Дитина не хоче їсти або харчується вкрай вибірково: що таке синдром ARFID?

Можливо, ваша дитина зовсім не капризує і не перебирає їжею, а має розлад харчової поведінки, який називається ARFID. Це порушення трапляється і в малюків, і в підлітків — часто залишається непоміченим або хибно витлумачуваним як «вибагливість».

Що таке синдром ARFID?

ARFID (Avoidant/Restrictive Food Intake Disorder) — це розлад уникнення/обмеження споживання їжі (розлад вибіркового харчування) який офіційно визнано психіатричним діагнозом з 2013 року.

Діти з ARFID харчуються надзвичайно вибірково: вони можуть відмовлятися від продуктів через їхній запах, текстуру, смак, температуру, колір або навіть вигляд. Часто їм узагалі нецікава їжа, вони не відчувають голоду або відчувають тривогу перед прийомом їжі.

Як розпізнати ARFID?

• Значна втрата ваги або нездатність набирати вагу відповідно до віку.
• Дефіцит поживних речовин через обмежене харчування.
• Залежність від зондового або додаткового харчування (суміші, ентеральне харчування).
• Соціальні порушення — дитина уникає їжі в колективі (садочку, школі).
• Відсутність страху набрати вагу чи спотвореного образу тіла (на відміну від анорексії).

Симптоми ARFID можуть бути різними:

• сильна сенсорна чутливість: неприйняття текстури або запаху продуктів;
• неофобія — страх перед новою їжею;
• негативний досвід: дитина колись захлинулась, вдавилась, мала блювання — і тепер боїться їсти;
• відмова від їжі поза домом, в компанії або в незнайомому середовищі.

Наскільки поширений ARFID?

Синдром поки що маловідомий широкій медичній практиці, але за дослідженням (Norris et al., 2014), ARFID виявляється у 14–20% дітей і підлітків, які звертаються з проблемами харчування. У більшості випадків є супутні діагнози:

• вибіркове харчування з раннього віку (29%)
• тривожні або обсесивно-компульсивні риси (32%)
• гастроентерологічні скарги (19%)
• приступи задухи або блювання (13%)
• харчові алергії (4%)

При цьому діти з ARFID не бояться набрати вагу на відміну від хворих на анорексію чи інші подібні хвороби. Але часто вони говорять про те, що бояться їсти якусь їжу, що вона викликає у них неприємні відчуття. Також у них у подальшому можуть розвинутись супутні розлади харчової поведінки: анорексія або булімія.

Чим небезпечний ARFID?

Без належної допомоги синдром може призвести до:

• дефіциту білків, заліза, цинку, вітамінів A, D, B12;
• зневоднення;
• уповільненого фізичного розвитку (затримка росту, пізнє статеве дозрівання, аменорея в дівчат);
• порушення роботи серця (низький тиск, запаморочення, непритомність);
• соціальної ізоляції — уникнення спільних прийомів їжі, страх перед «чужою» їжею.

Хто в групі ризику?

ARFID частіше зустрічається у дітей:

• з аутизмом, СДУГ, тривожними або ОКР-розладами;
• з проблемами ШКТ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, езофагіт);
• з афективними розладами (депресія, біполярний розлад);
• які пережили негативний досвід під час їжі;
• у яких в родині спостерігається нав’язливий контроль харчування.

Як лікувати ARFID?

Лікування дітей з синдромом ARFID

Якщо є підозра, що у дитини синдром ARFID, краще звернутись до лікаря, який спеціалізується на розладах харчування. Медик має ретельно вивчити звички та історію хвороби дитини, її емоційні проблеми. Також фахівець зверне увагу на втрату ваги чи затримку росту, дефіцит поживних речовин і поганий апетит.

Лікування буде спрямоване на досягнення та підтримання здорової ваги, урізноманітнення споживаної їжі, усунення неприємних відчуттів під час харчування. Лікар має навчити дитину справлятися із тривожністю, яку в неї викликають прийоми їжі. Більшість дітей будуть лікуватись удома, але у деяких випадках знадобиться госпіталізація, зондове харчування та поживні суміші.

Не останню роль у підтримці дитини відіграють батьки. Вони мають створити доброзичливу атмосферу при прийомі їжі, самі постійно їсти різноманітні продукти, подаючи приклад дитині, та заохочувати споживання нових страв. Слід завжди зберігати спокій і не звинувачувати дитину за проблеми з харчуванням, що аж ніяк не є її капризами.

Що можуть зробити батьки?

1. Створіть безпечне, некритичне середовище під час їжі.
2. Не змушуйте їсти, не шантажуйте або не обіцяйте винагород.
3. Подавайте приклад — споживайте різноманітну їжу самі.
4. Запропонуйте «новий продукт» поруч з улюбленим — без примусу.
5. Не знецінюйте страхи дитини — навіть якщо вони здаються ірраціональними.

Можна спробувати методики, як-от «грайливе введення нових продуктів», сенсорна терапія або програми поведінкової корекції.

ARFID — це не капризи і не «характер» дитини, а серйозний розлад, який потребує розуміння та медичної допомоги. Якщо ваша дитина харчується дуже вибірково, не варто чекати, поки вона «переросте». Краще звернутись до фахівця — своєчасне втручання дозволяє уникнути ускладнень і сформувати здорову харчову поведінку.

Juli