Наталка Чекмарьова: «Життя ставило питання – я шукала відповіді»

Наталка Чекмарьова, керівник проекту «Долоні дотик», мати трьох дітей, розповіла, як вона боролась с післяпологової депресією. Особливо після третьої дитини

1.Що вас надихнуло вести блог?

Я – мама трьох дітей. У мене є сторінка на ФБ, де я розкриваюсь, шукаю відповіді на власні питання. Тут я у різних ролях: викладач, журналіст, волонтер, романтична жінка і, звісно, мама.

2. Який спосіб виховання ви обрали (методики, інтуїція, література)?

Навряд чи я вибирала спосіб виховання. Життя ставило питання – я шукала відповіді. У чомусь допомагала розібратись література, у чомусь – власний позитивний і негативний досвід. Та головне – це повага, адже кожна маленька дитина – це особистість, і потрібно чітко розуміти, що діти – це не власність.

3. Якщо ваша дитина захворіла, які засоби лікування ви оберете?

Коли мої діти хворіли, я нечасто зверталася до лікарів, лікувала дітей традиційно і не затягувала з лікуванням. У моїх дітей ніколи не було ускладнень після застуд. А ось у тих випадках, коли потрібен професіонал, коли, звичайно, сама не впораєшся, одразу в лікарню: підозра на апендицит, підозра на перелом чи струс.

4. Чи була у вас післяпологова депресія?

Так, в мене була післяпологова депресія. Особливо після третьої дитини. Якщо чесно, важко сказати, як мені вдалося з цим впоратися і вийти з того стану. Думаю, що це одна з моїх не до кінця пропрацьованих травм. Мабуть, змінився гормональний фон, можливо, материнські інстинкти, або усвідомлення, що ніхто і ніколи не любитиме моїх дітей так, як я.

5. Які музичні вподобання у ваших дітей і наскільки вони відрізняються від ваших?

Так, мої всі діти дуже люблять музику. Різну. В дитинстві вони більше реагували на українські колискові та класику, ну ще трохи на рок. Зараз у кожного свої вподобання. Але це якісна музика. Думаю, що вплинула на формування їхніх музичних смаків. Не на сам смак, саме на його формування.

6. Як ваші діти реагують на підвищений тон, сварку?

Зараз у нас сварки – явище рідкісне. Діти реагують по-різному, старший намагається всіх помирити, середній починає філософствувати, менша може розплакатися або рознервуватися.

7. Кому б ви, насамперед, довірили ваших дітей: татові, бабусі, дідусю, і чому?

Зараз своїй мамі, раніше – бабусі.

8. Безумовно ваші діти вже давно проявляють характер, як вам вдається з цим впоратись?

Моїм дітям уже час проявляти характер) він у кожного з них був від народження. В чому виражався? У відстоюванні власних кордонів.
Я приймаю їх такими, як вони є, у жодному разі не намагаюсь змінити чи переламати, хіба що – трішечки підправити.

9. Як ви відлучали дітей від грудного вигодовування?

Моя порада робити це поступово, як і вводити нову їжу. І тоді одне годування замінювати іншим. Згодом у вас залишається тільки одне. Це краще робити перед сном, останнім. Зберігаючи певний час такий собі ритуал. Тоді це не травмує дитину.

Залишити відповідь