У травні 2020 року журналісти видання Liga.net опублікували результати спецпроекту-дослідження про стан української медицини. Головний висновок був професійно сформульований у заголовку: «Як у вас вкрали 1 825 днів життя».
Суть виявляється саме в цьому: будь у нас дійсно ефективна державна система охорони здоров’я, ми б, можливо, жили в середньому на п’ять років довше. Про це пише moniheal.com.
Судіть самі: середня тривалість життя в Україні зараз – 71 рік 7 місяців. Для порівняння, у Польщі – 77 років 9 місяців. І це при тому, що в 1991 році середня тривалість життя і в Україні, і в Польщі, і в Словаччині становила близько 70 років плюс-мінус 1 рік. Але, за три десятиліття в Україні цей показник так і залишився балансувати в межах 67-72 років, а у всій іншій Східній Європі помітно виріс.
Читайте також: Дитяча розеола: як допомогти дитині впоратися з вірусом герпесу
В результаті зараз за середньою тривалістю життя Україна поступається навіть відносно небагатим Румунії, Молдові, Білорусі. Притому поступається не на один рік – в Румунії, для прикладу, живуть в середньому 75 років 5 місяців.
Чому низька тривалість життя – це про медицину?
Про те, що причиною низької тривалості життя є саме охорона здоров’я, свідчать, наприклад, такі числові порівняння з вищезгаданого спецпроекту:
- В Україні в 2019 році на кір перехворіло 57 000 осіб, а в усьому ЄС лише 13 000.
- Показник материнської смертності в Україні – 24 смерті на 100 000 осіб. Аналогічні показники в Європі в рази менші: в Польщі 3 смерті під час і невдовзі після пологів на 100 000 осіб, в Чехії – 4.
- Середня тривалість перебування в стаціонарі в Україні – 10 днів. Наприклад, в сусідній Угорщині – 5 днів, в Польщі та Литві – 6 днів.
- За чверть століття – з 1990 до 2015 року – смертність від інфекційних захворювань в Україні збільшилася вдвічі – з 11 до 22 смертей на 100 000 осіб. В Європі, втім, це число піднялося ще вище, про інші континенти й говорити не доводиться, а ось в СРСР цей показник був набагато меншим. Так, смертей від грипу та ГРВІ, від туберкульозу та того ж кору в останні десятиліття радянської влади фіксувалося чи не вдесятеро менше, ніж зараз.
Немає грошей у системі чи немає бажання стежити за здоров’ям людей?
Безумовно, перша причина такого стану державної системи охорони здоров’я – недофінансування.
Мова, по-перше, про те, що наша країна в принципі небагата при великій чисельності населення. Хто не знає, в Україні зараз показник «ВВП на душу населення в перерахунку на паритет купівельної спроможності» впав трохи нижче 3 000 доларів. У Молдові, яка вважається найбіднішою європейською країною, він складає 3 200 доларів. У дуже бідних Македонії, Албанії та Боснії показник «GDP per capita PPP» становить 5-6 000 доларів, удвічі більше, ніж у нас.
По-друге, у нас інший розподіл бюджету на медицину, ніж прийнято в цивілізованих країнах. Витрати на охорону здоров’я становлять лише 3,2% річних витрат держбюджету України – проти 6% і вище в більшості країн Східної Європи і до 8% в декількох країнах Західної Європи.
І це не витрати на зарплати лікарів, які рахуються окремо – це саме витрати держави на медичну інфраструктуру.
Читайте також: Найнебезпечніше морозиво – «м’яке», найкорисніше – пломбір
Але все ж найважливішим і найцікавішим в дослідженні Liga.net нам здався інший показник: звіт пілотного масового опитування в Полтавській області про відсоток громадян, які проводять скринінг стану здоров’я. Тобто відвідують лікарів не тоді, коли хворобливі відчуття викликали дискомфорт, а планово-профілактично.
Виявилося, що в моніторингових та профілактичних контактах з лікарями бере участь лише 4% населення Полтавщини.
І це взятий регіон, в якому дуже мало жителів до карантину постійно підробляли в країнах з дорогою платною медициною (погодьтеся, в місці роботи за кордоном не всякий наш заробітчанин згоден оплатити собі плановий скринінг за тамтешніми розцінками). Звідси висновок: західні області не дадуть і 4% співвітчизників, що моніторять стан свого здоров’я.
Скринінг і профілактика – те, чого не вистачає найбільше
Більш тривале життя в країнах як на захід, так і на схід від України обумовлене ??не стільки якістю наданого в цих країнах лікування, скільки його більшою своєчасністю.
Так, у багатьох країнах Заходу чимала частина системи охорони здоров’я побудована на медичному страхуванні. Оплатити там лікування страховою виплатою буде неможливо, якщо людина регулярно і вчасно не відвідала хоча б один плановий скринінг, моніторинг стану тієї чи іншої системи організму. Або відвідала, але потім не виконала приписи лікарів, що аналізували ці дані – а такі призначення відбуваються, коли моніторингом виявлено в організмі щось далеке від ідеалу, хоч і зовсім безсимптомне.
Оскільки там нікому не хочеться опинитися при раптовому захворюванні без страхових і, найчастіше, з браком власних коштів на лікування, а воно на Заході завжди дороге, – моніторинг проходять за розкладом. До речі, медичні страхові планові обстеження зазвичай безкоштовні: оплачуються або страховиком, або державою.
Читайте також: Герпетична ангіна в дітей: особливості захворювання та лікування
І ось один з типових результатів цієї системи. Коли в 1960-і роки в декількох штатах США вводився пілотний масовий (майже тотальний) скринінг для раннього виявлення раку молочної залози, у віковій категорії 30-55 років захворюваність РМЗ за десятиліття зросла майже в 13 разів! Зрозуміло, так збільшилася не кількість хворих жінок, а число тих, у кого виявили хворобу на безсимптомній стадії. Знайшли завдяки скринінгу, що проводиться не рідше ніж раз на два роки; а також державній соціальній рекламі, що наполегливо пропонувала (і до цього дня пропонує) таке обстеження, і ряду страхових і робочих обмежень для тих, хто ці заклики ігнорує.
Що зроблено, щоб моніторинг був зручною і приємною справою
Погодьтеся, правильний регулярний скринінг і постійний моніторинг стану організму передбачає наявність зручного архіву, в якому сімейний лікар або вузький медспеціаліст може взяти дані аналізів, оглядів, інших видів діагностики людини, вивчити їх, порівняти за різними датами, проаналізувати.
І тому наявність професійного вебінтерфейсу для моніторингового архіву-анамнезу людини – очевидна нагальна потреба світової та національних систем охорони здоров’я.
І ось тут українці можуть пишатися – саме в Україні створена і запущена система Moniheal.com, яка поки що не має аналогів в світі. Вона саме містить всі можливості для зберігання людиною результатів своїх обстежень, аналізів, взагалі всього, що стосується стану її здоров’я. Цей цифровий архів, крім зручної систематизації, можливостей для швидкого пошуку і захищеного доступу для лікаря, вміє дешифрувати аналізи, що надходять з лабораторій, розкладаючи кожен показник у вигляді графіків, які демонструють лікарям зміни стану пацієнта в динаміці. Якщо ж лабораторія не надає результатів аналізів у сучасних форматах, людина може сама сформувати цифровий файл, заповнивши просту форму.
Головна ж фішка в тому, що Moniheal «вміє», виходячи з наявних даних про стан здоров’я, призначати час планової діагностики або обстежень тим або іншим фахівцем на рік вперед. Це і є та сама система моніторингу, яка дозволяє виловлювати захворювання на ранніх стадіях. Притому сімейний лікар, знаючи багато про свого пацієнта, звичайно ж, може підправити ці поради системи: скажімо, прибрати одні аналізи і додати інші.
Читайте також: Стежити за здоров’ям стало простіше: як отримати власний онлайн-графік щорічного моніторингу
Наявність такої зручної та простої у використанні онлайн-системи моніторингу посприяє тому, що українці, нарешті, перейдуть від «добування довідок» до філософії любові до себе, що має на увазі регулярні обстеження, ранню діагностику та профілактику.
Тільки це дозволить вчасно, на безсимптомній стадії виявляти неполадки в організмі, а потім швидко і недорого їх «лагодити». Дана система – запорука того, що середня тривалість життя в Україні коли-небудь підвищиться до рівня хоча б сусідніх з нею країн.
