Як віруси ГРВІ спричиняють ацетонемічний синдром у дітей | Smart Mama 2024

Як віруси ГРВІ спричиняють ацетонемічний синдром у дітей

Іноді батьки стикаються з ситуацією, коли дитина під час вірусної інфекції відмовляється від їжі і пиття, з’являється нудота, дитина стає млявою, сонливою і незважаючи на нормалізацію температури не хоче гратися, а проситься на ручки, поспати і полежати. Повітря, яке малюк видихає, пахне кислими фруктами, яблуками, ацетоном.

Що відбувається з дитиною, наскільки важкий це стан та як діяти в такій ситуації її батькам – розглянемо в статті.

Ацетон і віруси ГРВІ

«Ацетон» у дітей – сукупність симптомів, обумовлених підвищенням концентрації в плазмі крові кетонових тіл – патологічний стан, що зустрічається переважно в дитячому віці.

Читайте також: ПНЕВМОНІЇ ПІСЛЯ ГРВІ У ДИТИНСТВІ: НАСЛІДКИ, ЯКІ ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ

Таку ситуацію називають ацетонемічний синдром або синдром циклічного блювання. Цей стан буває первинним і вторинним, тобто виникати на тлі будь-якого навантаження: фізичного, емоційного, або як самостійний стан без видимих  на те причин. Цей синдром є частим супутником застудних захворювань у дітей оскільки під час хвороби діти гірше їдять і недоотримують потрібну для боротьби з вірусом енергію.

Причини розвитку ацетонемічного синдрому у дитини під час ГРВІ

В якості провокуючих чинників ацетонемічного синдрому в дитячому віці, крім ГРВІ та погрішностей в дієті, можуть виступати фізичні і психічні навантаження, які вимагають витрат енергії і підвищеної витрати глікогену. Виникнення ацетонемічного синдрому на тлі ГРВІ лікарі пояснюють підвищеними енерговитратами дитячого організму, коли на боротьбу з вірусами потрібна мобілізація найбільш енергоємних механізмів. Наприклад, підвищення температури тіла та її підтримка на цьому рівні, частоти серцебиття і дихання вимагає «палива», яке надходить в організм з їжею.

Коли у застудженої дитини знижений апетит і вона погано їсть, що виникає дуже часто, то тієї їжі, що мамі вдалося її нагодувати, виявляється недостатньо для зростаючих потреб. Коли вуглеводів недостатньо надходить з їжею і рідиною, а організму потрібна глюкоза, запускається механізм пошуку її, в організмі починає розщеплюється бурий жир. Це призводить до підвищеного утворення так званих кетонових тіл, надлишок яких починає виводитися з дитячого організму, звідси в повітрі, що видихається з’являється запах прілих фруктів, кислих яблук, в кімнаті може пахнути ацетоном.

Основні прояви ацетонемічного синдрому, про які потрібно знати батькам

Цей синдром може розвиватися на 3-4-й день застудного захворювання.

Симптоми ацетонемічного синдрому, типові для ГРВІ:

  • млявість,
  • загальна слабкість,
  • зниження апетиту,
  • головний біль,
  • нудота,
  • біль в животі,
  • під час дихання відчувається запах кислого,
  • з’являється багаторазове блювання, яке тривати як кілька годин, так і кілька днів, а її провокаторами можуть виступати спроби нагодувати і напоїти дитини;
  • посилюється і біль в животі, який може ставати нападоподібним;
  • температура тіла підвищується до високих цифр, дитина загальмована і сонлива;

При болях в животі і підвищеній температурі дитини обов’язково повинен оглянути дитячий хірург.

Чи небезпечний ацетонемічний синдром?

Важкість стану при ацетонемічному синдромі пов’язана з швидким наростанням явищ зневоднення у дитини, так як на тлі високий втрат рідини: нестримне блювання, лихоманка, вони адекватно не поповнюються, особливо якщо дитина не засвоює рідину і вона провокує напад блювання. Погіршує ситуацію втрата солей з блювотою і надмірне накопичення кетонових тіл в крові. Саме тому при появі у дитини симптомів зневоднення: сухість і блідість шкіри і слизових, дитина довго не мочитися, судоми, батькам негайно необхідно викликати швидку допомогу.

Що робити батькам?

Важливо стежити за її самопочуттям і при погіршенні стану звертатися за лікарською допомогою. Якщо явища ацетонемічного синдрому тільки з’явилися і дитина нормально засвоює рідину, потрібно поїти дитину кожні 5-10 хвилин невеликими порціями по 5-10 мл солодким чаєм з лимоном або негазованою лужною мінеральною водою, аптечним сольовим розчином для регідратації. Діти сонливі, засинають, а батьки втрачають час для поповнення рідини в організмі, тому потрібно стежити щоб дитина на довго не спала і будити її для пиття. Лікар може призначити протиблювотні засоби для припинення блювання і можливості випоїти дитини. Але при триваючому блюванні, якщо випита рідина викликає блювання, дитині необхідне лікування в лікарні і ведення рідини внутрішньовенно.

Читайте також: ПЕРЕДВІСНИКИ РИЗИКУ ТЯЖКОГО ПЕРЕБІГУ ГРВІ У ДІТЕЙ

Часто у хворої дитини знижений апетит, вона відмовляється від їжі. У такому випадку потрібно підгодовувати її. Оскільки  організму потрібна енергія, дитині можна запропонувати легко засвоювані вуглеводи у вигляді галетного печива з чаєм. Якщо дитина засвоює їжу, необхідно давати їй невеликими порціями, але часто 6-7 разів на день. Немовлят необхідно частіше прикладати до грудей, а малюків на штучному вигодовуванні – часто годувати більш рідкою сумішшю і додатково допоювати рідиною.

Крім корекції ацетонемічного синдрому необхідно також впливати на причину, яка зіграла роль його ініціатора – віруси ГРВІ. З цією метою лікар може порекомендувати дитині противірусну терапію прямими противірусними препаратами, наприклад сироп  Флавовір, що містить активну (діючу) речовину – рідкий екстракт протефлазід. Блокуючий вплив діючої речовини сиропу Флавовір на вірусні ферменти – ДНК і РНК-полімерази, може дозволити зупинити вірусне розмноження, а це знизить  вірусне навантаження на дитячий організм. До того ж, згідно інструкції, сироп Флавовір дозволений від народження.

Читайте також: ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ, АБО НОРМАЛЬНА МІКРОФЛОРА ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ДИТИНИ

Надалі, коли дитина одужає від ГРВІ, а її стан стабілізується, батькам необхідно буде спільно з лікарем відкоригувати режим дня і раціон харчування, а за необхідності – пройти додаткові обстеження. При адекватному лікуванні та реабілітації епізоди ацетонемічного синдрому повинні минути. Саме тому цьому питанню необхідно приділяти особливу увагу.

Ольга Задорожна, лікар-педіатр