Постковідний синдром у 2026 році: що нового дізналися вчені та як лікують тривалий COVID

Коли минув перший рік ковідної пандемії, стало зрозуміло, що людство зіткнулося із ще однією проблемою. Як виявилося, COVID-19 має стан «пост», тобто симптоми коронавірусної інфекції здатні зберігатися тижнями і навіть місяцями. Постковідний синдром отримав різні характеристики, та навіть його визначення залишається предметом наукових дискусій. Крім того, як і сама коронавірусна інфекція, уявлення про тривалий COVID із часом змінювалися. То що ж являє собою постковідний синдром у 2026 році?

Хвороба, якої немає?

Найголовніше, що слід знати про постковідний синдром, — це стан, який зберігається тривалий час після гострої фази коронавірусної хвороби і може зачіпати різні системи органів.

Усі інші характеристики можуть відрізнятися. Так, досі немає однозначної відповіді, чому постковідний синдром виникає у людей, які перенесли COVID-19 як у легкій, так і у важкій формі. Кількість людей із тривалим COVID може значно відрізнятися залежно від популяції, часу проведення дослідження, варіанта вірусу та критеріїв діагностики. Також в однієї людини інколи проявляється лише один симптом постковіду, тоді як в іншого пацієнта їх може бути декілька.

Тобто постковідний синдром — це складний стан, механізми розвитку якого ще не повністю з’ясовані. Його діагностика ґрунтується на характерних симптомах, зв’язку з перенесеною інфекцією та виключенні інших захворювань, які можуть пояснювати самопочуття пацієнта.

Важливо, що постковідний синдром є реальним клінічним станом, навіть якщо стандартні лабораторні аналізи не показують суттєвих відхилень.

Що точно відомо?

І все-таки є характеристики, за якими лікарі встановлюють цей діагноз. Насамперед це тривалість симптомів та їхній вплив на повсякденне життя.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, постковідний стан зазвичай виникає протягом трьох місяців після початку COVID-19, а його симптоми тривають щонайменше два місяці та не можуть бути пояснені іншим діагнозом.

Також існує класифікація, запропонована Британським національним інститутом охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги (NICE), яка розмежовує:

• гострий COVID-19 — симптоми тривають до 4 тижнів;
• тривалий симптоматичний COVID-19 — від 4 до 12 тижнів після початку захворювання;
• постковідний синдром — симптоми зберігаються понад 12 тижнів.

Зазвичай постковід являє собою сукупність симптомів, які можуть коливатися, змінюватися та впливати на різні системи організму. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) зазначають, що дослідники описали понад 200 можливих симптомів тривалого COVID. Вони можуть зникати й з’являтися знову протягом тривалого часу.

До найбільш поширених належать:

• втома, що заважає повсякденному життю;
• погіршення самопочуття після фізичного або розумового навантаження;
• задишка;
• кашель;
• біль у грудях;
• прискорене серцебиття;
• «мозковий туман» — труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю;
• головні болі;
• проблеми зі сном;
• діарея або закреп;
• біль у суглобах і м’язах;
• висипання;
• зміни менструального циклу.

Цей список не є вичерпним. Також слід пам’ятати, що симптоми можуть відрізнятися залежно від віку.

Наприклад, у маленьких дітей можуть спостерігатися порушення сну, зміни апетиту, підвищена втомлюваність і зниження активності. У дітей дошкільного та шкільного віку інколи виникають проблеми з концентрацією уваги, головний біль, порушення сну та тривала слабкість.

Водночас такі прояви не є специфічними лише для постковіду, тому потребують оцінки лікаря.

Причини появи постковіду

Причини тривалого збереження симптомів досі вивчаються. Серед можливих механізмів дослідники розглядають порушення імунної регуляції, тривале запалення, зміни роботи судин, нервової системи та наслідки перенесеної інфекції.

Наприклад, дослідження, про яке повідомлялося у 2026 році, присвячене можливому зв’язку тривалого COVID-19 із порушеннями роботи нейронів головного мозку, пов’язаних із дофаміновою системою. Такі зміни можуть допомогти пояснити втрату мотивації, втому та проблеми з пам’яттю, які спостерігаються в частини пацієнтів.

Однак результати окремих експериментальних досліджень ще не означають, що саме цей механізм пояснює всі випадки постковідного синдрому.

Отже, вплив SARS-CoV-2 на організм не обмежується ураженням органів дихання. Серед механізмів, які можуть бути пов’язані з тривалим COVID, вивчають хронічне запалення, дисфункцію ендотелію судин, порушення автономної нервової системи, зміни імунної відповіді та можливе збереження вірусних компонентів у тканинах.

Окрему увагу науковці приділяють взаємодії SARS-CoV-2 з рецептором ACE2, який бере участь у регуляції ренін-ангіотензинової системи. Порушення цих процесів може впливати на роботу серцево-судинної та інших систем організму.

Таким чином, постковідний синдром, найімовірніше, не має одного універсального механізму розвитку. Саме тому симптоми та перебіг захворювання можуть настільки відрізнятися у різних людей.

Лікування у 2026 році

Оскільки постковід може зачіпати різні системи організму, лікуванням інколи займаються лікарі кількох спеціальностей. Адже підходи до допомоги пацієнтам із порушеннями серцевого ритму, шкірними проявами, депресією або неврологічними симптомами будуть відрізнятися.

Водночас багато людей із постковідом незадоволені темпами розвитку діагностики та лікування.

Пацієнти з тривалим COVID навіть створили активний міжнародний рух, звертаючи увагу на те, що їхні проблеми не завжди розглядають належним чином. Але у 2026 році дослідники також продовжують переглядати методики оцінювання наслідків перенесеної коронавірусної інфекції.

Так, представники Стенфордського університету (США) проаналізували масштабні масиви даних медичного страхування, щоб уточнити зв’язок між перенесеним COVID-19 та подальшими проблемами зі здоров’ям.

Як пояснюють автори, у ранніх дослідженнях науковці нерідко порівнювали людей із позитивним тестом на COVID-19 із людьми, яким такий діагноз не встановлювали. Однак до другої групи могли потрапляти й ті, хто переніс інфекцію без тестування.

Крім того, люди, які звертаються по тестування та медичну допомогу, можуть відрізнятися від тих, хто цього не робить. Наприклад, частіше мати супутні захворювання або інші причини для звернення до лікаря.

Через це частина виявлених у дослідженнях зв’язків між COVID-19 та подальшими проблемами зі здоров’ям могла бути переоцінена.

За повідомленням дослідників, після застосування іншої методики оцінювання показники деяких наслідків, які раніше пов’язували з COVID-19, виявилися значно нижчими. Водночас це не означає, що постковідного синдрому не існує або що всі його прояви пояснюються іншими захворюваннями.

Навпаки, такі результати підкреслюють необхідність точніше визначати, які саме симптоми та порушення безпосередньо пов’язані з перенесеною інфекцією.

Тривалий COVID може мати спільні механізми з іншими поствірусними синдромами, які спостерігалися задовго до пандемії. Проте це не робить його менш важливою медичною проблемою.

Особливої уваги потребують пацієнти з підвищеним ризиком тяжкого перебігу гострого COVID-19: люди похилого віку, пацієнти з певними хронічними захворюваннями та імунодефіцитними станами.

Для дітей ризики й характер тривалих наслідків інфекції можуть відрізнятися від дорослих, тому їх слід оцінювати окремо.

Чи може противірусна терапія зменшити ризики?

Одним із важливих напрямів боротьби з наслідками коронавірусної інфекції залишається своєчасна медична допомога.

Адже SARS-CoV-2 здатний впливати не лише на органи дихання, а й на інші системи організму. Тому особливо важливо не пропустити початок хвороби, оцінити ризики її тяжкого перебігу та своєчасно розпочати лікування, якщо воно показане.

При цьому необхідно розрізняти противірусну терапію гострої інфекції та лікування вже сформованого постковідного синдрому.

Для лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій на українському фармацевтичному ринку представлені препарати на основі діючої речовини протефлазід. До них належить і Флавовір, який випускається у формі сиропу та крапель.

До складу препарату входять флавоноїди рослинного походження, противірусні властивості яких вивчалися у наукових дослідженнях.

Зокрема, експериментальні дослідження флавоноїдів продемонстрували здатність окремих рослинних сполук пригнічувати реплікацію SARS-CoV-2 у клітинних культурах. Інші наукові роботи підтвердили, що деякі флавоноїди можуть пригнічувати активність вірусної 3CL-протеази – ферменту, необхідного для розмноження коронавірусу.

Противірусні властивості протефлазіду також вивчалися в доклінічних дослідженнях. Зокрема, за інформацією Національної академії медичних наук України, лабораторні випробування в Німеччині та Іспанії продемонстрували противірусну активність досліджуваної речовини щодо коронавірусів, включно із SARS-CoV-2. Результати цих робіт також описані в публікації Українського медичного часопису.

Окремим напрямом досліджень препаратів на основі протефлазіду є їхній вплив на механізми імунної відповіді, зокрема систему інтерферонів. Ці питання розглядаються у науковій публікації, присвяченій активним компонентам протефлазіду.

Лінійка Флавовір включає лікарські засоби для системного застосування, а також профілактично-гігієнічні спреї для місцевого догляду за слизовими оболонками носа та горла. Такий підхід дозволяє поєднувати різні формати підтримки організму в сезон респіраторних інфекцій відповідно до потреб пацієнта.

Сироп Флавовір – противірусний лікарський засіб на основі протефлазіду, який відповідно до інструкції може застосовуватися дітям від народження. Краплі Флавовір – краплі для профілактики ГРВІ та грипу у дорослих та дітей. Окреме місце в лінійці займають профілактично-гігієнічні засоби місцевої дії:

• Флавовір спрей назальний містить рослинний екстракт, багатий на флавоноїди. Засіб призначений для догляду за слизовою оболонкою носа, її зволоження та підтримки природних захисних функцій. Його рекомендують як допоміжний засіб у комплексному догляді під час сезонних респіраторних інфекцій.
• Флавовір спрей для горла містить рослинні екстракти, зокрема ісландського моху, квітів чорної бузини та флавоноїдовмісний екстракт трав. Завдяки своїм компонентам засіб покриває слизову оболонку горла, сприяє її зволоженню та підтримці захисного бар’єра. Його можна використовувати як доповнення до основної терапії респіраторних інфекцій відповідно до рекомендацій виробника.

Обидва спреї призначені для місцевого застосування та не є заміною системної противірусної терапії, коли вона необхідна. Їх застосування слід розглядати як допоміжний догляд за слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів, а не як доведений спосіб лікування COVID-19 або запобігання постковідному синдрому.

Вибір засобів лінійки Флавовір залежить від віку пацієнта, характеру симптомів та рекомендацій щодо застосування. Особливої уваги потребує використання засобів у дітей і вагітних жінок, для яких необхідно враховувати відповідні обмеження та застереження.

Водночас важливо пам’ятати, що своєчасне лікування гострої вірусної інфекції не гарантує відсутності постковідного синдрому. Навіть після легкого перебігу COVID-19 у частини людей можуть зберігатися симптоми, які потребують додаткового обстеження.

Саме тому при тривалій слабкості, порушеннях пам’яті, задишці, серцебитті або інших симптомах після перенесеного COVID-19 не слід обмежуватися самолікуванням. Необхідно звернутися до лікаря, щоб встановити причину погіршення самопочуття та визначити подальшу тактику лікування.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.