляють всередину м’якоті, де під плівкою і під дією тепла розмножуються.

5. Риба, морепродукти та суші

Мідії, дрібна риба та креветки — популярний перекус на пляжі. Але під впливом тепла вони псуються швидше за будь-яке м’ясо. А також в’ялена риба, устриці та суші потребують суворого дотримання умов зберігання і транспортування. Крім того, сира риба влітку — це ризик зараження специфічними морськими бактеріями (Vibrio vulnificus), які викликають важкі гастроентерити. Отже такі продукти не слід давати дітям навіть пробувати.

Типові ознаки харчового отруєння

Симптоми зазвичай виникають через 2–8 годин після прийому неякісної їжі. Основні прояви:

• Раптова нудота і блювота;
• Біль у животі, спазми, здуття;
• Часті рідкі випорожнення (діарея);
• Загальна слабкість, озноб, запаморочення;
• Підвищення температури тіла (характерно для бактеріальних інфекцій, як-от сальмонельоз).

Перша допомога при отруєнні

Якщо біда вже сталася, важливо допомогти організму очиститися і при цьому контролювати рівень рідини.

1. Промивання шлунка (тільки для дорослих та підлітків)

Якщо від моменту вживання підозрілого продукту минуло мало часу, а нудота сильна, варто випити 1–1,5 літра чистої теплої води та викликати блювання. Дітям самостійно промивати шлунок у домашніх умовах не варто через ризик аспірації (потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи).

2. Регідратація

Головна небезпека харчового отруєння — це зневоднення організму через блювоту та діарею. Щоб поповнити запаси рідини в організмі, потрібно відпаювати дитину мікродозами — або маленькими ковтками, або по 1 чайній чи десертній ложці кожні 1–3 хвилини. Якщо дати випити склянку одразу, то шлунок знову збуриться і поверне все назад. Для відновлення водно-сольового балансу найкраще використовувати спеціальні аптечні регідраційні розчини, призначені для дітей.

3. Сорбенти

Після припинення блювання потрібно зв’язати та вивести токсини зі шлунково-кишкового тракту. Для цього підійдуть сучасні ентеросорбенти — при виборі орієнтуйтеся на вік дитини.

Водночас не варто без призначення лікаря давати протидіарейні препарати. Вони блокують перистальтику кишківника та перешкоджають природному виведенню токсинів з організму, що може викликати сильну інтоксикацію.

Профілактика — найкращий спосіб уникнути отруєння

Щоб літо залишило лише приємні спогади, дотримуйтесь кількох правил:

• Не вживайте готову їжу (особливо м’ясо, страви з соусами, майонезом чи сметаною), яка залишалася без холодильника понад одну–дві години.
• На перекус на прогулянку, пляж чи екскурсію беріть лише ті фрукти та овочі, які можна почистити безпосередньо перед вживанням (банани, апельсини), або ретельно помиті цілі (яблука, огірки). Лоточки з нарізаною полуницею чи кавуном краще залишити вдома.
• Ретельно мийте руки перед їжею і не сідайте за стіл з телефоном, який є носієм патогенів. Періодично дезінфікуйте смартфони спеціальними серветками.
• Під час подорожей для пиття використовуйте бутильовану воду. У новій місцевості уникайте води з-під крана для миття фруктів, приготування їжі та чищення зубів. Місцева водопровідна вода може мати незвичний для вашого кишківника склад бактерій.

Насолоджуйтеся літом безпечно та будьте здорові!

Головний біль, на жаль, хоча б раз у житті відчував кожен. Однак якщо для одних це лише прикрий наслідок безсонної ночі чи напруженого робочого дня, для інших – це важкий симптом, який регулярно порушує звичний ритм життя.

Так, за даними масштабного проєкту Global Burden of Disease, майже половина дорослого населення світу щороку стикається з епізодами головного болю, а мігрень входить до числа провідних причин втрати працездатності серед людей молодого та середнього віку.

Хоча більшість випадків і не пов’язана з небезпечними захворюваннями, все-таки ігнорувати цей симптом не варто. Характер болю, його локалізація, тривалість, супутні прояви та частота нападів часто допомагають зрозуміти, що саме відбувається в організмі. Фахівці умовно поділяють усі головні болі на дві великі групи: первинні, коли біль є самостійним захворюванням (наприклад, мігрень або головний біль напруги), і вторинні, які виникають як прояв іншої хвороби – інфекції, травми, підвищеного артеріального тиску чи інших патологічних станів. І хоча остаточний діагноз встановлює лікар, деякі особливості болю можуть допомогти вам швидко зорієнтуватися.

Головний біль напруги

Цей різновид болю вважається найпоширенішим неврологічним розладом у світі. Незважаючи на назву, його розвиток не можна пояснити лише стресом. Сучасні дослідження свідчать, що важливу роль відіграє підвищена чутливість больових центрів головного мозку, тривале перенапруження м’язів шиї та плечового поясу, недостатній сон, перевтома, емоційне виснаження та навіть тривале перебування за комп’ютером у незручній позі.

Найчастіше люди описують цей біль як відчуття тугого обруча або шолома, який стискає голову. Біль зазвичай двобічний, має легку або помірну інтенсивність і не супроводжується нудотою чи блюванням. На відміну від мігрені, фізична активність зазвичай не посилює симптоми.

У більшості випадків допомагають достатній відпочинок, нормалізація режиму сну, помірна фізична активність, вправи для м’язів шиї та зменшення рівня стресу. За потреби лікар може рекомендувати прийом парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів. Якщо ж епізоди виникають часто, може знадобитися профілактичне лікування.

Мігрень

Це окреме неврологічне захворювання зі складними механізмами розвитку. Сьогодні відомо, що в її основі лежить порушення роботи трійчастого нерва, зміни у взаємодії нервової та судинної систем, а також вивільнення біологічно активних речовин, зокрема пептиду CGRP (Calcitonin Gene-Related Peptide), який відіграє ключову роль у розвитку болю.

Напад мігрені зазвичай має характерні особливості: біль частіше виникає лише з одного боку голови, має пульсуючий характер, триває від кількох годин до трьох діб і посилюється навіть під час звичайної фізичної активності. Дуже часто він супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною чутливістю до світла, гучних звуків або різких запахів.

Приблизно у третини пацієнтів перед нападом виникає так звана аура – короткочасні порушення зору у вигляді мерехтіння, спалахів світла чи зигзагів, а іноді відчувається оніміння кінцівок або тимчасові труднощі з мовленням.

Важливо пам’ятати, що у кожної людини існують власні тригери мігрені. Найчастіше ними стають недосипання, пропуск прийому їжі, гормональні зміни, сильний стрес або, навпаки, його завершення, алкоголь і деякі харчові продукти.

Лікування залежить від тяжкості нападу. При легких формах можуть допомогти звичайні знеболювальні препарати, а при більш виражених нападах лікар призначає спеціальні протимігренозні засоби – триптани або сучасні препарати, які блокують дію CGRP.

Кластерний головний біль

Хоча цей різновид болю зустрічається менш ніж у 0,1% населення, його вважають одним із найсильніших больових синдромів, відомих медицині. Його напад виникає раптово й майже завжди локалізується навколо одного ока. Біль настільки інтенсивний, що люди часто не можуть сидіти на місці, стають неспокійними, постійно рухаються. Одночасно можуть з’являтися сльозотеча, почервоніння ока, закладеність носа або нежить лише з одного боку обличчя.

Особливістю цього виду головного болю є його циклічність. Напади можуть повторюватися щодня протягом кількох тижнів або навіть місяців, після чого настає тривалий період без симптомів.

Звичайні знеболювальні препарати при кластерному головному болю практично не працюють. Найефективнішими методами лікування вважаються інгаляції 100% киснем, застосування триптанів у вигляді ін’єкцій або назальних спреїв, а також профілактична терапія, яку підбирає лікар-невролог.

Вторинний головний біль

Не кожен головний біль є окремим захворюванням – досить часто він лише сигналізує про іншу проблему в організмі. Такий біль називають вторинним, адже він виникає як симптом основної патології.

Причин може бути багато. Під час грипу, ГРВІ чи COVID-19 головний біль часто розвивається через запалення та інтоксикацію організму. При синуситі він може поєднуватися із закладеністю носа та болем у ділянці обличчя. Значне підвищення артеріального тиску іноді супроводжується тиснучим болем у потилиці, а після травми голови біль може бути ознакою струсу мозку або інших ушкоджень.

Головний біль також може виникати при менінгіті, глаукомі, захворюваннях шийного відділу хребта, деяких порушеннях обміну речовин і навіть при сильному зневодненні. Саме тому лікар завжди оцінює не лише характер болю, а й інші симптоми, результати огляду та, за потреби, призначає додаткові обстеження.

У таких випадках основне завдання лікування – усунути причину захворювання, а не лише тимчасово прибрати біль.

Головний біль від знеболювальних

На перший погляд це звучить парадоксально, але таке справді можливо. Якщо людина занадто часто приймає знеболювальні препарати – понад 10-15 днів на місяць (залежно від виду ліків), може виникнути так званий медикаментозно-індукований головний біль.

У цьому випадку нервова система поступово звикає до постійної дії ліків, і після завершення їхнього ефекту біль повертається знову. Людина приймає нову таблетку, але це лише підтримує замкнене коло.

Лікування такого стану полягає не у збільшенні кількості знеболювальних, а навпаки – у поступовому припиненні їх надмірного використання під контролем лікаря та підборі правильної профілактичної терапії.

Коли потрібно негайно звернутися по медичну допомогу?

У більшості випадків головний біль не становить загрози для життя. Проте є симптоми, які вимагають термінового обстеження. До них належать:

• раптовий дуже сильний біль
• порушення мовлення, слабкість у руці чи нозі
• втрата свідомості або судоми
• сильний біль після травми голови
• висока температура разом із різкою скутістю м’язів шиї
• поступове посилення симптомів протягом кількох тижнів.

Такі прояви можуть бути ознакою інсульту, крововиливу, менінгіту або інших небезпечних станів, які потребують невідкладної медичної допомоги.

Чи можна запобігти головному болю?

Не всі види головного болю, на жаль, можна повністю попередити, але ризик багатьох із них реально зменшити. Найкраще тут працюють прості, але регулярні звички:

• спати 7-9 годин на добу та дотримуватися стабільного режиму
• пити достатню кількість води
• не пропускати основні прийоми їжі
• регулярно займатися фізичною активністю
• навчитися керувати стресом
• не зловживати кофеїном, алкоголем і знеболювальними препаратами.

Для людей із мігренню також корисно вести щоденник головного болю. Він допомагає визначити індивідуальні тригери та оцінити ефективність лікування.

Так, головний біль може бути як симптомом, так і окремим станом із різними причинами та механізмами розвитку. Саме тому важливо звертати увагу не лише на інтенсивність болю, а й на його характер, частоту та супутні симптоми. Якщо головний біль виникає регулярно, стає сильнішим, змінює свої особливості або супроводжується тривожними ознаками, не варто займатися самолікуванням. Своєчасна консультація лікаря допоможе встановити причину, підібрати ефективне лікування та запобігти повторним нападам.

Подорожуючи цього літа Європою, ви ризикуєте зіткнутися зі смертельними хворобами, що переносяться комахами.

Про це пише британське видання The Mirror.

Спекотна погода створює ідеальне середовище для розмноження таких небезпечних вірусів, як збудники гарячки денге та чікунгуньї. Обидва захворювання викликають різке підвищення температури (до 39–40 °C), шкірні висипи, сильний головний біль та біль у суглобах. У важких випадках у хворого може виникнути втрата зору або параліч.

Також, за даними Європейського центру профілактики та контролю захворювань, в Європі знову фіксуються випадки гарячки Західного Нілу, зазвичай характерної для тропічного клімату. Більшість людей, які заразилися на неї, або не мають жодних симптомів, або мають легкий перебіг захворювання. Але в одного зі 150 хворих розвиваються серйозні ускладнення, які можуть включати смертельний менінгіт та енцефаліт.

Наразі у провідних туристичних країнах, включаючи Францію, Італію, Іспанію, Португалію та Грецію зареєстровано близько 1000 підозрюваних випадків захворювання. Зокрема, як повідомляє MailOnline, в Італії кількість померлих від вірусу Західного Нілу в Італії складає близько 38 людей. Також повідомляється про три випадки зараження в Румунії та Північній Македонії.

Натомість гарячка денге в Європі зустрічається рідше: 19 ймовірних випадків у Франції, чотири в Італії та два в Португалії. Водночас, за даними ВООЗ, у світі щороку реєструється від 100 до 400 мільйонів випадків захворювання на цю інфекцію.

Професор Рейчел Лоу, яка працює в групі з питань глобальної стійкості охорони здоров’я в Барселонському центрі суперкомп’ютерів в Іспанії, пояснює появу екзотичних інфекцій в Європі зміною клімату. Глобальне потепління розширило ареал комах – переносників вірусів: якщо раніше вони зустрічалися переважно у тропічних країнах, то тепер вони поширилися на північ. Спалахи захворювань виникають у регіонах, де люди не мають імунітету від цих вірусів, а системи охорони здоров’я не готові до такого виклику.

«Сувора реальність полягає в тому, що довші спекотні сезони розширять сезонне вікно для поширення хвороб, що передаються комарами, та сприятимуть дедалі частішим спалахам, з якими дедалі складніше боротися», – зазначила Лоу.

Або чому поїздка на море на тиждень не врятує від застуд восени, і що насправді працює?

Зміцнити імунітет дитини «наперед» за три літні місяці неможливо, оскільки наша імунна система є складною структурою, яка не функціонує за принципом накопичення. Проте літні канікули — це вдалий час для формування здорових базових звичок, що дійсно допоможуть дитячому організму краще протистояти вірусам.

Розвінчуємо найпоширеніші батьківські міфи про літнє оздоровлення з позиції доказової медицини.

Міф 1: Для міцного імунітету потрібно давати дитині вітаміни

Батьки часто купують вітаміни для імунітету, сподіваючись захистити дитину від осінніх застуд. Проте чарівних пігулок не існує, а безконтрольний прийом БАДів може нашкодити ниркам та печінці. Фармацевтичні стимулятори потрібні лише дітям із серйозними вродженими імунодефіцитами. Звичайній середньостатистичній дитині потрібні не добавки, а збалансоване харчування.

Краще скласти тарілку здорового харчування за рекомендаціями МОЗ України. Бо літо — це час локальних ягід, овочів, зелені та фруктів, які є найкращим джерелом антиоксидантів, вітамінів та клітковини. Єдиний вітамін, який часто потребує додаткового приймання впродовж року після консультації з педіатром, — це вітамін D.

Міф 2: За літо можна запастися вітамінами на весь рік

Існує думка, що якщо влітку їсти багато полуниці, чорниці чи кавунів, організм накопичить достатньо корисних речовин на всю зиму. Але вітаміни (наприклад, вітамін С) не накопичуються в організмі, їхній надлишок просто виводиться нирками. Ба більше, переїдання ягід за один раз може викликати алергічні реакції, розлади шлунково-кишкового тракту або здуття.

Набагато важливіші регулярність та різноманітність раціону, а не об’єм порцій. Достатньо щодня пропонувати дитині жменю свіжих сезонних ягід та різнокольорових овочів. Уникайте прихованого цукру у літніх напоях — солодкій газованій воді та пакетованих соках. Надлишок цукру пригнічує активність лейкоцитів (клітин імунної системи) на кілька годин після вживання. Пропонуйте здорові та смачні альтернативи для літньої спеки (домашні лимонади, несолодкі компоти).

Міф 3: Загартовування — це обливання крижаною водою

Багато хто вважає, що зміцнити дитячий організм можна лише радикальними методами: холодним душем або купанням у прохолодній водоймі з перших днів літа. Різкий температурний шок — це сильний стрес для нервової та імунної систем, який може спровокувати хворобу.

Замість цього загартовуйте дитину поступово. Дозвольте їй бігати босоніж по траві, гальці або піску, не кутайте у спеку, частіше провітрюйте дитячу кімнату та не бійтеся давати напої кімнатної температури або навіть воду з льодом та морозиво. Від холодного не хворіють (хворіють від вірусів), тож за допомогою морозива та напоїв з льодом можна навчити місцевий імунітет горла адекватно реагувати на холод потім — восени та взимку.

Міф 4: Стерильність — запорука міцного імунітету

Коли діти багато часу проводять на вулиці, батьки постійно намагаються протирати їхні руки антисептичними серветками, аби жодна бактерія не потрапила до організму. Згідно з «гігієнічною гіпотезою», надмірна стерильність заважає імунній системі нормально розвиватися. Зустріч із безпечними побутовими та вуличними бактеріями тренує імунітет. Без цього тренування зростає ризик виникнення алергій та аутоімунних процесів.

Краще навчіть дитину базових правил гігієни — мити руки перед їжею та після вбиральні. Дозвольте будувати палаци із піску, бавитися з домашніми тваринами та досліджувати природу. Природний бруд не є ворогом, якщо дотримуватися здорового глузду.

Міф 5: Без поїздки на море оздоровлення не відбудеться

Вважається, що без 10–14 днів на морському узбережжі дитина обов’язково хворітиме протягом наступного навчального року. Сама собою короткочасна зміна клімату супроводжується акліматизацією, яка є додатковим навантаженням на організм дитини. Користь приносить не конкретна географічна точка, а зміна умов: чисте повітря, сонце, фізична активність та відсутність стресу.

Відпочинок у селі в бабусі, поїздка в карпатський ліс чи щоденні прогулянки у парку біля дому мають таку ж оздоровчу цінність, як і море. Головне — це мінімум гаджетів, міцний сон та максимум руху на свіжому повітрі.

Що насправді зміцнює дитячий імунітет влітку?

Щоб восени дитина легше переносила зустрічі з респіраторними вірусами, дотримуйтесь простих рекомендацій, ефективність яких підтверджена дослідженнями:

• Режим повноцінного сну. Сон безпосередньо впливає на вироблення Т-клітин імунітету. Слідкуйте, щоб дитина лягала спати в той самий час навіть під час канікул.
• Фізична активність. Щонайменше 60 хвилин помірного або інтенсивного руху щодня (ігри, велосипед, плавання) активізують захисні сили організму.
• Психоемоційний комфорт. Зниження рівня стресу, відсутність надмірного тиску щодо навчання та позитивна атмосфера в родині захищають нервову систему від виснаження.
• Вакцинація. Перевірте Календар профілактичних щеплень. Літо — вдалий час, щоб надолужити пропущені щеплення або зробити рекомендовані додаткові перед початком навчального року.

Рекомендації щодо зберігання ліків нерідко здаються другорядними. Насправді ж температура, вологість, сонячне світло і навіть звичайне повітря здатні поступово змінювати хімічну структуру лікарських засобів. У результаті препарат може діяти слабше, ніж очікується, а в окремих випадках – взагалі стати непридатним до використання. Саме тому правильне зберігання ліків – це не формальність, а важлива складова безпечного лікування.

Чому умови зберігання такі важливі?

Кожен лікарський засіб проходить тривалі дослідження, під час яких виробники визначають, за яких умов він залишається стабільним протягом усього терміну придатності. Під стабільністю мають на увазі здатність препарату зберігати свої властивості: правильну концентрацію діючої речовини, ефективність і безпечність.

Якщо ж таблетки, капсули або сиропи тривалий час перебувають у несприятливих умовах, активні компоненти можуть поступово руйнуватися. Іноді ці зміни непомітні: ліки не змінюють ні кольору, ні запаху, але працюють уже не так, як повинні.

Саме тому рекомендації щодо зберігання, які виробник вказує в інструкції, варто сприймати так само серйозно, як і рекомендації щодо дозування.

Не всі ліки «люблять» однакову температуру

Найчастіше на упаковці можна побачити напис «зберігати при температурі не вище 25 °С» або «при кімнатній температурі». Зазвичай це означає діапазон приблизно від 15 до 25 °С. Для більшості таблеток і капсул саме такі умови є оптимальними.

Утім, існують препарати, які потребують холодильника. Наприклад, багато вакцин, деякі біологічні препарати, інсуліни, окремі очні краплі чи антибіотики після приготування суспензії. Але тут також є нюанс: якщо в інструкції написано, що препарат слід зберігати в холодильнику, це зовсім не означає, що його можна класти в морозильну камеру. Заморожування для багатьох лікарських засобів не менш шкідливе, ніж перегрівання. Тому завжди варто дотримуватися саме того температурного режиму, який рекомендує виробник.

Чому ванна кімната – не найкраще місце для аптечки?

Багато хто зберігає ліки саме у ванній кімнаті, бо це здається логічним: аптечка під рукою, усе в одному місці. Проте фармацевти називають ванну одним із найгірших місць для медикаментів, адже тут постійно змінюються температура й вологість. Гарячий душ або ванна різко підвищують вміст водяної пари в повітрі, а деякі препарати дуже чутливі до вологи.

Особливо це стосується таблеток, капсул, порошків і тест-смужок для визначення рівня глюкози. Надлишок вологи може прискорити їхнє руйнування ще до завершення терміну придатності. Тому набагато кращим місцем буде суха шафа в кімнаті або спальні, подалі від джерел тепла.

Сонце – ще один ворог ліків

Прямі сонячні промені нагрівають упаковку набагато сильніше, ніж здається. Якщо залишити препарат на підвіконні, температура всередині упаковки може значно перевищувати температуру повітря в кімнаті.

Крім нагрівання, деякі лікарські речовини руйнуються під дією ультрафіолетового випромінювання. Саме тому окремі препарати випускають у темних або непрозорих флаконах. Тож якщо виробник використав таку упаковку, не варто пересипати таблетки в красиві декоративні баночки або прозорі контейнери.

Чи потрібно перекладати таблетки в органайзер?

Сьогодні популярні спеціальні таблетниці, які допомагають не забувати про прийом ліків. І для людей, які постійно приймають кілька препаратів, це справді зручне рішення. Однак є різниця між таблетницею на тиждень і постійним зберіганням медикаментів без заводської упаковки.

Оригінальний блістер або флакон захищає препарат від вологи, світла й повітря. Крім того, саме на упаковці зазначені назва препарату, дозування, серія та термін придатності. Тому найкраще діставати таблетки з блістера безпосередньо перед прийомом, а якщо використовуєте органайзер, наповнювати його лише на кілька днів.

Що робити із сиропами, краплями та суспензіями?

Рідкі лікарські форми часто мають власні особливості зберігання. Наприклад, деякі сиропи можна тримати при кімнатній температурі навіть після відкриття, тоді як інші потрібно обов’язково поставити в холодильник.

Окрему увагу слід звертати на препарати, які після відкриття мають обмежений термін використання. Це стосується багатьох очних крапель, назальних спреїв, інсулінів, деяких суспензій та антибіотиків після розведення. Навіть якщо загальний термін придатності ще не минув, після відкриття такі засоби можуть залишатися придатними лише протягом кількох тижнів або навіть кількох днів. Тому, щоб не заплутатися, корисно відразу записати на упаковці дату відкриття флакона.

Як зберігати ліки під час тривалих відключень електроенергії?

На жаль, у сучасних умовах треба брати до уваги і можливість блекаутів, які ускладнюють зберігання деяких ліків. Тому варто заздалегідь перевірити домашню аптечку. Насамперед зверніть увагу на умови зберігання, зазначені в інструкції до кожного препарату. Якщо виробник рекомендує сухе прохолодне місце, оптимальною вважається температура від +8 до +15 °С. А препарати, для яких необхідний режим від +2 до +8 °С, наприклад інсулін або окремі біологічні лікарські засоби, мають залишатися в холодильнику.

Якщо є ризик тривалих відключень світла, краще підготуватися завчасно. Для препаратів, які потребують постійного охолодження, стануть у пригоді термосумка або термоконтейнер з акумуляторами холоду – вони допомагають підтримувати потрібну температуру протягом кількох годин. При цьому важливо, щоб упаковка ліків не контактувала безпосередньо із замороженими холодоелементами, адже заморожування може пошкодити діючу речовину не менше, ніж перегрівання. Також варто стежити за графіками відключень електроенергії, щоб вчасно повторно охолоджувати акумулятори холоду й підтримувати належні умови зберігання медикаментів.

Чому не можна залишати ліки в автомобілі?

Улітку температура в салоні автомобіля легко підвищується до 50-60 °С, навіть якщо на вулиці значно прохолодніше. За таких умов багато ліків починають втрачати стабільність. Особливо чутливими є інсуліни, гормональні препарати, вакцини, біологічні лікарські засоби та деякі антибіотики. Взимку виникає інша проблема – ліки можуть замерзнути, якщо автомобіль довго стоїть на морозі. Тому аптечка в машині має містити лише засоби для екстрених ситуацій, а препарати, які людина приймає постійно, краще забирати із собою.

Як організувати домашню аптечку?

Домашня аптечка не повинна перетворюватися на склад медикаментів «про всяк випадок». Корисно хоча б двічі на рік переглядати її вміст: перевіряти терміни придатності, прибирати препарати, які більше не використовуються, і переконуватися, що упаковки залишилися цілими. Усі ліки бажано зберігати в оригінальних упаковках разом з інструкцією. Це допоможе швидко знайти потрібну інформацію про дозування, умови зберігання чи можливі побічні реакції.

Окрему увагу слід приділити безпеці дітей. Навіть якщо дитина здається занадто маленькою, щоб дістатися до аптечки, краще не ризикувати. Медикаменти мають зберігатися у місці, недоступному для дітей та домашніх тварин, бажано в зачиненій шафі.

Слід пам’ятати, що правильне зберігання ліків безпосередньо впливає на ефективність і безпечність лікування. Саме тому варто уважно читати інструкцію не лише перед першим прийомом ліків, а й звертати увагу на рекомендації щодо їхнього зберігання. Суха прохолодна шафа, оригінальна упаковка, регулярна перевірка домашньої аптечки та дотримання температурного режиму – це нескладні звички, які допомагають зберегти ефективність препаратів і зробити лікування максимально безпечним для всієї родини.

Усі люди пітніють: хтось більше, а хтось менше. Потовиділення — це життєво необхідний процес, який забезпечує терморегуляцію нашого організму. Водночас виділення поту будь-якої інтенсивності завжди супроводжується специфічним запахом, який у кожної людини є абсолютно унікальним. У когось природний аромат тіла ледве відчутний, а у когось, навпаки, досить виразний та сильний

З погляду медицини, індивідуальний запах тіла зазвичай не є приводом для занепокоєння. Однак раптова зміна звичного запахового шлейфу може свідчити про певні зміни в організмі. До того ж у суспільстві діє негласне правило — пахнути приємно. Досягти цього зовсім нескладно за допомогою базової гігієни та правильно підібраних доглядових засобів.

Сам собою природний запах дорослої й цілком здорової людини рідко нагадує парфуми. Його формують мікроскопічні бактерії, що живуть на поверхні шкіри, та різноманітні зовнішні чинники. Саме ця комбінація створює неповторний «ароматичний паспорт» кожного з нас.

Що викликає запах тіла?

Простіше кажучи, запах тіла — це результат взаємодії поту з бактеріями. Проте на цей процес впливає безліч факторів, через що наш організм може щодня пахнути трохи інакше.

Раціон

Те, що ми їмо, здатне кардинально змінити аромат нашого тіла. Наприклад, продукти з високим вмістом сірки (часник, цибуля, броколі, капуста) у процесі травлення розщеплюються на леткі сполуки. Вони виводяться через пори шкіри, іноді надаючи тілу різкого запаху, що нагадує тухлі яйця. Червоне м’ясо може збільшити вироблення аміаку в організмі, що робить аромат тіла помітно важчим. Алкоголь і кофеїн активно стимулюють нервову систему та частково виводяться через легені та шкіру, миттєво перебиваючи наш природний запах.

Погода

Літня спека змушує наші потові залози працювати інтенсивніше. Чим більше вологи накопичується на шкірі, тим активніше розмножуються бактерії, що й спричиняє появу характерного різкого запаху.

Тісний одяг

Речі, які надто щільно облягають фігуру, створюють ефект парника. Шкіра під ними гірше вентилюється, тому потовиділення посилюється.

Фізичні навантаження

Інтенсивне тренування, важка фізична праця чи будь-яка інша активність прискорюють серцебиття і підвищують температуру тіла. У відповідь організм починає активно виробляти піт, що швидко набуває характерного запаху.

Емоції

Наші сильні емоції — байдуже, чи це шалене збудження, чи раптовий стрес — миттєво активують роботу потових залоз. Унаслідок цього виділяється так званий емоційний піт, який часто має більш виражений запах.

Гормони

Саме гормональний фон значною мірою впливає на роботу потових залоз і склад секрету, який вони виділяють. Статеве дозрівання, менструальний цикл або менопауза здатні помітно змінити звичний аромат тіла.

Захворювання

Такі хронічні стани, як діабет чи хвороби нирок та печінки суттєво підвищують ризик появи специфічного і часом дивного запаху тіла. Це відбувається тому, що організм втрачає здатність правильно розщеплювати та виводити продукти обміну речовин.

Цікавий факт. Сам собою піт не має жодного запаху. Увесь спектр ароматів з’являється лише тоді, коли за справу беруться бактерії, що мешкають на епідермісі, під впливом згаданих вище факторів. Саме тому різні зони нашого тіла пахнуть абсолютно по-різному.

Як запобігти неприємному запаху

Хоча наше тіло ніколи не буде повністю стерильним (і це норма), ми можемо допомогти йому пахнути свіжістю та чистотою. Ось кілька методів:

• Гігієна: регулярний душ або ванна з використанням мила чи гелю.
• Захист: грамотно підібраний дезодорант (що маскує запах) або антиперспірант (що блокує виділення вологи).
• Косметологія: ін’єкції ботулотоксину (ботоксу) в проблемні зони надійно заблокують гіпергідроз (надмірне потовиділення), а отже, усунуть і сам запах.
• Депіляція: регулярне гоління волосистих ділянок тіла, адже волосся утримує вологу й стає чудовим притулком для бактерій.
• Правильний гардероб: вибір вільного одягу з натуральних тканин, таких як льон або бавовна.
• Раціон: обмеження у меню специфічних продуктів та спецій, які роблять піт надто пахучим.
• Дзен-контроль: керування рівнем стресу, щоб не провокувати раптові «адреналінові» припливи поту.

Якщо ви помітили, що запах вашого тіла раптово змінився, став надто різким або нетиповим, а звичні косметичні засоби більше не допомагають — не зволікайте. Це може бути сигналом про зміни в організмі, які потребують уваги. Зверніться до свого сімейного лікаря або терапевта, щоб з’ясувати причину таких змін.

У спекотні літні дні організм працює зовсім інакше, ніж за комфортної температури. Через посилене потовиділення, втрату рідини та зміни кровообігу деякі лікарські препарати можуть діяти сильніше або слабше, ніж зазвичай. У більшості випадків це не становить небезпеки, однак для людей із хронічними захворюваннями або тих, хто одночасно приймає кілька препаратів, спека може підвищувати ризик побічних реакцій.

Саме тому лікарі радять у літній період уважніше ставитися до лікування, дотримуватися питного режиму та не змінювати схему прийому ліків без консультації з лікарем.

Чи потрібно змінювати дозування ліків у спеку?

У більшості випадків — ні. Самостійно змінювати дозування або припиняти лікування через високу температуру повітря не можна. Якщо на тлі спеки з’явилися запаморочення, різке зниження артеріального тиску, непритомність або інші незвичні симптоми, необхідно звернутися до лікаря. Лише він може оцінити ситуацію, визначити причину погіршення самопочуття та, за потреби, скоригувати лікування.

Чому в спеку ліки можуть діяти сильніше

Коли температура навколишнього середовища підвищується, організм починає активно віддавати тепло. Для цього розширюються кровоносні судини шкіри, посилюється потовиділення, а завдяки випаровуванню поту тіло охолоджується. Однак цей природний механізм супроводжується значною втратою рідини.

Читайте також: Як флавоноїди блокують віруси: висновки українських вчених

Навіть помірне зневоднення змінює роботу серцево-судинної системи, печінки та нирок — органів, які відповідають за розподіл, метаболізм і виведення більшості лікарських засобів. Унаслідок цього концентрація окремих препаратів у крові може підвищуватися, що збільшує ризик розвитку побічних реакцій.

Особливо це стосується лікарських засобів із вузьким терапевтичним діапазоном, для яких навіть незначна зміна концентрації може мати клінічне значення. До них належать препарати літію, дигоксин, окремі антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати та деякі цукрознижувальні засоби.

Саме тому влітку особливо важливо підтримувати достатній питний режим, якщо лікар не рекомендував обмежувати споживання рідини.

Чому діуретики потребують особливої уваги влітку

Однією з найчутливіших до спеки груп препаратів є діуретики, або сечогінні засоби. Їх широко застосовують для лікування артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та деяких захворювань нирок.

Читайте також: Противірусні засоби: як обрати дієвий препарат без маркетингових пасток

Оскільки діуретики сприяють виведенню рідини з організму, у спекотну погоду їх дія може посилювати природні втрати води через потовиділення. У результаті підвищується ризик зневоднення, зниження артеріального тиску та порушення електролітного балансу, насамперед рівня натрію й калію.

У деяких випадках лікар може рекомендувати частіше контролювати артеріальний тиск, масу тіла або лабораторні показники електролітів.

Чому влітку може різко знижуватися артеріальний тиск

Багато людей помічають, що у спеку під час різкого підйому з ліжка або стільця може виникати слабкість, потемніння в очах чи запаморочення.

Якщо людина одночасно приймає препарати для зниження артеріального тиску, цей ефект може посилюватися. Це пояснюється тим, що спека сама по собі спричиняє розширення судин, а антигіпертензивні препарати також знижують артеріальний тиск різними механізмами. Поєднання цих факторів іноді призводить до надмірного зниження тиску.

У результаті можуть виникати:

• слабкість;
• запаморочення;
• потемніння в очах;
• хиткість під час ходьби;
• іноді навіть непритомність.

Якщо подібні симптоми повторюються, необхідно звернутися до лікаря. Самостійно змінювати дозування препаратів не рекомендується.

Які препарати можуть підвищувати ризик перегрівання

Не всі знають, що деякі лікарські засоби можуть впливати на механізми природного охолодження організму.

Зокрема, окремі препарати можуть:

• зменшувати потовиділення;
• впливати на центр терморегуляції;
• пригнічувати відчуття спраги.

Такі властивості можуть мати деякі антидепресанти, антигістамінні препарати першого покоління, антипсихотики, окремі препарати для лікування хвороби Паркінсона та деякі спазмолітики.

Через це організму стає складніше підтримувати нормальну температуру тіла, що підвищує ризик перегрівання та теплового удару.

Чому трансдермальні пластирі можуть діяти інакше

Висока температура впливає не лише на препарати, які приймають усередину, а й на лікарські форми для місцевого застосування.

Під дією тепла судини шкіри розширюються, кровообіг посилюється, а проникність шкіри збільшується. Через це трансдермальні пластирі — наприклад із фентанілом, нітрогліцерином або гормональними препаратами — можуть вивільняти діючу речовину швидше, ніж передбачено.

Саме тому виробники рекомендують не нагрівати місце наклеювання пластиру грілками, не відвідувати сауну та не перебувати тривалий час під прямими сонячними променями.

Як правильно зберігати ліки влітку

Висока температура може впливати не лише на реакцію організму, а й на стабільність самих лікарських препаратів.

Більшість таблеток, капсул і сиропів рекомендують зберігати при температурі 15–25 °С, якщо в інструкції не зазначено інше.

Особливо чутливими до перегрівання є:

• інсуліни;
• вакцини;
• біологічні препарати;
• деякі гормональні засоби;
• окремі антибіотики;
• препарати, які потребують холодильного зберігання.

Наприклад, інсулін, який тривалий час перебував на сонці або в розпеченому автомобілі, може втратити свою ефективність.

Тому аптечка в автомобілі, сумка на пляжі або сонячне підвіконня — не найкраще місце для зберігання медикаментів.

Читайте також: Рефрактерність: яка небезпека чатує на прихильників «зміцнення імунітету»

Чи можна залишати ліки в автомобілі?

Ні. У спекотний літній день температура в салоні автомобіля може перевищувати 60 °С навіть після нетривалого перебування на сонці.

За таких умов деякі препарати можуть втрачати стабільність і лікувальні властивості. Особливо це стосується інсуліну, вакцин, біологічних препаратів, окремих сиропів та розчинів.

Якщо під час подорожі необхідно перевозити ліки, що потребують особливих умов зберігання, бажано використовувати термосумку або спеціальний термоконтейнер.

Хто має бути особливо уважним?

Хоча спека впливає на всіх, існують групи людей, у яких ризик небажаних реакцій значно вищий.

До них належать:

• люди віком понад 65 років;
• пацієнти із серцевою недостатністю;
• люди із захворюваннями нирок;
• пацієнти з цукровим діабетом;
• люди, які одночасно приймають п’ять і більше лікарських препаратів;
• маленькі діти.

Особливої уваги потребують люди похилого віку. З віком відчуття спраги може знижуватися, а механізми терморегуляції працюють менш ефективно, тому ризик зневоднення значно вищий.

У людей із цукровим діабетом через посилений кровообіг інсулін іноді всмоктується швидше, що може збільшувати ризик гіпоглікемії. Саме тому під час спеки рекомендується частіше контролювати рівень глюкози та уважніше стежити за самопочуттям.

Як безпечно приймати ліки влітку

У більшості випадків для безпечного лікування достатньо дотримуватися кількох простих правил.

Рекомендується:

• підтримувати достатній питний режим (якщо немає медичних обмежень);
• не змінювати дозування препаратів самостійно;
• не залишати медикаменти в автомобілі або під прямими сонячними променями;
• дотримуватися умов зберігання, зазначених в інструкції;
• контролювати артеріальний тиск або рівень глюкози, якщо це рекомендував лікар;
• звертатися до лікаря при появі незвичних симптомів.

Поширені запитання

Чи можуть ліки діяти сильніше влітку?

Так. Через втрату рідини, зміни кровообігу та роботи нирок концентрація окремих препаратів у крові може змінюватися, що іноді підвищує ризик побічних реакцій.

Чи можна самостійно зменшити дозу препарату через спеку?

Ні. Будь-які зміни лікування необхідно узгоджувати з лікарем.

Чи можна залишати ліки в автомобілі?

Не рекомендується. У спекотну погоду температура в салоні автомобіля може значно перевищувати допустимі умови зберігання більшості лікарських препаратів.

Кому потрібно бути особливо уважним у спеку?

Людям похилого віку, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок, а також тим, хто одночасно приймає кілька лікарських препаратів.

Літня спека може змінювати дію окремих лікарських препаратів, але це не означає, що лікування потрібно припиняти. Найкращий спосіб уникнути небажаних наслідків — дотримуватися рекомендацій лікаря, підтримувати достатній питний режим, правильно зберігати медикаменти та уважно стежити за своїм самопочуттям.

Якщо під час спеки з’явилися запаморочення, непритомність, різке зниження артеріального тиску або інші незвичні симптоми, необхідно якомога швидше звернутися за медичною допомогою.

Літо в самому розпалі, і більшість мам зараз активно планує або вже реалізує квест «Відвезти дитину на оздоровлення». Сьогодні вибір маршрутів до безпечного моря для українців, м’яко кажучи, обмежений. У більшості випадків вікном у світ відпочинку стає саме залізниця

З одного боку, подорож потягом значно зручніша та комфортніша, ніж кількадобова поїздка в тісному  автобусі. Але реалії літа — шалений попит на квитки, аномальна спека та, на жаль, затримки рейсів через обстріли й повітряні тривоги — нерідко перетворюють поїздку на справжнє випробування.

Найбільший жах мандрівників — вагон без кондиціонера, де вікна в купе не відчиняються, а температура сягає +35 °C. Утім, якщо квитки вже придбані, скасовувати відпустку ніхто не буде. Адже головне — правильно підготуватися. Тож ділимося топом перевірених лайфхаків, які допоможуть легше пережити дорогу і зберегти нерви.

Як «збити градус» у купе

Коли у вагоні спекотно, наче в сауні, допоможе режим максимального виживання:

• Заморожена пляшка води. І бажано не одна. Перед поїздкою заморозьте велику пляшку води. У дорозі вона працюватиме як акумулятор холоду для термосумки з продуктами. Потім її можна прикладати до тіла, а коли розтане — у вас буде гарантовано прохолодна свіжа вода, що втамує спрагу.
• Рятувальний рушник. Змочіть невеликий рушник (можна скористатися тим, що видає провідник) й охолоджуйтеся. Щоб уникнути перегріву та швидко знизити температуру тіла, прикладайте вологий рушник до зон, де судини розташовані найближче до шкіри: скронь, шиї, зап’ясть, ліктьових згинів та щиколоток. Це принесе миттєве полегшення.
• Правильний гардероб. Обирайте функціональність. Тільки вільний крій і тільки натуральні тканини (льон, тонка бавовна, муслін). Жодної синтетики, яка створює ефект парника. Для малечі найкраще підійдуть легкі шорти, майки, вільні ромпери.
• Портативний вентилятор. Купіть маленький ручний вентилятор, який заряджається від USB (або працює на батарейках). Він коштує копійки, але в замкненому просторі купе, особливо під час тривалих технічних зупинок, він стає справжнім рятувальником.
• Спрей для носа. Покладіть у сумку назальний спрей Флавовір. У купе потяга повітря часто буває пересушеним і гарячим, що викликає дискомфорт. Кілька розпилень спрею Флавовір зволожать носові ходи, делікатно очистять їх та відновлять чисте дихання. Завдяки натуральному складу цей засіб є безпечним і лагідним, тому ідеально підійде як для мами, так і для дитини від 4-х років.

Чим годувати дитину в спеку

У потязі апетит у дітей прокидається в найнесподіваніший момент, навіть якщо вдома їх не нагодуєш. Оскільки в купе спекотно, більшість звичних домашніх страв (котлетки, йогурти) швидко псуються. Тому всі продукти варто зберігати в термосумці або термопакеті поруч із замороженою пляшкою води.

Що з їжі варто взяти з собою:

• Сублімовані страви (туристична їжа). Сучасні каші, борщі чи плов у спеціальних пакетах достатньо просто залити окропом, який завжди можна попросити у провідника. Це зручно, ситно і безпечно.
• Сухе або в’ялене м’ясо. М’ясні джерки, кабаноси чи тонкі слайси хамону — ідеальне джерело білка, яке чудово витримує кімнатну температуру.
• Корисні перекуси. Горішки, сухофрукти, насіння, рисові та кукурудзяні хлібці, галетне печиво, натуральні фруктові та овочеві чіпси.
• Овочі та фрукти. Свіжі огірки, помідори чері, яблука. Ретельно вимийте та просушіть їх ще вдома.

Гігієна понад усе. Вологих серветок багато не буває. Беріть велику пачку антибактеріальних для рук і поверхонь та окремо делікатні для тіла — вони допоможуть швидко освіжитися в дорозі.

Діджитал-розваги без інтернету

Потяги далекого сполучення, особливо під час вимушених затримок, часто проїжджають зони, де зв’язок зникає повністю. Розраховувати на 4G у полях — погана ідея. Тому підготуйтеся заздалегідь.

1. Потужний павербанк — незамінний помічник у дорозі. Розетки у вагонах є не завжди, а якщо й є, то в коридорі, і біля них зазвичай черга. Також не забудьте навушники для себе і дитини, щоб не заважати іншим пасажирам.
2. Завчасно завантажте на планшет чи телефон нові мультики, аудіоказки, фільми чи подкасти. Повірте, коли потяг зупиниться десь на перегоні через повітряну тривогу, новий мультик допоможе відволікти дитину.
3. Для малюків візьміть компактні настільні ігри (магнітні дорожні версії), нові книжки, водні розмальовки, де потрібен лише мокрий пензлик та кілька нових дрібних іграшок. Ефект новизни певний час утримує увагу дитини.

Безпека в дорозі

У наших нинішніх реаліях поїздка може затягнутися через безпекову ситуацію або екстрені зупинки. Головне правило для мами в такій ситуації — транслювати дитині абсолютний спокій, адже малюки зчитують нашу тривогу миттєво.

• Питний режим. Нагадуйте дитині пити воду постійно, але маленькими ковтками.
• Евакуаційна сумка (рюкзак або шопер). Усі найважливіші речі тримайте в одному місці в зоні швидкого доступу. Документи, гроші, телефони, павербанк, аптечка, перекус, пляшка води та пачка серветок мають лежати в рюкзаку, який завжди під рукою. Якщо під час зупинки чи повітряної тривоги доведеться швидко залишити вагон, ви просто накинете його на плече і будете спокійні, що все найцінніше з вами.

Нехай жодні побутові незручності не зіпсують ваше довгоочікуване літо, а подорож подарує лише приємні спогади.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Перед застосуванням лікарського засобу обов’язково ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування та проконсультуйтеся з лікарем.

Вода — це базова потреба нашого організму на рівні кожної клітини. Універсальної норми, скільки саме води потрібно випивати за добу, не існує. Цей показник залежить від віку дитини, її способу життя, пори року та загального стану здоров’я. Якщо організм втрачає бодай 1% рідини, у ньому вже починають порушуватися процеси обміну речовин. Саме так виникає зневоднення

У немовлят вода становить близько 75% маси тіла. До одного року цей показник знижується в середньому на 10%, а в дорослої людини кількість води складає близько 50–60%. Оскільки вода бере участь практично в усіх життєво важливих процесах, її надмірна втрата призводить до зневоднення (медичною мовою — дегідратації). Це хворобливий стан, за якого організму бракує рідини для повноцінної роботи всіх органів та систем, і проявляється він не лише відчуттям спраги.

Найчастіше зневоднення виникає під час лихоманки, при сильних фізичних навантаженнях, через високу температуру повітря або харчові отруєння, які супроводжуються проносом (діареєю) та блюванням. Втраті рідини також сприяють деякі продукти (наприклад, міцний чай чи кава), прийом певних ліків, тепловий або сонячний удар та опіки.

У дітей ризик порушення водного балансу дуже високий через їхні природні особливості. Обмін речовин у них відбувається значно швидше, площа шкіри відносно маси тіла є більшою, а механізми охолодження організму ще не до кінця зрілі. Все це робить малюків надто вразливими до втрати вологи.

Чим небезпечне зневоднення для дитячого організму

Вода є двигуном для більшості  внутрішніх процесів в організмі. Гострий або тривалий брак рідини призводить до серйозних порушень, які у дітей розвиваються швидше, ніж у дорослих:

• Згущення крові та навантаження на серце. Коли організму бракує води, об’єм крові в судинах зменшується, вона стає густішою. Серце змушене працювати у посиленому, форсованому режимі й битися значно частіше (тахікардія), щоб забезпечити киснем мозок та інші органи.
• Порушення терморегуляції. Через нестачу вологи дитина перестає або починає значно менше пітніти. Організм втрачає здатність ефективно охолоджуватися, що в спеку призводить до теплового удару.
• Навантаження на нирки. При дефіциті води знижується швидкість фільтрації крові, унаслідок чого в ній затримуються шкідливі продукти обміну речовин. Це може призвести до інтоксикації та навіть гострого ураження нирок.
• Розлад електролітного балансу. Разом із водою організм втрачає необхідні мінерали — натрій, калій та хлор. Їхній дефіцит може спричинити порушення передачі нервових імпульсів, серцевого ритму, появу судом і пригнічення роботи нервової системи.

Приховані симптоми зневоднення

Дитячий організм намагається самостійно компенсувати брак рідини, зменшуючи її виділення та перерозподіляючи кров до життєво важливих органів. Саме такі зміни у стані та поведінці дитини чітко підкажуть вам, що малюкові бракує вологи:

1. Зміни поведінки та концентрації уваги

Через зменшення об’єму крові погіршується постачання кисню до головного мозку. Це одразу позначається на поведінці дитини: вона стає дратівливою, плаксивою, вередує без видимих причин. Млявість, апатія, нетипова сонливість у денний час, важкість із концентрацією уваги та уповільнення реакцій під час ігор — усе це часті ознаки нестачі рідини.

2. Рідкісне сечовипускання та зміна кольору сечі

Зменшення кількості сечі — це результат того, що нирки під впливом спеціального гормону переходять у режим жорсткої економії води. Для немовлят тривожним сигналом є сухий підгузок протягом трьох годин і більше. У дітей старшого віку насторожує відсутність сечовипускання понад шість годин.

Для контролю над рівнем води в організмі обов’язково звертайте увагу на колір сечі:

• світло-жовтий, прозорий свідчить про оптимальний рівень зволоження організму;
• насичений жовтий — ознака легкого зневоднення;
• темно-жовтий, бурштиновий — сигналізує про помірне зневоднення.

3. Стан слизових оболонок та очей

Сухість у роті, густа й в’язка слина, поява дрібних тріщин на губах, відсутність або зовсім мала кількість сліз під час плачу, дещо запалі очі та помітне западання тім’ячка у немовлят — це прямі й дуже чіткі сигнали критичної нестачі рідини в тканинах.

4. Зниження еластичності шкіри та порушення теплообміну

Еластичність шкіри називають тургором. Щоб його перевірити, легенько затисніть шкіру на животику дитини двома пальцями і відпустіть. У нормі складка має розправитися миттєво. Якщо ж вона залишається помітною протягом 1–2 секунд — це ознака зневоднення. Також звертайте увагу на температуру кінцівок. Попри перегрівання організму, руки та ноги дитини можуть залишатися холодними через звуження дрібних судин.

Протокол порад для мами

Багато дітей не люблять пити звичайну чисту воду. Щоб зацікавити дитину і покращити смак напою, додайте у склянку трохи соку лимона чи апельсина або покладіть шматочки фруктів. Це зробить воду схожою на домашній лимонад, але без шкідливого цукру та добавок.

Також, щоб поповнити запаси вологи в організмі,  дієтологи радять вживати соковиті овочі, зелень та фрукти. Чудово підійдуть огірки, капуста, помідори, листовий салат, солодкий перець, цитрусові, кавун, свіжі ягоди та броколі, адже вони на 90–96% складаються з води.

Якщо ви помітили перші ознаки зневоднення, потрібно якомога швидше розпочинати відновлювати баланс рідини та солей в організмі:

• Дробове випоювання. Не давайте дитині одразу багато води, адже великий об’єм рідини розтягне стінки шлунка і спровокує блювотний рефлекс. Поїть  дитину маленькими порціями.
• Використання аптечних розчинів. Звичайна вода добре відновлює загальний об’єм рідини, але вона не здатна повернути втрачені мінеральні солі. В аптеці можна придбати спеціальні глюкозо-сольові розчини (регідратаційні суміші у пакетиках, збалансовані за рекомендаціями ВООЗ).
• Правильний вибір напоїв. Для випоювання найкраще підходять чиста негазована вода, готові аптечні сольові розчини або несолодкий компот із сухофруктів. Категорично заборонено давати солодку газовану воду, пакетовані соки та міцний чай. Через високу концентрацію цукру такі напої починають просто “витягувати” воду з клітин у просвіт кишківника, що тільки погіршує зневоднення.
• Температура рідини. Напій має бути приблизно такої ж температури, як і тіло дитини (близько 36–37 °C). За такої умови рідина засвоюється швидше та комфортніше сприймається організмом.

Симптоми коронавірусу можуть залишатися протягом місяців або навіть років після зникнення інфекції. Цей стан, який часто називають постковідним синдромом або «тривалим ковідом», зазвичай включає постійне відчуття втоми, когнітивні труднощі (так званий туман у мозку), запаморочення та порушення смаку або нюху.

Відомо, що виникнення цього синдрому не залежить від тяжкості перебігу самої інфекції: на постковідний синдром можуть страждати як люди, які переносили COVID-19 дуже важко, так і ті, хто пережив хворобу фактично на ногах.

Однак, як виявили японські дослідники, ризики виникнення «тривалого ковіду» можуть залежати від віку пацієнтів та від субваріанту, на який вони заразилися. Результати цього дослідження були оприлюднені у травні цього року, пише News-Medical.Net.

Найнебезпечніший штам

Дослідження, проведене університетом Хіросіми, розпочалося ще у 2020 році. Вчені спостерігали за 2689 дорослими та дітьми, у яких було діагностовано COVID-19 у період з березня 2020 року по червень 2024 року.

Така тривалість дозволила дослідникам порівняти довгострокові моделі одужання протягом п’яти хвиль коронавірусу – початкового штаму, Альфа, Дельта, Омікрон-2022 та Омікрон-2024.

Як виявилося, що найвищий рівень затяжних симптомів (47%) спостерігався у пацієнтів, які заразилися під час панування штаму Дельта. Для порівняння: під час хвилі Омікрон у 2022 році поширеність таких симптомів становила лише 23%, а під час хвилі Омікрон-2024 – 21%.

Ще одною несподіванкою стало те, що діти загалом виявилися менш вразливими до «тривалого ковіду», ніж дорослі.

«Поширеність серед дітей залишалася приблизно від чверті до третини порівняно з дорослими протягом усіх епідемічних хвиль. Примітно, що жодна дитина в дослідженні не відчувала порушень повсякденного життя більше двох років після зараження, навіть коли симптоми зберігалися», – каже Ая Сугіяма, провідна авторка дослідження та викладачка Вищої школи біомедичних та медичних наук Хіросімського університету.

Через два роки після зараження близько 20% дорослих, інфікованих до періоду Омікрону, та 10% інфікованих під час періоду Омікрону, все ще повідомляли про симптоми. Серед дітей стійкі симптоми були набагато рідше, вразивши 4,1% інфікованих під час періоду Дельта та 1,9% під час Омікрону-2022.

Чи можна вилікувати «тривалий ковід»?

Дослідники також виявили, що симптоми, що тривають більше двох років, з часом можуть полегшитися, але рівень цього полегшення зазвичай є незначним. Це свідчить про те, що для деяких людей процес одужання може досягти плато, хоча покращення після періоду спостереження все ще залишається можливим.

Наразі японські дослідники планують розробити модель для прогнозування ризику «тривалого ковіду».

«Також ми збираємося створити та публічно оприлюднити веб-інструмент, який використовуватиме цю модель для відображення частки тих, хто мав стійкі симптоми в кожен момент часу, – що зробить траєкторію постковідних симптомів видимою та забезпечить належний догляд та підтримку починаючи ще з ранніх стадій захворювання», – повідомила доктор Сугіяма.

Як уберегтися від вірусу та зменшити ризик тривалих наслідків

Незважаючи на те, що у травні 2023 року Всесвітня організація охорони здоров’я скасувала режим надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, пов’язаної з пандемією COVID-19, сам вірус SARS-CoV-2 продовжує активно циркулювати серед населення. Сучасні варіанти коронавірусу належать до лінії Омікрон, яка, за результатами японського дослідження, також може супроводжуватися розвитком постковідного синдрому, хоча й рідше, ніж варіант Дельта.

Повністю виключити ризик зараження неможливо, однак його можна суттєво знизити. Фахівці рекомендують дотримуватися загальних заходів профілактики, уникати контактів із хворими людьми, приділяти увагу гігієні рук, а при появі симптомів ГРВІ не відкладати консультацію лікаря.

Особливо важливим є своєчасний початок лікування гострої вірусної інфекції. Хоча специфічної терапії постковідного синдрому сьогодні не існує, сучасні підходи спрямовані на максимально ранній контроль гострого перебігу захворювання та зменшення ризику розвитку ускладнень.

Сучасні підходи до противірусної терапії

Для лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій, у тому числі COVID-19, лікар може рекомендувати противірусні препарати відповідно до клінічної ситуації та чинних рекомендацій.

Одним із таких засобів є лінійка Флавовір. Відповідно до інструкції для медичного застосування та результатів експериментальних досліджень, діюча речовина протефлазід проявляє противірусну активність щодо широкого спектра ДНК- та РНК-вірусів, зокрема вірусів грипу та SARS-CoV-2, шляхом пригнічення вірусоспецифічних ферментів, необхідних для їх реплікації.

Важливою особливістю Флавововіру є відсутність розвитку рефрактерності імунної системи при тривалому застосуванні. Ця властивість відображена в офіційній інструкції для медичного застосування і є однією з відмінностей препарату від підходів, що базуються на стимуляції імунної відповіді.

Різні форми для різних клінічних ситуацій

Лінійка Флавовір представлена кількома лікарськими формами, що дозволяє лікарю обрати найбільш відповідний варіант залежно від віку пацієнта та клінічної ситуації:

• краплі Флавовір — для профілактики та лікування ГРВІ та грипу у дорослих і дітей;
• сироп Флавовір — для профілактики та лікування ГРВІ та грипу дозволений до застосування у дітей від народження;
• Флавовір спрей для рота та горла — для місцевого застосування у дорослих і дітей від 4 років;
• Флавовір спрей назальний — для місцевого застосування у порожнині носа у дорослих і дітей від 4 років.

Системні та місцеві форми можуть застосовуватися як частина комплексної терапії відповідно до показань, офіційної інструкції та рекомендацій лікаря.

Результати японського дослідження ще раз підтверджують, що наслідки COVID-19 можуть зберігатися тривалий час навіть після перенесеної інфекції. Саме тому важливо не лише дотримуватися заходів профілактики, а й своєчасно звертатися до лікаря при появі симптомів ГРВІ.

Ранній початок лікування відповідно до сучасних рекомендацій, використання противірусної терапії за показаннями та комплексний підхід до ведення пацієнта можуть сприяти швидшому одужанню та зменшенню ризику розвитку ускладнень.

Здавалося б, сезон затяжних злив, снігопадів та пронизливих вітрів залишився позаду, а разом із ним мали б відступити й респіраторні інфекції. Проте кабінети педіатрів та сімейних лікарів улітку не порожніють. У мам виникає закономірне питання: «Звідки взявся кашель та температура, якщо дитина цілими днями на сонці та їсть свіжі ягоди?»

Насправді застуда в теплу пору року явище абсолютно нормальне з погляду фізіології та епідеміології. Тепло на вулиці не знищує патогени автоматично, а наша поведінка влітку часто створює ідеальні умови для їхнього проникнення в організм. Спробуємо розібратися в причинах цього парадоксу.

Віруси однаково заразні незалежно від пори року. Вони передаються через крихітні краплі, що виділяються з носа та рота людини під час чхання, кашлю або розмови. Віруси мають білкову оболонку (капсид), яка захищає їхній генетичний матеріал. Деякі з них також покриті ліпідною (жировою) оболонкою. Оболонкові віруси (наприклад, грипу) чутливі до тепла та сухості, тому вони активніші взимку. Натомість безоболонкові віруси (такі як ентеровіруси) більш стійкі до високих температур і легко поширюються влітку.

Влітку вокзали, готелі, басейни та дитячі майданчики є гарячими точками обміну мікроорганізмами. Також надмірне перебування на сонці виснажує імунну систему та підвищує сприйнятливість до інфекцій.

Причини, через які виникають застуди влітку

1. Кондиціонерний стрес

Головний тригер застуд улітку — температурний контраст. Коли дитина заходить із 30-градусної спеки у приміщення чи салон авто, де кондиціонер підтримує +18°C, організм зазнає терморегуляторного шоку.

Під дією холодного повітря спрацьовує захисний рефлекс — вазоконстрикція (різке звуження капілярів слизової оболонки носоглотки). Оскільки приплив крові зменшується, кількість захисних клітин (лейкоцитів та секреторного імуноглобуліну A), які зазвичай нейтралізують віруси на вході, падає. Локальний імунітет зникає, відкриваючи ворота для інфекції. Крім того, повітря в кондиціонованих кімнатах висушує природний мукоциліарний бар’єр. Війки епітелію втрачають рухливість і більше не можуть механічно виштовхувати пил та мікроби назовні.

2. Особливості збудників ГРВІ

Помилково вважати, що ГРВІ — це виключно осінньо-зимова історія. Якщо взимку домінує грип, то в теплі місяці настає пік активності інших збудників:

• Риновіруси: чудово почуваються за помірної та високої температури повітря. Достатньо легкого протягу на вокзалі або переохолодження в літаку, щоб ослаблена суха слизова оболонка пропустила цей вірус.
• Ентеровіруси: викликають не лише класичні прояви застуди, а й так звану літню лихоманку, яка часто супроводжується розладами травлення або висипом. Вони надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі й легко передаються через воду та брудні руки під час відпочинку на пляжі чи дитячому майданчику.

3. Локальне переохолодження

Морозиво або холодний напій не містять вірусів і не можуть викликати хворобу. Проте різке охолодження мигдаликів та задньої стінки глотки призводить до тимчасового паралічу місцевих імунних факторів. Якщо в цей момент у ротовій порожнині дитини перебував умовно-патогенний мікроорганізм або стався контакт із носієм ГРВІ, хвороба розвинеться з високою ймовірністю.

Стратегія захисту — діяти на випередження

Оскільки ізолювати дитину від кондиціонерів, подорожей, контактів з однолітками та літніх ласощів неможливо (та й не потрібно), завдання мами — зміцнити противірусні спроможності організму та тримати під рукою засіб швидкого реагування. Тому в кожній домашній аптечці доцільно мати лінійку противірусних препаратів Флавовір.

Перевага засобів Флавовір полягає в їхній етіотропній дії, тобто у впливі безпосередньо на причину хвороби — вірус, а також в універсальності для всієї родини. Препарати Флавовір здатні пригнічувати реплікацію вірусів у клітинах дихальних шляхів, запобігаючи розвитку ускладнень.

Дитячий сироп Флавовір має високий профіль безпеки і, за порадою лікаря,  підходить для дітей навіть від народження. За перших ознак того, що малюка продуло в машині або після тривалого купання у водоймі, прийом сиропу допоможе заблокувати розмноження вірусу, що полегшить та скоротить перебіг ГРВІ.

Назальний спрей Флавовір та спрей для горла Флавовір — це локальний противірусний захист. Коли спека та кондиціонери висушують слизові оболонки, ці спреї справляються з кількома функціями: зволожують слизові, очищують від пилу та бруду, а також забезпечують пряму доставку активних противірусних компонентів у потенційне вогнище інфекції. Адже нежить та біль у горлі — часті супутники літніх відпусток. Спреї підходять для застосування як мамі, так і дитині від чотирьох років під час перельотів, поїздок у потягах або після тривалого перебування у громадських місцях.

Інші способи полегшити симптоми хвороби – це відпочинок і сон, вживання достатньої кількості рідини, використання за потреби боле- та жарознижувальних препаратів.

Дієві правила профілактики літніх ГРВІ:

• Дотримуйтеся правила 5 градусів: Різниця між температурою на вулиці та в приміщенні з кондиціонером не повинна перевищувати 5-7 градусів.
• Зволожуйте слизові: захищайте ніс і горло дитини після відвідування місць великого скупчення людей за допомогою спреїв Флавовір.
• Контролюйте температуру напоїв: не давайте дитині пити рідину прямо з холодильника; краще кімнатної температури або прохолодну, але не крижану.

Отже, літня застуда – це результат поєднання активності специфічних літніх вірусів та зниження місцевого імунітету через температурні контрасти (кондиціонери, крижані напої, спеку). Тож  захищайте організм та  дотримуйтесь правил профілактики.

Зміна пульсу може свідчити про проблеми зі здоров’ям, але також є важливим показником для занять спортом і дозволяє оцінити загальний стан організму.

Як порахувати пульс

Коливання судин, що ми відчуваємо, притиснувши пальці до зап’ястку, пов’язанні з роботою серця і легко змінюються під час фізичних навантажень. Щоб правильно визначити цей показник, варто знати, як виміряти пульс. Найпоширеніший спосіб полягає у прикладанні пальців до зап’ястку на відстань ширини великого пальця від першої складки.

Також поширеним є спосіб вимірювання пульсу на сонній артерії, приклавши пальці зліва чи справа нижче щелепи. Цю артерію легко знайти самостійно. Крім того, пульс вимірюють на скронях, плечевій, стегновій чи підколінній артеріях.

Пульс, як правило, вимірюють протягом 30 с, а потім подвоюють результат. Але кращі показники отримують при вимірюванні протягом 1 хв.

Найактуальніший час для вимірювання пульсу – вранці у спокої. Не слід робити цього після їжі, випивки, прийому ліків, а також після масажу, ванни, тривалого перебування на морозі чи в спеку.

Орієнтуватись на показники пульсу слід відповідно до віку.

Такі дані є приблизними, оскільки частота серцевих скорочень у кожної людини залежатиме від стану її здоров’я, наявності хронічних хвороб, прийому ліків і способу життя.

Наприклад, у людей, які постійно займаються спортом і мають гарно розвинені м’язи, знижується частота серцевих скорочень у спокої. І це також вважається нормою. Тому слід врахувати усі чинники, що можуть вплинути на нестандартні показники пульсу.

Так, підвищення пульсу вище 100 уд./хв. у спокої називають тахікардією, а зниження нижче 60 уд./хв. називається барикардією. Обидва ці стани вимагають звернення до медиків для виявлення причин і лікування (якщо це потрібно, а не є варіантом норми).

Що може змінити пульс?

Отже, інколи високі чи низькі показники пульсу цілком пояснюються способом життя чи регулярним прийомом препаратів. Але зміна показників пульсу може бути симптомом, що справді насторожує.

5 груп причин, чому насправді змінюється пульс

Інколи високі чи низькі показники пульсу цілком пояснюються способом життя чи регулярним прийомом препаратів. Але зміна показників пульсу може бути симптомом, що справді насторожує. Пульс може змінитися за таких умов і станів:

1. Побутові звички та повсякденний стан: зловживання алкоголем чи кавою і подібними напоями (ЧСС зростає), а також тривала бездіяльність чи сон (наприклад, у людей із депресією), при якому ЧСС знижується.
2. Емоційні та температурні чинники: раптова зміна емоційного стану (тривога, переляк, сильний стрес) або лихоманка (підвищення температури тіла).
3. Гормональні та ендокринні коливання: гормональні зміни (наприклад, при зростанні естрогену зростає і пульс) та ендокринні захворювання (ЧСС може як зростати, так і знижуватись залежно від хвороби).
4. Серцево-судинні патології: артеріальна гіпертензія та міокардит.
5. Приховані внутрішні хвороби: онкологічні захворювання, гіпокаліємія (дефіцит калію), а також виразкова хвороба.

Як діяти при зміні ЧСС

Отже, багато патологій можуть змінювати показники пульсу, тому діяти треба залежно до ситуації. «Одноразова» зміна пульсу цілком може бути викликана сильним стресом чи фізичним навантаженням. При його зростанні варто випити заспокійливі засоби на зразок настоянки валеріани або пустирника.

А ось низький пульс підняти важче. Як правило, барикардія свідчить про розвиток важкої патології (гіпоксія, набряк, сепсис, інфаркт). Тому при значному знижені пульсу варто звернутись по невідкладну медичну допомогу.

Якщо ЧСС (при вимірюванні у стані спокою, наприклад, щоранку) показує постійні зміни (тахікардію чи барикардію), то слід провести додаткові обстеження для виявлення хвороб на початковій стадії.

Примітка: більшість людей пов’язує високу ЧСС і високий артеріальний тиск. Однак ці показники не завжди з’являються одночасно. Хоча їх легко зафіксувати при заняттях спортом і фізичних навантаженнях (тобто у разі звичайного навантаження).

Але ситуація може бути й іншою. Приміром, люди із артеріальною гіпертензією часто приймають ліки для покращення свого стану. У результаті їх ЧСС може бути постійно зниженою. Тому визначити самостійно причини показників пульсу досить складно. Але це саме той симптом, про який слід обов’язково повідомляти лікареві у разі погіршення самопочуття.

Плануючи відпустку, більшість людей думає про квитки, готель, валізи та маршрут. Водночас дорожня аптечка часто збирається в останній момент або взагалі залишається вдома. А дарма, адже саме вона може допомогти швидко впоратися з харчовим розладом, алергічною реакцією, сонячним опіком, головним болем чи першими симптомами застуди без термінового пошуку аптеки в незнайомому місті або країні.

Аптечка для подорожі не повинна бути великою, але має містити базові засоби для найпоширеніших ситуацій. Її склад залежить від напрямку, тривалості поїздки, віку мандрівників і стану здоров’я кожного члена родини.

Перед тим як складати аптечку

Перед поїздкою варто перевірити термін придатності всіх препаратів, залишити ліки в оригінальній упаковці та зберегти інструкції або хоча б сфотографувати їх. Це особливо важливо під час подорожей за кордон, коли може виникнути потреба пояснити, який саме препарат ви перевозите.

Також потрібно врахувати умови зберігання. Деякі ліки не можна залишати в автомобілі на спеці або перевозити без захисту від високої температури. Якщо препарат потребує зберігання в холодильнику, наприклад інсулін, варто заздалегідь подбати про термочохол або сумку-холодильник.

Якщо ви постійно приймаєте ліки

Найважливіше правило підготовки до відпустки — почати з препаратів, які ви приймаєте щодня. Варто заздалегідь перевірити запас ліків від артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, епілепсії, бронхіальної астми чи інших хронічних станів.

Бажано мати достатню кількість препарату не лише на період відпочинку, а й ще на кілька додаткових днів на випадок затримки рейсу, зміни маршруту або непередбачених обставин.

Якщо ліки відпускаються за рецептом, подбайте про його поновлення завчасно. Для міжнародних подорожей варто також уточнити правила ввезення препаратів до країни призначення, адже деякі держави можуть вимагати рецепт, медичну довідку або спеціальний дозвіл.

Ліки, які приймаються регулярно, краще перевозити в ручній поклажі, а не в багажі. Це особливо важливо для інсуліну, інгаляторів, препаратів від епілепсії та інших засобів, пропуск яких може становити ризик для здоров’я.

Базова аптечка для відпустки

Універсальної аптечки для всіх не існує, однак є кілька груп засобів, які можуть знадобитися майже кожному мандрівнику.

Засоби при отруєнні та розладах травлення

Зміна харчування, незвична кухня, спека, порушення умов зберігання продуктів або адаптація до нової води можуть спричинити дискомфорт із боку шлунково-кишкового тракту.

У дорожній аптечці можуть бути ентеросорбенти, наприклад активоване вугілля, біле вугілля або препарати на основі діосмектиту. Також варто мати сольові розчини для регідратації, які допомагають відновити водно-сольовий баланс при блюванні або діареї.

Особливо важливими є саме регідратаційні розчини. При втраті рідини організм втрачає не лише воду, а й електроліти, тому звичайна вода не завжди може повністю компенсувати ці втрати.

Ферментні препарати можуть стати в пригоді після переїдання або незвичних страв, однак їх не варто використовувати як спосіб “дозволити собі все”. Якщо діарея супроводжується високою температурою, кров’ю у випорожненнях, сильним болем у животі або триває понад дві доби, необхідно звернутися до лікаря. Самостійний прийом антибіотиків у таких випадках не рекомендується.

Протиалергічні засоби

Навіть якщо вдома ви рідко стикаєтеся з алергією, у подорожі ризик контакту з новими алергенами зростає. Незнайомі рослини, укуси комах, екзотичні продукти, сонце або нова косметика можуть викликати несподівану реакцію.

У дорожній аптечці можуть бути сучасні антигістамінні препарати, наприклад засоби на основі лоратадину, цетиризину, дезлоратадину або левоцетиризину. Вони зазвичай не викликають вираженої сонливості та можуть бути зручними під час активного відпочинку.

Корисним доповненням стане гель або крем для місцевого застосування після укусів комах, який допомагає зменшити свербіж, почервоніння та подразнення шкіри.

Засоби від захитування

Не всі добре переносять тривалі поїздки автомобілем, морські прогулянки, автобусні тури чи перельоти. Якщо ви або ваша дитина схильні до заколисування, варто заздалегідь покласти в аптечку засоби від морської хвороби.

Це можуть бути таблетки, льодяники або інші препарати, дозволені для відповідного віку. Їх краще приймати не в момент, коли нудота вже сильна, а згідно з інструкцією — зазвичай до початку поїздки.

Засоби для обробки ран і дрібних травм

Пляжі, походи, екскурсії та активний відпочинок часто супроводжуються дрібними травмами: подряпинами, порізами, мозолями або саднами. Саме тому в аптечці мають бути засоби для первинної допомоги.

До базового набору варто включити антисептик, наприклад хлоргексидин, стерильні бинти, марлеві серветки та бактерицидні пластирі різних розмірів. Якщо планується активний відпочинок, корисними можуть бути еластичний бинт, засіб від мозолів і невеликі ножиці.

Засоби від сонячних опіків і захист від сонця

Сонцезахисний крем часто не сприймають як частину аптечки, але під час літньої відпустки це один із найважливіших засобів. Для більшості людей доцільно використовувати крем із SPF 30–50, особливо під час перебування на пляжі, у горах або на відкритому сонці.

Також варто мати засіб із пантенолом або інший препарат для догляду за шкірою після сонячного опіку. Він може допомогти зменшити почервоніння, сухість і дискомфорт після надмірного перебування на сонці.

Засоби від комах

Під час літньої подорожі корисно мати не лише засіб після укусу, а й репелент, який допомагає зменшити ризик самих укусів. Особливо це актуально для відпочинку біля водойм, у лісі, горах або приватному секторі.

Для дітей потрібно обирати засоби, дозволені за віком, і уважно дотримуватися інструкції. Після укусу можна використовувати місцеві засоби, які зменшують свербіж і подразнення.

Знеболювальні та жарознижувальні препарати

Головний біль після дороги, підвищення температури, біль у горлі, м’язах або суглобах можуть зіпсувати навіть найочікуванішу відпустку. Тому в аптечці доцільно мати препарати на основі парацетамолу або ібупрофену.

Вони можуть використовуватися як для зниження температури, так і для полегшення больового синдрому різного походження. Для дітей важливо мати саме дитячу форму препарату та використовувати її у віковому дозуванні відповідно до маси тіла й інструкції.

Ацетилсаліцилову кислоту, або аспірин, не застосовують у дітей при вірусних інфекціях через ризик серйозних ускладнень.

Засоби для ранньої підтримки при ГРВІ

Попри те, що літо традиційно не асоціюється із сезоном застуд, респіраторні вірусні інфекції циркулюють протягом усього року. Подорожі, тривалі переїзди, перебування в аеропортах, поїздах, готелях, кондиціонованих приміщеннях і місцях великого скупчення людей можуть підвищувати ризик інфікування.

Окремо варто згадати й літні хвилі захворюваності на COVID-19, які останніми роками регулярно реєструються в різних країнах. Саме тому лікарі рекомендують не лише мати жарознижувальні чи засоби від болю, а й препарати, які можуть використовуватися при перших симптомах вірусної інфекції відповідно до інструкції та рекомендацій лікаря.

Для комплексної підтримки всієї родини під час подорожі може бути доцільно мати різні форми препарату Флавовір

• Флавовір сироп або краплі — для профілактики та лікування ГРВІ;
• Флавовір спрей назальний — для підтримки слизової оболонки носа, застосовується від 4 років;
• Флавовір спрей для рота та горла — для місцевого застосування на слизовій ротоглотки.

Для захисту верхніх дихальних шляхів під час подорожі можуть бути корисними Флавовір, спрей назальний та Флавовір, спрей для рота та горла на основі діючої речовини протефлазід. Вони містять флавоноїди рослинного походження, які допомагають підтримувати природні захисні механізми слизових оболонок – саме там, де найчастіше починається вірусна інфекція. Спрей для горла забезпечує локальну дію на слизову ротоглотки, допомагаючи зменшувати подразнення та підтримувати місцевий захист. Назальний спрей діє безпосередньо в порожнині носа – основних «воротах» для більшості респіраторних вірусів. За перших симптомів ГРВІ за рекомендаціями лікаря доцільно мати під рукою дитячий сироп або краплі Флавовір, який діє безпосередньо на вірус.

Аптечка для подорожі з дитиною

Якщо у відпустку їде дитина, аптечку потрібно збирати особливо уважно. Важливо переконатися, що всі препарати мають дитячі форми випуску та дозволені дозування.

Батькам зазвичай варто взяти дитячий термометр, сольовий розчин для промивання носа, жарознижувальні у віковому дозуванні, регідратаційні суміші, засоби від укусів комах, дозволені дітям, а також препарати, які дитина приймає регулярно.

Для немовлят і дітей раннього віку будь-яке лікування краще узгоджувати з педіатром ще до поїздки, особливо якщо дитина має хронічні захворювання або раніше важко переносила інфекції.

Чи можна перевозити ліки в літаку

Більшість ліків можна перевозити в ручній поклажі, особливо якщо вони потрібні під час подорожі. Препарати, які приймаються постійно, краще не здавати в багаж, адже валіза може загубитися або затриматися.

Для рецептурних засобів бажано мати рецепт або медичну довідку. Це особливо важливо під час міжнародних подорожей.

Рідкі ліки в ручній поклажі можуть підпадати під правила перевезення рідин, тому перед польотом варто уточнити вимоги авіакомпанії та країни призначення.

Що не варто класти до аптечки

Не варто брати “про запас” антибіотики, гормональні препарати, сильні знеболювальні або ліки, які раніше не призначав лікар. Також не слід перевозити препарати з простроченим терміном придатності або без упаковки, якщо неможливо зрозуміти назву, дозування та правила застосування.

Аптечка має допомагати у типових ситуаціях, але не замінювати медичну допомогу.

Ідеальна аптечка для відпустки не повинна бути надто великою, але має містити все необхідне для найпоширеніших ситуацій. Регулярні ліки, засоби для травлення, алергії, ран, болю, підвищеної температури, сонячних опіків і перших проявів ГРВІ — це базовий набір, який може суттєво полегшити подорож.

Добре укомплектована аптечка не займає багато місця у валізі, проте допомагає швидко зорієнтуватися у неприємних ситуаціях. Водночас вона не замінює консультацію лікаря. Якщо симптоми не минають, стан погіршується або виникають ознаки серйозного захворювання, необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.

Читайте також:

Як зібрати аптечку дитині в табір

Як подорожувати з дитиною за кордон і зберегти здоров’я

Як противірусний препарат «блокує» вірус у дитячому організмі: простими словами

У спекотну пору року мало хто замислюється про можливий дефіцит вітаміну D, адже здається, що достатньо кілька разів побувати на пляжі – і проблема вирішена. Насправді все трохи складніше. Навіть у розпал літа у багатьох людей його рівень залишається низьким, а декому лікарі можуть рекомендувати продовжувати прийом добавок протягом усього року. Чому? Причина в тому, що вироблення вітаміну D залежить не лише від наявності сонця. Важливу роль відіграють вік, стан здоров’я, маса тіла, особливості харчування та навіть звички щодо захисту шкіри від ультрафіолету.

Як отримати «сонячний вітамін»

У літні місяці за сприятливих умов сонце справді може забезпечити значну частину потреб організму у вітаміні D, адже він унікальний тим, що організм здатний виробляти його самостійно під дією сонячного випромінювання. Коли ультрафіолетові промені спектра UVB потрапляють на шкіру, в ній запускається низка біохімічних реакцій, результатом яких стає утворення вітаміну D3. Потім він проходить подальші перетворення в печінці та нирках і набуває біологічно активної форми. Для цього зазвичай достатньо регулярно перебувати на відкритому повітрі в денний час із відкритими руками та ногами. Точний час перебування на сонці залежить від типу шкіри, географічної широти, пори доби та погодних умов. Для людей зі світлою шкірою це можуть бути 10-20 хвилин кілька разів на тиждень, тоді як людям із темнішою шкірою часто потрібно більше часу.

Другим джерелом вітаміну D є їжа, хоча отримати його достатню кількість лише таким чином досить складно. У низці країн частину продуктів додатково збагачують вітаміном D, але навіть за такого підходу харчування рідко покриває всі потреби організму. До продуктів, які можуть бути його джерелом, належать:

• лосось, оселедець, скумбрія, сардини
• печінка тріски та риб’ячий жир
• яєчний жовток
• молочні продукти
• деякі види грибів.

Здавалося б, влітку сонце та правильне харчування мали б задовольняти потребу у вітаміні D, проте багато людей проводять літо в офісах, пересуваються автомобілем, уникають спеки або перебувають на вулиці лише рано-вранці чи ввечері, коли інтенсивність UVB-випромінювання вже недостатня для активного синтезу вітаміну D, чи мають незбалансований раціон. Саме тому слід піклуватися про достатнє надходження «сонячного вітаміну» навіть у найбільшу спеку.

Кому варто особливо стежити за рівнем вітаміну D

Найбільш уважними до свого здоров’я незалежно від пору року мають бути ті, хто може відчувати нестачу вітаміну D через вік, стан здоров’я чи загальний спосіб життя.

1. Діти та підлітки. Дитячий організм активно росте, тому потреба у вітаміні D є особливо високою. Він бере участь у формуванні кісткової тканини, розвитку зубів, роботі імунної системи та м’язів. Навіть у літній період діти не завжди отримують достатньо сонячного опромінення. Частина часу проходить у приміщеннях, а сучасні рекомендації щодо захисту від ультрафіолету передбачають використання одягу та сонцезахисних кремів. Саме тому питання додаткового прийому вітаміну D для дітей вирішується індивідуально разом із педіатром.
2. Люди старшого віку. З віком здатність шкіри синтезувати вітамін D поступово знижується. Дослідження свідчать, що в літньої людини його вироблення під дією сонця може бути значно нижчим, ніж у молодому віці. Крім того, люди старшого віку часто менше часу проводять на відкритому повітрі, мають супутні захворювання та приймають лікарські препарати, які можуть впливати на обмін вітаміну D.
3. Люди із зайвою вагою та ожирінням. Сьогодні добре відомо, що ожиріння є одним із факторів ризику дефіциту вітаміну D. Оскільки він є жиророзчинним, частина його накопичується в жировій тканині та стає менш доступною для організму. Через це люди з надлишковою масою тіла нерідко мають нижчі показники в аналізах навіть за достатнього перебування на сонці.
4. Пацієнти з цукровим діабетом та метаболічними порушеннями. Останніми роками активно вивчається зв’язок між вітаміном D, інсулінорезистентністю та цукровим діабетом 2 типу. Тому людям із порушеннями вуглеводного обміну лікарі нерідко рекомендують періодично перевіряти рівень цього вітаміну незалежно від пори року.
5. Люди з остеопорозом та підвищеним ризиком переломів. Одне з найкраще вивчених завдань вітаміну D – регуляція обміну кальцію та підтримка здоров’я кісток. При його нестачі погіршується засвоєння кальцію, що з часом може сприяти зниженню мінеральної щільності кісткової тканини. Саме тому контроль рівня вітаміну D є стандартною частиною спостереження пацієнтів з остеопорозом або остеопенією.
6. Люди, які мало бувають на сонці. Окрему групу становлять люди, які через роботу або спосіб життя майже не контактують із сонячним світлом. Це можуть бути офісні працівники, працівники нічних змін, люди, які більшу частину дня проводять у приміщеннях, або жителі великих міст. Формально літо триває кілька місяців, але якщо людина бачить сонце лише дорогою до роботи та назад, синтез вітаміну D може залишатися недостатнім.
7. Люди, які активно використовують сонцезахисні засоби. Сонцезахисні креми необхідні для профілактики фотостаріння шкіри та зниження ризику раку шкіри. Однак вони також зменшують проникнення UVB-променів, які потрібні для синтезу вітаміну D. На практиці це не означає, що потрібно відмовлятися від SPF-захисту. Проте людям, які постійно використовують креми з високим фактором захисту та уникають відкритого сонця, варто уважніше ставитися до контролю рівня вітаміну D.

Як зрозуміти, що вітаміну D може бракувати

Дефіцит вітаміну D рідко проявляється вираженими симптомами, тому його може бути важко визначити. У більшості випадків ознаки з’являються поступово й можуть нагадувати десятки інших станів. Найчастіше люди звертають увагу на:

• постійну втому та зниження працездатності
• м’язову слабкість
• часті респіраторні інфекції
• погіршення настрою
• підвищену ламкість кісток
• дискомфорт або біль у м’язах і суглобах
• повільне відновлення після фізичних навантажень.

Проте самопочуття не завжди відображає реальний рівень вітаміну D. У деяких людей навіть виражений дефіцит тривалий час не викликає жодних скарг.

Які аналізи допоможуть перевірити рівень вітаміну D

Якщо з’явилися певні сумніви щодо дефіциту вітаміну D, лікар може призначити відповідні аналізи. Основним лабораторним показником є 25(OH)D – 25-гідроксивітамін D, який використовується у світі для оцінки запасів вітаміну D в організмі. Він дає змогу визначити:

• достатній рівень вітаміну D
• недостатність
• дефіцит
• надлишок при неконтрольованому прийомі добавок.

За потреби лікар може додатково рекомендувати перевірити рівень кальцію, фосфору, паратгормону, а також оцінити стан кісткової тканини, особливо у людей старшого віку або пацієнтів з остеопорозом. Важливо пам’ятати, що приймати високі дози вітаміну D лише на підставі симптомів не варто. Як дефіцит, так і надлишок можуть мати небажані наслідки для здоров’я.

Літо справді є найкращим сезоном для природного синтезу вітаміну D, але це не гарантує його достатнього рівня у кожного, адже важливими є вік, спосіб життя, надлишкова вага, хронічні захворювання та особливості перебування на сонці. Тому універсальної відповіді на питання про необхідність добавок не існує. Найрозумніший підхід – орієнтуватися на власні фактори ризику та, за потреби, перевіряти рівень вітаміну D лабораторно. У багатьох випадках саме аналіз, а не пора року за вікном, допомагає зрозуміти, чи потрібні організму вітамінні добавки.

Влітку всі ми прагнемо оздоровитися, набратися сил та вітамінів на рік уперед. Проте саме в цю пору легковажне ставлення до деяких моментів може зіпсувати плани або довгоочікувану відпустку

Навіть звичні, на перший погляд, речі можуть зашкодити здоров’ю. Тож, аби уникнути неприємностей, пропонуємо ознайомитися з поширеними літніми помилками та порадами, як їх не припускатися й сповна насолодитися теплим сезоном!

Пікові години на сонці та ігнорування головних уборів

Перебування під прямими сонячними променями з 12:00 до 16:00 навіть у місті загрожує опіками шкіри та тепловим ударом. Поширеним різновидом перегріву є сонячний удар – цей стан виникає через інтенсивний вплив сонця безпосередньо на голову. Його небезпека полягає в тому, що симптоми проявляються не відразу, а через пів години або навіть дві години після перебування на сонці. Серед них — головний біль, загальна млявість, нудота, блювання  та стрімке підвищення температури тіла.

Не виходьте у спеку на вулицю без головного убору — панами, кепки чи капелюха. Намагайтеся триматися в затінку дерев або під навісами. Якщо людині поруч стало зле через спеку, перенесіть її в тінь, а краще — у прохолодне приміщення. Прикладіть холодний (але не крижаний) компрес до голови та давайте пити воду кімнатної температури невеликими ковтками. Якщо стан погіршується — з’являється блювання або людина втрачає свідомість — викликайте швидку.

Застосування сонцезахисного крему лише на пляжі

SPF потрібен не лише біля річки, моря чи басейну, а й під час звичайних літніх прогулянок містом. Крем із фактором захисту від ультрафіолетових променів (SPF 30 або 50) слід наносити на відкриті ділянки шкіри за 20 хвилин до виходу на вулицю. Оновлювати сонцезахисний крем рекомендується кожні 2 години перебування на сонці, а також щоразу після купання чи витирання рушником. Крем з SPF захищає шкіру від передчасного старіння, пігментації, надмірної сухості та розвитку шкірних захворювань.

Парфуми та ароматизовані косметичні засоби

У спеку ми щедро користуємося дезодорантами, спреями, олійками, лосьйонами та іншими засобами для тіла. Проте така косметика влітку не завжди безпечна. Деякі ароматичні компоненти підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету (викликають фотосенсибілізацію), провокуючи опіки, стійку пігментацію та мікроушкодження.

Влітку відмовтеся від засобів із цитрусовими ефірними оліями, спиртом та синтетичними ароматизаторами. Натомість обирайте гіпоалергенні аптечні лінійки без запаху, а шкіру зволожуйте щовечора після душу.

Думка, що спека захищає від застуд

Багато мам дивуються, коли дитина посеред теплого літа раптово починає кашляти або має нежить. Насправді літня погода — сприятливий час для поширення вірусів та бактерій. Головний провокатор – різкий перепад температур. Наприклад, коли ми заходимо з розпеченої до +30 °C вулиці у приміщення, де на повну працює кондиціонер і температура сягає +19 °C. Такий температурний контраст призводить до спазму судин носоглотки та зниження місцевого імунітету. У результаті вірусам стає значно легше атакувати організм. До того ж застуди та ГРВІ влітку переносяться набагато важче саме через спеку.

За можливості стежте, щоб різниця між температурою на вулиці та в приміщенні (в салоні авто чи вдома) не перевищувала 5–7 градусів. Направляйте потоки повітря від кондиціонера вгору або вбік, але ніколи — на дитину чи ліжко. Завжди майте із собою легку кофтинку на випадок візиту до супермаркету чи ТРЦ.

Якщо ж дитина все-таки почала покашлювати, скаржитися на біль у горлі, з’явився нежить, це може свідчити про розвиток ГРВІ, і тоді імунітету потрібна швидка та безпечна підтримка. На такі випадки у кожній домашній аптечці обов’язково мають бути засоби лінійки Флавовір:

• дитячий сироп Флавовір — сучасний противірусний засіб на природній основі, розроблений спеціально для малюків від народження. Його активні компоненти (флавоноїди) ефективно блокують розмноження вірусів в організмі з перших годин хвороби. Це допомагає дитині значно легше перенести хворобу, зменшує ризик розвитку ускладнень і дозволяє швидше повернутися до звичного активного життя. Завдяки приємному смаку та зручному дозувальному шприцу діти приймають його без зайвих капризів;
• спрей для горла Флавовір — ефективно захищає, зволожує  та відновлює слизову оболонку ротоглотки під час ГРВІ, а також допомагає при фарингіті й тонзиліті. Завдяки поєднанню рослинних екстрактів (ісландського моху, бузини та суміші трав) він швидко зменшує біль, пирхоту та неприємні відчуття при сухому кашлі, створюючи надійний захисний бар’єр. Його можна застосовувати дітям від 4 років та дорослим;
• спрей для носа Флавовір — незамінний помічник для полегшення місцевих симптомів при нежиті інфекційного або алергічного походження. Цей назальний спрей на основі натуральних трав’яних екстрактів активно очищує носові ходи від надлишку слизу, глибоко зволожує слизову оболонку при пересиханні та утворює фізіологічний бар’єр проти вірусів. Засіб також призначений для дорослих та дітей віком від 4 років.

Золоте правило лікування ГРВІ — застосування противірусного засобу в перші години появи симптомів (нежитю, подразнення в горлі, млявості). Це допоможе зупинити віруси та не дати хворобі розгорнутися.

Втамування спраги солодкими і крижаними напоями

Холодні газовані напої, пакетовані соки, квас або кава приносять короткочасне ілюзорне полегшення. Через високий вміст цукру та кофеїну вони мають сечогінний ефект і змушують організм втрачати вологу ще швидше, посилюючи зневоднення. Інша крайність — напої з льодом. Крижана рідина у спеку миттєво переохолоджує лімфоїдне кільце носоглотки, чим провокує розвиток ангіни, ларингіту або фарингіту, особливо у дітей з ослабленим імунітетом.

Пийте влітку чисту негазовану або слабомінералізовану воду кімнатної температури чи помірно прохолодну, але не крижану. Чудово підійдуть несолодкі домашні узвари, компоти без цукру, трав’яні чаї. Не забувайте й про сезонні ягоди, овочі та фрукти з високим вмістом води — кавуни, дині, яблука, полуницю, кабачки, огірки.

Важка, жирна їжа та швидкопсувні продукти

Влітку за температури вище +25 °C бактерії в їжі розмножуються швидко. Салати з майонезом чи сметаною, м’ясо, паштети, заварні тістечка та випічка з кремом, а також будь-які молочні продукти, що простояли поза холодильником понад годину, можуть стати причиною харчового отруєння або  гострих кишкових інфекцій. До того ж жирні страви перевантажують травну систему, викликаючи млявість та сонливість.

Щоб уникнути отруєнь, змістіть акценти в літньому меню на овочеві салати, заправлені рослинною олією з лимонним соком безпосередньо перед вживанням, овочеві супи та крупи. Не купуйте нарізані половинки чи четвертинки кавунів та динь на ринках або при дорозі — бактерії з брудного ножа потрапляють на м’якоть під плівку, де у спеку швидко розмножуються і псують продукт. Ретельно мийте всі фрукти, овочі та ягоди лише під проточною водою.

Пам’ятайте: дітям не можна давати дорослі протидіарейні препарати, які зупиняють перистальтику, адже при отруєнні токсини мають виводитися з організму природним шляхом.

Тривале носіння мокрого купальника або плавок

Малюки, а часто й дорослі, годинами проводять час на узбережжі у мокрих плавках чи купальниках. Мокра тканина і гаряче повітря створюють своєрідний «парник» — тепле та вологе середовище є ідеальним для розмноження патогенних бактерій та грибків. Окрім того, що це провокує подразнення й попрілості ніжної дитячої шкіри, така звичка суттєво підвищує ризик розвитку циститу або молочниці навіть у дуже ранньому віці.

Завжди беріть із собою на пляж суху змінну білизну або додаткові плавки. Щойно дитина вийшла з води, одразу промокніть її рушником і переодягніть у сухе. Не дозволяйте сидіти без одягу на піску чи громадських шезлонгах — завжди стеліть чисту підстилку або рушник.

Насолоджуйтеся кожним літнім днем безпечно, подорожуйте, загартовуйтеся та будьте здорові!

Інформація має ознайомчий характер. Лікування повинно відбуватися за участю лікаря та з урахуванням офіційної інструкції до лікарських засобів.

Влітку уникнути зустрічі з комахами практично неможливо. Укус або опік представників фауни можуть зненацька застати будь-де: на вулиці шумного міста, у тихому бабусиному селі, в горах чи на морському узбережжі

Зазвичай для більшості дітей такі контакти закінчуються легким переляком і тимчасовим дискомфортом. Проте в окремих випадках вони можуть суттєво погіршити самопочуття та спричинити алергічні реакції. До того ж організм може не реагувати на контакт із більшістю комах, але водночас бути чутливим до певних видів. Це проявиться або локальною реакцією у місці укусу, або загальною реакцією всього організму. Щоб уникнути неприємностей і не зіпсувати відпочинок, важливо знати, як діяти в кожній ситуації.

З ким може «познайомитися» малюк влітку під час відпочинку?

Навіть у найрозкішнішому готелі природа може бути ближче, ніж здається. Розглянемо, де на малечу чатує небезпека. Своєчасна допомога при укусах та опіках допоможе запобігти інфекції та зменшити біль.

Медузи

Одна з найпоширеніших літніх неприємностей на морі. Після шторму у воді можуть плавати відірвані щупальця, які продовжують жалити. Опік медузи може викликати біль, почервоніння, а іноді й пухирі.

План дій:

• Ретельно промийте місце укусу морською водою.
• Не використовуйте прісну воду, оскільки це провокує вивільнення залишків отрути.
• Видаляйте щупальця пінцетом або в рукавичках.
• Для полегшення болю зробіть дуже теплу ванночку (43–45°C) протягом 20–45 хвилин.
• Для зменшення свербежу використовуйте каламіновий лосьйон.

Морські їжаки

Трапляються на багатьох пляжах Європи, полюбляють мілководдя. Їхні голки дуже тонкі та крихкі, тому часто обламуються під шкірою, викликаючи біль і запалення.

План дій:

• Обережно видаліть голки пінцетом.
• Обробіть ранку антисептиком.
• Якщо частина голки залишилася в шкірі та її неможливо видалити — обов’язково зверніться до лікаря.

Морські блохи

Це дрібні ракоподібні, які живуть біля берегової лінії — у воді, у вологому піску або водоростях. Їхні укуси залишають дрібні червоні цятки, що сверблять.

План дій:

• Промийте уражені ділянки прохолодною водою.
• Не розтирайте шкіру мочалкою або рушником.
• Для зняття свербежу використовуйте заспокійливий лосьйон або гель після укусів комах.

Комарі, москіти та мошки

Окрім свербежу, комарі можуть переносити інфекційні захворювання, особливо в тропічних країнах (Єгипет, Таїланд тощо) та деяких регіонах Південної Європи. Мошки активізуються ввечері біля водойм. Їхні укуси часто підступніші за комарині — вони буквально вигризають мікрошматочок шкіри, через що набряк і свербіж тримаються значно довше.

План дій:

• Промийте місце укусу водою з милом — це допоможе видалити забруднення та знизити ризик інфікування.
• Для зменшення дискомфорту використовуйте спеціальні гелі або креми після укусів комах.
• За потреби прикладіть холодний компрес.

Оси, бджоли, шершні

Як і діти, ці комахи обожнюють солодкі напої, фрукти та морозиво. Особливо небезпечними є укуси в ротову порожнину або губи, адже вони можуть спричинити швидкий набряк дихальних шляхів.

План дій:

• Якщо у шкірі залишилося жало бджоли, обережно зішкребіть його (наприклад, пластиковою карткою).
• Не стискайте жало пінцетом, щоб не видавити додаткову порцію отрути.
• Промийте уражене місце водою з милом.
• Прикладіть лід на 15 хвилин для зменшення набряку.
• За потреби дайте антигістамінний засіб.

  Кліщі

Їх можна зустріти у звичайних паркових зонах, на газонах, у садах, на вуличних клумбах чи під час відпочинку на природі.

План дій:

• Витягувати кліща краще спеціальним пінцетом (продаються в аптеках та зоомагазинах) або за допомогою нитки.
• Обов’язково продезінфікуйте місце укусу.
• Надалі спостерігайте за станом шкіри та самопочуттям дитини.
• Якщо з’являються висипання, почервоніння або кільцеподібні плями — зверніться до лікаря.

Важливо! Негайно викликайте швидку медичну допомогу, якщо після укусу у дитини з’явилося утруднене дихання, набряк обличчя чи язика, запаморочення або порушення серцевого ритму.

Спецаптечка від укусів та опіків

Більшість цих неприємностей лікуються антигістамінними препаратами (від алергії та свербежу), місцевими протисвербіжними гелями та простою дезінфекцією. Тож завжди тримайте в сумці засоби:

• Репеленти. Обирайте засоби відповідно до віку дитини та місця відпочинку. Для дітей підходять препарати з маркуванням «дитячі» (зазвичай на основі ІР3535 або з низьким вмістом DEET). Для малюків до року краще використовувати репелентні наліпки на візок чи одяг, а не спреї на шкіру.
• Антигістамінні засоби. Допоможуть зупинити алергічні реакції.
• Протисвербіжні гелі та креми. Засоби на основі диметиндену чи пантенолу добре заспокоять подразнену шкіру та врятують від свербежу.
• Антисептик без спирту. Знадобиться для обробки та промивання місць укусу.
• Аквашузи та рашгард (захисний одяг). Це пасивний захист у воді, який часто добре спрацьовує. Взуття захищає стопи дитини від гострого каміння, гарячого піску та небажаного контакту з морськими мешканцями. А футболки та легінси зі спеціальної тканини, окрім захисту від сонця, створюють фізичний бар’єр на тілі дитини у воді.
• Пінцет, набір або спеціальний екстрактор. Можуть знадобитися, щоб обережно витягти голку морського їжака, жало бджоли або кліща.

Підготовка до зустрічі з комахами та іншими представниками фауни — це запорука спокійного відпочинку. Правильно укомплектована аптечка, страховий поліс та знання про особливості місцевої природи допоможуть зосередитися на приємних враженнях та не дозволять дрібним неприємностям зіпсувати літні спогади.

Вітаміни важливі для усіх процесів, що відбуваються в організмі: підтримують роботу нервової системи, імунітету, беруть участь в енергетичному обміні, кровотворенні, здоров’ї кісток, шкіри та слизових оболонок. Саме тому останніми роками аналізи на вітаміни стали дуже популярними. Дедалі більше людей проходять лабораторні обстеження «для профілактики» або починають приймати вітамінні добавки після порад із соціальних мереж.

Але чи справді здоровій людині потрібно регулярно контролювати рівень вітамінів?

Коли аналізи на вітаміни справді необхідні?

На відміну від загального аналізу крові чи контролю рівня глюкози, визначення рівня всіх можливих вітамінів не входить до стандартних профілактичних обстежень. У більшості випадків лікар рекомендує такі аналізи лише тоді, коли є симптоми можливого дефіциту, фактори ризику або захворювання, які можуть порушувати засвоєння поживних речовин.

Водночас дефіцит вітамінів не завжди має очевидні прояви. Іноді людина місяцями відчуває втому, сонливість, погіршення концентрації уваги, помічає випадіння волосся чи ламкість нігтів, але не пов’язує ці симптоми з нестачею певних нутрієнтів.

Інша крайність — самостійний прийом вітамінних комплексів без обстеження. Хоча багато хто вважає вітаміни абсолютно безпечними, це не зовсім так. Надлишок жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K) може накопичуватися в організмі та викликати небажані наслідки. Наприклад, передозування вітаміну D здатне призводити до підвищення рівня кальцію в крові, а надлишок вітаміну А — негативно впливати на печінку, нервову систему та кісткову тканину.

Найкращий підхід — не приймати вітамінні добавки «про всяк випадок» і не перевіряти одночасно всі можливі показники. Доцільність лабораторних досліджень визначається індивідуально з урахуванням симптомів, способу життя, особливостей харчування, супутніх захворювань та рекомендацій лікаря.

Для більшості здорових людей достатньо проходити профілактичний медичний огляд один раз на рік і за необхідності доповнювати його окремими лабораторними дослідженнями.

Чи можна приймати вітаміни без аналізів?

Багато людей починають приймати вітамінні комплекси без консультації лікаря та лабораторного підтвердження дефіциту. Проте такий підхід не завжди є виправданим. Частина вітамінів, особливо жиророзчинні (A, D, E, K), накопичується в організмі, тому їх безконтрольний прийом може бути небезпечним.

Якщо є симптоми, які можуть свідчити про дефіцит, або людина належить до групи ризику, доцільно спочатку звернутися до лікаря. Після оцінки клінічної картини він визначить, чи потрібні лабораторні дослідження, та допоможе підібрати оптимальну тактику корекції.

Кому важливо контролювати рівень вітамінів?

Хоча більшості здорових людей регулярне визначення рівня вітамінів не потрібне, існують категорії пацієнтів, у яких ризик розвитку дефіциту значно вищий. Саме їм лікар може рекомендувати лабораторне обстеження.

До таких груп належать:

• люди з хронічною втомою, апатією, погіршенням концентрації уваги або порушеннями сну;
• пацієнти з проблемами шкіри, волосся і нігтів;
• вегетаріанці та вегани;
• вагітні жінки та жінки, які годують грудьми;
• підлітки у період активного росту;
• люди похилого віку;
• пацієнти, які тривалий час приймають окремі лікарські препарати;
• люди із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Для кожної з цих груп перелік необхідних аналізів може відрізнятися. Нижче наведено найпоширеніші ситуації, коли лікар рекомендує оцінити рівень окремих вітамінів.

Особливу увагу варто приділити людям із постійною втомою. Дефіцит вітаміну В12, фолієвої кислоти, вітаміну D або заліза часто проявляється саме зниженням працездатності, сонливістю та відчуттям виснаження навіть після повноцінного відпочинку.

Проблеми зі шкірою, ламкість нігтів чи випадіння волосся також можуть бути пов’язані з нестачею окремих вітамінів і мікроелементів. Хоча такі симптоми не є специфічними, вони нерідко стають підставою для більш детального обстеження.

У вегетаріанців і веганів особливу увагу приділяють контролю рівня вітаміну В12, оскільки його основними джерелами є продукти тваринного походження. За відсутності своєчасної корекції дефіцит може поступово призводити до анемії та неврологічних порушень.

Під час вагітності та грудного вигодовування потреба в багатьох поживних речовинах зростає. У цей період особливо важливими є фолієва кислота, вітамін D, вітамін В12 та інші нутрієнти, які впливають як на здоров’я матері, так і на розвиток дитини.

У людей похилого віку дефіцити зустрічаються частіше через вікові зміни травлення, зниження апетиту та особливості засвоєння поживних речовин. Зокрема, з віком погіршується всмоктування вітаміну В12 і знижується здатність шкіри синтезувати вітамін D під впливом сонячного світла.

Окрему групу становлять пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. При целіакії, хворобі Крона, неспецифічному виразковому коліті, хронічному панкреатиті або після операцій на шлунку чи кишечнику засвоєння вітамінів може істотно порушуватися.

Які аналізи на вітаміни лікарі призначають найчастіше?

Незважаючи на велику кількість лабораторних досліджень, у клінічній практиці найчастіше визначають лише кілька показників.

Вітамін D

Вітамін D бере участь у регуляції кальцієво-фосфорного обміну, підтримує здоров’я кісток, м’язів та імунної системи. Його дефіцит пов’язують із підвищеним ризиком остеопорозу, переломів, м’язової слабкості та низкою інших станів.

Для оцінки запасів вітаміну D визначають рівень 25(OH)D у крові. Особливо актуальним цей аналіз є для людей похилого віку, пацієнтів з остеопорозом, ожирінням, цукровим діабетом та тих, хто рідко буває на сонці.

Вітамін В12

Вітамін В12 необхідний для нормального кровотворення та роботи нервової системи. Його дефіцит може проявлятися слабкістю, запамороченням, поколюванням у кінцівках, погіршенням пам’яті та концентрації уваги.

Читайте також: Як флавоноїди блокують віруси: висновки українських вчених

Контроль рівня В12 найчастіше рекомендують людям похилого віку, вегетаріанцям, веганам, а також пацієнтам із захворюваннями шлунка та кишечника.

Фолієва кислота (вітамін В9)

Фолієва кислота бере участь у синтезі ДНК та процесах поділу клітин. Особливо важливе її значення під час вагітності, оскільки дефіцит може впливати на правильне формування нервової системи плода.

Крім вагітних жінок, аналіз може бути рекомендований пацієнтам із анемією, хронічними захворюваннями кишечника та порушеннями харчування.

Вітамін А

Вітамін А підтримує здоров’я шкіри, слизових оболонок, органів зору та імунної системи. Його дефіцит у розвинених країнах трапляється відносно рідко, тому рутинне визначення цього показника зазвичай не проводять.

Аналіз призначають переважно при підозрі на порушення всмоктування жирів, тяжкі захворювання печінки або за наявності характерних клінічних симптомів.

Вітамін Е

Вітамін Е є одним із найважливіших антиоксидантів організму. Він захищає клітини від ушкодження вільними радикалами та бере участь у роботі нервової системи.

Його дефіцит трапляється рідко і зазвичай пов’язаний із тяжкими порушеннями всмоктування жирів або спадковими захворюваннями.

Вітамін К

Вітамін К необхідний для нормального згортання крові та підтримки здоров’я кісткової тканини.

Його рівень не визначають рутинно. Аналіз призначають лише за спеціальними показаннями, наприклад при захворюваннях печінки або порушеннях системи згортання крові.

На що ще звернути увагу?

Не завжди погане самопочуття пов’язане саме з дефіцитом вітамінів. Схожі симптоми можуть бути наслідком анемії, порушень функції щитоподібної залози, захворювань печінки, нирок або інших станів. Саме тому лікар зазвичай оцінює результати комплексно, а не обмежується лише одним показником.

За потреби можуть бути рекомендовані:

• загальний аналіз крові;
• феритин та інші показники обміну заліза;
• рівень магнію;
• рівень кальцію;
• дослідження функції щитоподібної залози;
• біохімічні показники роботи печінки та нирок.

Комплексний підхід дозволяє значно точніше визначити причину симптомів і підібрати необхідне лікування.

Читайте також: Противірусні засоби: як обрати дієвий препарат без маркетингових пасток

Регулярно перевіряти рівень усіх вітамінів здоровій людині зазвичай не потрібно. Набагато важливіше дотримуватися збалансованого харчування, проходити профілактичні медичні огляди та звертатися до лікаря при появі симптомів, які можуть свідчити про дефіцит поживних речовин.

Якщо ж існують фактори ризику, хронічні захворювання або особливі фізіологічні стани, лікар допоможе визначити, які саме аналізи доцільно виконати, щоб оцінити рівень окремих вітамінів і своєчасно скоригувати можливі дефіцити.

У своєму житті ми стикаємося з патогенами щодня: на вулиці, вдома, у транспорті, від час відпочинку чи на роботі наша імунна система невпинно працює, щоб нас захистити.

Наука давно вже з’ясувала, як антитіла дозволяють імунній системі запам’ятовувати один конкретний вірус, щоб швидко реагувати, коли ми зіткнемося з ним знову. Однак боротьба з одним вірусом може навчити організм реагувати на зовсім інші, неспоріднені патогени, пише видання Mirage.News.

Тренований імунітет

У 2024 році австрійський вірусолог Александер Лерхер оприлюднив результати дослідження, яке показало, що лабораторні миші, які перехворіли на COVID-19, у подальшому стали менш вразливими до вірусів грипу.

«У періоди, коли ми хворіємо, ми, ймовірно, стикаємося з мільйонами мікробів, які нас не інфікують. Але вони все одно можуть залишити на нас свій відбиток», – пояснює Лерхер.

Яким саме може бути цей відбиток, дослідникам поки що до кінця незрозуміло. Однак цей феномен дійсно існує: наприклад, люди, особливо діти, які отримали вакцину БЦЖ проти туберкульозу, протягом місяців після щеплення стають менш сприйнятливими до інших інфекційних захворювань.

Дослідники називають це явище «натренованим імунітетом», припускаючи, що імунна пам’ять може бути прив’язана не лише до певного патогену, а й навчитися після зустрічі з ним боротися зі збудниками інших захворювань.

Від мишей до людей

Вивчаючи імунні реакції лабораторних мишей на коронавірус, Лерхер та його колеги з Медичного коледжу Корнельского університету та госпіталю Маунт-Сінай (США) також дослідили кров людей, які перенесли легку форму COVID-19. Виявилося, що після перенесеного коронавірусу ДНК їхніх імунних клітин зазнала таких самих змін, що й у піддослідних гризунів.

«Це свідчить про те, що їхня імунна система здатна швидше реагувати на наступний вірус, з яким вони зіткнуться, і що це явище не відбувається лише у мишей», — каже Лерхер.

Під час досліду на мишах було виявлено, що зміни в їхніх імунних клітинах дають їм значні переваги: коли у подальшому цих мишей інфікували грипом, хвороба у них перебігала з меншою кількістю симптомів та меншою смертністю.

«Це був дуже потужний захист», – зазначає Александер Лерхер.

За його словами, це дослідження показує, що така імунна пам’ять має великий потенціал для забезпечення захисту одночасно від багатьох інфекцій.

«Якби на горизонті з’явився новий патоген, було б непогано отримати терапію, яка б посилила ваш загальний противірусний імунітет на весь наступний місяць чи близько того», – каже дослідник.

Однак до реальної появи таких методик поки ще далеко. Як підкреслює Лерхер, потрібно з’ясувати, чи не буде натренований імунітет не лише захищати організм від вірусів, а й спричиняти хронічне запалення або автоімунні захворювання.

«Нам потрібно достатньо добре зрозуміти ці фундаментальні механізми, щоб насправді почати думати про терапевтичне застосування», — каже він.

Ризики та безпека

Медикам відомо, що штучна стимуляція імунітету дійсно може призвести до тяжких наслідків. Зокрема, вона може викликати так звану рефрактерність – тимчасовий параліч імунної системи, коли вона фактично перестає функціонувати. Такий стан загрожує пацієнту розвитком важких ускладнень або навіть смертю.

Саме тому сучасна медицина відмовляється від використання імуностимуляторів при лікуванні грипу та інших ГРВІ. При виборі противірусних препаратів для сімейної аптечки лікарі радять ретельно читати інструкцію: чи є цей препарат безпечним для імунної системи і чи доведена ця безпечність науковими дослідженнями.

На жаль, фармкомпанії, присутні на вітчизняному ринку, рідко проводять подібні дослідження. Одним із противірусних препаратів, безпечність якого для імунної системи оцінювали у наукових дослідженнях, є Флавовір.

До складу Флавовіру входять флавоноїди – біоактивні речовини рослинного походження, які здатні пригнічувати реплікацію ДНК- та РНК-вірусів, у тому числі вірусів грипу, коронавірусів та збудників інших ГРВІ. Водночас Флавовір не перестимульовує імунітет, а натомість нормалізує його до природно оптимальних показників, що сприяє природній роботі імунної системи під час противірусної терапії.

Завдяки таким властивостям Флавовір може застосовуватися для лікування навіть пацієнтів з вразливою імунною системою – людей похилого віку, дітей від 0 років та людей, які мають супутні хронічні захворювання.

В українських аптеках Флавовір можна знайти у чотирьох лікарських формах:

• краплі Флавовір, призначені для лікування ГРВІ та грипу у дорослих та дітей;
• дитячий сироп Флавовір для лікування ГРВІ та грипу дітей від 0 років;
• Флавовір Ангіспрей – спрей з противірусним ефектом для горла, призначений для профілактики грипу та ГРВІ у дорослих та дітей від 4 років;
• Флавовір Риноспрей – спрей з противірусним ефектом для носа, рекомендований для профілактики грипу та ГРВІ у дорослих та дітей від 4 років.

Рідкі лікарські форми забезпечують швидке надходження діючої речовини в організм і є зручними для застосування різними віковими групами пацієнтів. ніж традиційні таблетки або пігулки, що підвищує ефективність діючої речовини і пришвидшує одужання.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Перед застосуванням лікарського засобу обов’язково ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування та проконсультуйтеся з лікарем. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.