+380 63 711 58 66

Хронічний нежить у дитини: чому виникає і як впоратися?

На нежить у дитини – найпоширеніший симптом ураження верхніх дихальних шляхів – найбільш часто скаржаться батьки, яким доводиться миритися з його тривалим, затяжним перебігом.

При цьому «сопливий» період може затягуватися настільки довго, що мамі починає здаватися, що її дитина сопливить постійно. Які причини можуть сприяти тому, що нежить у дітей може довго не припинятися, яку тривалість збереження цього симптому лікарі вважають хронічним, і як допомогти дитині подолати його – розглянемо в статті.

Перш за все, необхідно відзначити, що нежить є одним із проявів численних захворювань. На даний час лікарі виділяють кілька видів нежитю: інфекційний, зокрема вірусний, алергічний, вазомоторний, медикаментозний, атрофічний і цей перелік далеко не вичерпний. При всіх перерахованих вище станах з’являються водянисті, слизові або слизово-гнійні виділення з носа, на тлі яких виникає закладеність носа. Незважаючи на гадану банальність, нежить, особливо тривалий, негативно позначається на самопочутті дитини: вона стає млявою та швидко стомлюється, порушується сон, через що страждає повсякденна активність і знижується увага, можуть виникати головні болі. Дитина з постійним нежитем, яка знаходиться в дитячому колективі, може страждати від дитячих комплексів.

Основні причини появи нежитю

Безумовним лідером в довгому переліку причин є гострі респіраторні вірусні інфекції, які вражають верхні відділи дихальних шляхів. Серед них частим винуватцем появи нежитю у дітей є риновіруси: діти досить легко підхоплюють цей вірус, а прояви захворювання можуть розвиватися через кілька днів після потрапляння вірусу на слизову оболонку носа. Виникаюче запалення супроводжується симптомами риніту, на перший план виходить нежить, який при відсутності правильного лікування може зберігатися до 2-х тижнів. Приблизно таку саму тривалість має нежить при виникненні вірусного ураження прилеглих до верхніх відділів дихальних шляхів захворювань: отитів і євстахіїтів, синуситів. При аденоїдних розростаннях нежить зберігається тривалий час, а супутнє йому порушення носового дихання часто набуває затяжного перебігу.

Читайте також: Вірусний тонзилофарингіт у дітей: особливості захворювання та лікування

Крім того, часті вірусні захворювання можуть призводити до алергізації дитячого організму, що стає фоном для розвитку багатьох алергічних захворювань, при якому нежить з вірусного переходить в алергічний.

Нерідко збереженню нежитю протягом тривалого часу сприяє надмірне захоплення батьками часто хворіючої дитини судинозвужувальними краплями в ніс. Ці препарати мають суворі вікові обмеження, а застосовувати їх необхідно при наявності лікарських рекомендацій. Досить часто про це забувають, закрапуючи ніс дитину на вимогу, а не відповідно до інструкції і наявності показань. Таке самолікування в більшості випадків призводить до стоншення та сухості слизової оболонки носа, оскільки через постійне звуження судин, які забезпечують кровопостачання носа, нормальне зволоження слизової порушується. Такий ніс стає ще більш сприйнятливим до впливу вірусних агресорів, тому що разом з адекватною зволоженістю слизова позбавляється ще й захисного механізму: повноцінного слизу, що вистилає порожнину носа і перешкоджає просуванню вірусів ГРВІ до необхідних для їх розмноження клітин.

Читайте також: Як відрізнити прорізування зубів від початку застуди

Крім того, причиною періодично виникаючих виділень з носа може бути сухість повітря в приміщенні, де дитина проводить більшу частину свого часу, особливо в холодний сезон. При цьому організм прагне компенсувати надлишкові випаровування рідини зі слизових, внаслідок чого мама може спостерігати появу виділень з носа при відсутності симптомів захворювання. Тому підтримка адекватної температури на рівні 20 – 22 ° С і зволоженості повітря (60%) в приміщенні є умовою здорової та захищеною від впливу інфекційних агентів слизової порожнини носа.

Що таке, на думку лікарів,  хронічний нежить у дитини?

Затягування термінів збереження виділень з носа до 30 днів і більше трактуються як перехід захворювання в хронічну форму. Така ситуація вимагає лікарської консультації і визначення причин, які привели до хронічного нежиттю.

Як можна допомогти дитині з тривалим нежитем?

Питанням: як і чим лікувати нежить у дитини, – батьки задаються найчастіше. Більшість твердо переконана в тому, що головне завдання – це позбавити дитину від надлишкового утворення слизу і починають боротьбу з виділеннями з носа. При цьому вони забувають, що виділення з носа – це один із способів видворення причини захворювання з людського організму. Тому боротися потрібно не з симптомом, ставлячи завдання повністю позбавити дитину від нього, а спрямувати зусилля на усунення причини, що призвела до виникнення нежитю у дитини.

Читайте також: Скільки цукру можуть з’їдати діти? І скільки з’їдають насправді?

На початку статті було коротко згадано про основні причини появи і збереження нежитю, а також про те, що нежить не є окремим захворюванням. Тому в причинах повинен розбиратися лікар, до якого необхідно звертатися при появі нежитю.

Якщо нездужання у дитини пов’язане з вірусною інфекцією, лікар порекомендує дитині противірусне лікування. Воно може включати препарат Флавовір сироп з прямим впливом на віруси ГРВІ. Його дія полягає в блокаді внутрішньоклітинного розмноження вірусів, що призводить до зменшення чисельності новостворених копій, зменшуючи вірусне навантаження на дитячий організм. Це означає, що йому буде потрібно докласти набагато менше зусиль, щоб позбутися від вірусу, тобто симптоми захворювання, в тому числі і нежить, будуть помірними і швидко минуть.

Таким чином, своєчасне, а головне правильне лікування симптомів застудного захворювання, з яких головним є нежить, є запорукою їх повного і швидкого зникнення. Це дозволить не допустити розвитку інших, більш важких, станів, що вимагають серйозного, іноді довічного лікування, наприклад, алергічної патології. А значить, від думки, що нежить у дитини – це банальний і нешкідливий стан, настав час відмовитися.

Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології

 

Залишити відповідь