Ми звикли думати про імунітет як про щось суто особисте: у когось є антитіла, хтось уже перехворів, хтось вакцинувався і тому має захист. Але інфекційні хвороби не обмежуються одним організмом – вони передаються від людини до людини. Тому виникає цікаве явище: коли достатня частина населення має захист від певної інфекції, вірусу стає складніше знаходити нових вразливих людей. Через це він поширюється повільніше, а певний непрямий захист отримують навіть ті, хто сам не має імунітету. Саме це називають колективним імунітетом, або популяційним захистом.
Як працює колективний імунітет?
Уявімо, що в класі є одна дитина з грипом. Якщо більшість її однокласників не має імунітету, вірус легко передається від одного до іншого. Хтось захворіє одразу, хтось через кілька днів, а потім інфекція може потрапити додому – до батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів.
А тепер уявімо, що значна частина дітей захищена від цього збудника. Деякі контакти вже не призводять до передачі вірусу, ланцюжки зараження обриваються, і ймовірність того, що інфекція зрештою дійде до людини без імунітету, зменшується.
Тому колективний імунітет – це не «сила імунітету всіх людей разом», а результат того, що інфекції стає важче поширюватися всередині популяції. Причому виграють від цього і люди з імунітетом, і ті, хто його не має. Такий принцип давно відомий на прикладі вакцинації: щеплення знижує не лише ризик захворювання у вакцинованих, а й циркуляцію збудника серед населення. Проте важливим є, наскільки заразним є конкретний збудник і наскільки добре наявний імунітет перериває саме передачу інфекції, а не лише захищає від тяжкого перебігу.
Від чого залежить рівень колективного захисту?
Іноді можна почути, що для колективного імунітету потрібно мати 90% або навіть 95% імунного населення. Насправді єдиної цифри немає. Теоретично мінімальну частку людей із захистом можна приблизно оцінити за співвідношенням 1?1/R?, де R? свідчить, скільки людей у середньому може заразити один інфікований у повністю сприйнятливій популяції. Чим вища заразність інфекції, тим вищим буде цей умовний поріг.
Наприклад, кір має дуже високу контагіозність, тому для стійкого контролю над його поширенням потрібні дуже високі рівні популяційного імунітету. Нещодавнє дослідження, засноване на глобальних даних за 2023 рік, засвідчило, що середнє охоплення населення двома дозами вакцини проти кору становило лише 65,3%, а оцінена частка захищених у цільовій групі – 87,6%. Цього недостатньо, щоб стабільно блокувати передачу штамів кору з дуже високим R?.
Читайте також: Противірусні засоби: як обрати дієвий препарат без маркетингових пасток
Тож навіть дуже високе охоплення вакцинацією не завжди автоматично означає формування колективного імунітету. Треба враховувати, наскільки добре вакцина захищає від зараження і передачі, а також як цей захист розподілений між різними групами населення.
Чи можуть діти можуть захищати дорослих – і навпаки?
Колективний імунітет добре демонструє, чому профілактика інфекцій важлива для всієї родини. Дитина, яка заражається в садочку чи школі, може принести інфекцію додому, а там із нею контактують люди похилого віку, вагітні жінки або члени сім’ї з хронічними захворюваннями, для яких деякі інфекції можуть становити більший ризик.
І навпаки: захищені діти з меншою ймовірністю стануть джерелом зараження для дорослих. Переконливим прикладом цього принципу є пневмококова вакцинація. Це не вірусна інфекція, але механізм популяційного захисту той самий: після запровадження дитячої вакцинації кон’югованими пневмококовими вакцинами зменшилася не лише захворюваність серед самих дітей, а й кількість пневмококових хвороб у невакцинованих дорослих. Так, нещодавній огляд підтвердив непрямий захист молодших і старших дорослих, зокрема людей із супутніми захворюваннями. Тобто вакцинація дитини іноді захищає не лише її саму, а може змінювати всю мережу передачі інфекції.
Чи працює це з грипом і ГРВІ?
Для деяких інфекцій, таких як кір, колективний імунітет є дуже потужним інструментом, тому що вакцина добре захищає від зараження і передачі. Для респіраторних вірусів ситуація складніша. Наприклад, грип постійно змінюється – антитіла до одного варіанта вірусу не обов’язково однаково добре захищають від наступного. З часом імунітет після інфекції або вакцинації також слабшає. Так, у цьогорічному багатонаціональному дослідженні було проаналізовано понад 41 800 зразків сироватки з Китаю, Гонконгу, В’єтнаму та США. Автори довели, що різні показники популяційного імунітету до грипу можуть допомагати прогнозувати, який підтип домінуватиме в сезоні та чи буде епідемія більшою або меншою за попередню. Для H1N1 такі показники також негативно корелювали з подальшою захворюваністю. Іншими словами, чим більше людей має певний рівень захисту, тим менше можливостей для поширення вірусу.
А з COVID-19?
Пандемія COVID-19 наочно продемонструвала, що «досягти колективного імунітету» раз і назавжди неможливо. SARS-CoV-2 еволюціонує, імунний захист поступово слабшає, вакцини лише знижують ризик тяжкого перебігу, а не повністю блокують зараження. Торішній систематичний огляд продемонстрував, що імунітет після вакцинації та інфекції з часом знижується. Тому для таких вірусів коректніше говорити про популяційний імунний захист, який постійно змінюється, а не про певний момент, коли «увімкнувся колективний імунітет».
Чи може одна людина «зламати» колективний імунітет?
Одна людина – ні. Але великі групи людей без захисту можуть поступово змінювати ситуацію. Так, якщо з часом накопичується багато вразливих людей, вірусу знову стає простіше поширюватися. Тому колективний імунітет – це не постійний запас, який одного разу «заробили» і про який більше не потрібно думати. На нього впливають:
- вакцинація та ревакцинація;
- перенесені інфекції;
- тривалість і сила імунного захисту;
- поява нових варіантів вірусу;
- народження нових поколінь, які ще не мають імунної пам’яті;
- переміщення людей та зміна контактів між ними.
Це особливо добре видно на прикладі кашлюку. У дослідженні глобальних показників вакцинації автори довели, що охоплення трьома дозами вакцини у світі та в багатьох регіонах так і не повернулося до допандемічного рівня. Для європейського регіону показник знизився з 88,1% у 2019 році до 82,5% у 2024-му. Автори пов’язують це зі зниженням популяційного захисту від кашлюку, і саме накопичення вразливих людей створює умови для нових спалахів.
Чи потрібно щось робити окремій людині?
Колективний імунітет формується на рівні популяції, але починається з поведінки конкретних людей. Для різних інфекцій це означає різні речі. Так, для кору та кашлюку ключову роль відіграє вакцинація. Для грипу – сезонна вакцинація, особливо для груп ризику, а також заходи, які зменшують передачу під час спалахів. Для багатьох ГРВІ, проти яких немає вакцини, важливими залишаються провітрювання, гігієна рук, перебування вдома під час гострої фази хвороби та уникнення контактів із людьми з високим ризиком у період найбільшої заразності.
Є й інший рівень захисту — допомога організму під час самої вірусної інфекції. Адже навіть за високого рівня колективного імунітету окрема людина все одно може захворіти. У такому випадку важливими стають своєчасне звернення до лікаря та правильно підібране лікування, яке за необхідності може включати противірусні препарати.
Читайте також: Грип прийде з випередженням: що відомо про новий штам вірусу
В Україні представлені противірусні засоби з різними механізмами дії. Серед них — ФЛАВОВІР® у формі крапель на основі діючої речовини протефлазід, що містить комплекс рослинних флавоноїдів. Згідно з інструкцією для медичного застосування, препарат призначений для лікування та профілактики грипу й ГРВІ у дорослих і дітей. Його противірусна дія пов’язана з впливом на процес розмноження вірусів, а імунотропні властивості – з регуляцією вироблення власних інтерферонів, які беруть участь у противірусному захисті організму.
Для найменших пацієнтів існує ФЛАВОВІР® сироп, який також містить протефлазід і має передбачене інструкцією застосування для дітей від народження. Окрім лікарських препаратів, у лінійці представлені профілактично-гігієнічні засоби ФЛАВОВІР® риноспрей для догляду за слизовою оболонкою носа та ФЛАВОВІР® спрей для догляду за слизовою оболонкою горла.
Звісно, противірусні препарати не створюють колективного імунітету та не замінюють вакцинації. Але індивідуальний захист здоров’я також залишається важливим, особливо в сезон респіраторних інфекцій. Тому профілактика, своєчасне звернення до лікаря та обґрунтоване лікування мають доповнювати одне одного.
Чи можна сформувати колективний імунітет проти всіх ГРВІ?
На жаль, ні. ГРВІ – це не одна хвороба, а величезна група різних вірусів. У риновірусів існує безліч серотипів, грип постійно змінюється, а SARS-CoV-2 продовжує еволюціонувати. Тому неможливо одного разу «сформувати імунітет» і отримати універсальний колективний захист від усіх хвороб. Адже навіть для грипу популяційний імунітет змінюється від сезону до сезону. Так, аналіз рівнів антитіл у популяції може допомагати передбачати масштаб майбутньої хвилі, але цей прогноз залежить від конкретного підтипу вірусу та співвідношення між наявним імунітетом і антигенною відповідністю циркулюючих штамів.
Читайте також: Рефрактерність: яка небезпека чатує на прихильників «зміцнення імунітету»
Тобто колективний імунітет – це не фортеця зі стінами, яку можна одного разу побудувати. Швидше, це постійно змінювана мережа захисту, на яку впливають вакцинація, попередні інфекції, вік, нові варіанти вірусів і поведінка людей особисто.
