Чи корисний дитині спільний сон з батьками?

Думка чотирьох відомих педіатрів про спільний сон батьків і дитини

Для багатьох батьків спільний сон з дитиною викликає великі переживання про її здоров’я, але відмовитися від такої практики вони не вирішуються. Сучасні педіатри і психологи рекомендують прислухатися до побажань малюків, які краще знають, коли і скільки їм їсти, спати або грати. Тим більше що в багатьох культурах діти дошкільного віку весь час сплять разом з батьками в одному ліжку. Однак таке «слідування» за дитиною часто призводить до того, що у батьків не залишається часу на себе, а власний повноцінний відпочинок стає неможливим. Тоді з полиць дістаються «застарілі» за сучасними мірками книги знаменитих педіатрів і виявляється, що роздільний сон – це теж добре. Але, можливо, у цій ситуації є і золота середина?

 

Від чого залежить сон?

Усі  “новоспечені” батьки хочуть отримати хоч приблизні рекомендації з організації розпорядку дитини. Але якщо поглянути правді в очі – їх просто не існує. Всі діти егоїстичні і хочуть проводити з татом і мамою 24 години на добу, включаючи сон. То як дізнатися, в якому віці малюка можна перекласти в окреме ліжечко або навіть кімнату?

 

Читайте також: П’ять порад як уберегти дитину від застуди взимку

 

Більшість рекомендацій європейських і американських педіатрів полягають у тому, що дитину слід відучати від спільного сну з  у віці від 6 місяців до 3 років. Але на цей процес впливатимуть численні фактори. Наприклад, якщо батьки працюють і проводять мало часу з дитиною – спільний сон бажаний для відновлення близького контакту. Також від нього не варто відмовлятися, якщо мама хоче довше годувати грудьми (це може зменшити лактацію). Ще один важливий момент – характер дитини. Якщо малюк тривожний і неспокійний, відучення від спільного сну може тривати довше.

Щоб краще зрозуміти плюси і мінуси спільного і роздільного з батьками сну, варто прислухатися до думки найвідоміших педіатрів світу.

 

Вільям Сірс: сон з батьками поверхневий, але корисний

Американський педіатр Вільям Сірс і батько вісьмох дітей  разом з дружиною видав десятки книг, у яких він захищає спільний сон дитини з батьками. Одна з основних причин такої практики – спільний сон знижує синдром раптової дитячої смертності. Вільям Сірс проводив дослідження, в тому числі на власних дітях, у яких доводив позитивний вплив спання поруч з мамою (або татом). У дітей нормалізувалося серцебиття, рідше зупинялося дихання, підвищувався рівень кисню в крові. Сон при цьому не був глибоким, а поверхневим, але педіатр пояснював таке явище позитивно: поверхневий сон сприяє розвитку мозку, а глибокий захищає організм від почуття самотності.

 

Джеймс МакКенна: тіло мами як середовище життя

Джеймс МакКенна – професор антропології університету Нотр-Дама (США) і директор лабораторії сну «Мати-Дитя», а головне – автор бестселера «Спільний сон з дитиною. Керівництво для батьків ». У своїй книжці професор МакКенна пояснює, що новонароджена дитина повністю залежна від матері, тіло якої як би залишається середовищем її проживання. Тому новонароджені діти в принципі не пристосовані спати окремо від мами. Наприклад, якщо мати ворушиться або перейде в іншу фазу сну, те ж саме зробить і дитина. Дихання матері як би стимулює дитину дихати. За його спостереженнями, у дітей, що спали  з мамою  в перші місяці життя краще розвивався мозок. Однак навіть Джеймс МакКенна погоджується, що діти, які сплять з батьками, прокидаються частіше, а от ті хто спить  окремо  – рано навчаються  засинати довго і міцно. Так, можливо, роздільний сон не так вже й поганий?

 

Бенджамін Спок: дитина спить в сусідній кімнаті

Найвідоміший в світі педіатр – це, безумовно, американський лікар Бенджамін Спок. Сьогодні багато його ідей визнані невірними. Однак методи годування і засипання мільйони мам у всьому світі використовують досі й досить успішно. Бенджамін Спок, як і сучасні педіатри, стверджував, що потрібно слідувати за бажаннями дитини, але був упевнений, що з від народження малюк може спати не тільки в окремому ліжечку, а й в окремій кімнаті, інакше у нього сформується психологічна залежність від батьків. Однак не всі батьки здатні за рекомендацією доктора Спока залишити дитину плакати протягом півгодини, хоча багато, випробували цю методику стверджують, що дитина звикає спати одна буквально за пару днів. І все-таки педіатри зараз рекомендують використовувати методики доктора Спока тільки для спокійних і нетривожних дітей.

 

Річард Фербер: без сліз не буває самостійності

До педіатрів, що вивчають дитячий сон і сповідують методику роздільного сну, відноситься і Річард Фербер. На відміну від доктора Спока Фербер детально вивчав всі причини відмови від сну, серед яких і можливі захворювання (наприклад, енурез), і звичайна звичка засинати на руках. Педіатр пропонує багато рішень і радить звертати увагу на характер і звички дитини. Його методика відучення від спільного сну схожа на всі подібні рішення. В першу ніч до дитини треба підходити, якщо вона плаче, через 3 хвилини, 5 хвилин, і в усі наступні рази через 10 хвилин, щоночі збільшуючи інтервали для сну на самоті. Метод Фербера отримав назву «cry it out», який наші батьки перекладають як «дай йому покричати». Дійсно, чимало педіатрів вважають дитячі сльози невід’ємною частиною привчання до сну. Але переваги самостійно засипання очевидні: Фербер наполягає на тому, що дитину не можна брати на руки, інакше вона звикне, що для засипання поруч повинні бути батьки. Прокинувшись вночі, така дитина не зможе заспокоїтися самостійно, що буде призводити до істерик і неврозів.

 

Коли готуватися до переселення?

Якщо ви не можете визначитися з тим, як і коли привчати дитину спати окремо, вибрати оптимальний варіант все ж можна, особливо якщо врахувати рекомендації прихильників і противників спільного сну і піти на деякі компроміси:

– чимало дитячих ліжечок є приставними, що дає змогу батькам спати ніби окремо і одночасно разом з дитиною, але у віці до 6 місяців педіатри рекомендують спільний з дитиною сон;

– якщо ви не визначилися з віком переходу в окреме ліжечко, почекайте до 1-1,5 років – дитині в цей період вже можна щось пояснити і переконати;

 

Читайте також:  COVID-19 у дітей – наскільки все серйозно?

 

– малюк 2-3 років може бути вже менш впевнений у перевагах окремому ліжку, не дивлячись на відповідний вік «сепарації» від батьків, тому постарайтеся перевести дитину в окреме ліжко або кімнату до 3-річного віку;

– створіть ритуали підготовки до сну – з читанням казок, красивим дитячим світильником, улюбленою іграшкою, обіймами і чаєм;

– пам’ятайте, що окремий сон формує у дітей самостійність і допомагає висипатися батькам, яким не доведеться лягати спати о восьмій вечора разом з дітьми і бояться повернутися вночі;

– будьте м’які, але тверді у своєму рішенні і не бійтеся пробувати різні методики привчання до окремого сну, одна з них точно спрацює!

Олена Алексєєва

Залишити відповідь