У період пандемій і епідемій, викликаних вірусами, часто говорять про середні показники інфікування. Наприклад, для медиків завжди важливо знати, скількох людей здатна заразити одна особа. Для вірусу SARS-CoV-2 (збудника COVID-19) на початку пандемії цей показник складав близько 2-3. Утім, не всі хворі однаково заразні.
Деякі люди, інфіковані вірусом, можуть «вкласти у ліжко» десятки або навіть сотні осіб, у той час як інші – не заразять нікого. Надзвичайно ефективних «передавачів» називають суперрозповсюджувачами. Тож, хто вони, і як впливають на хід епідемій?
Хто такі суперрозповсюджувачі?
Це інфіковані особи, які передають вірус значно більшій кількості людей, ніж передбачається середнім рівнем розповсюдження.
До 2020 року цей термін був відомий лише вузькому колу фахівців. Тепер це поняття стало більш вживаним, але його значення можуть відрізнятися залежно від контексту. Найпоширеніші чотири трактування включають:
- Осіб, які через фізіологічні чи біологічні особливості заражають інших значно частіше.
- Людей, які через соціальний статус або стиль життя інфікували велику кількість людей за короткий час.
- Приблизно 20% населення, які, за математичними моделями, відповідають за 80% заражень у спільноті.
- Тих, хто стає джерелом раптового і масового спалаху епідемії.
Якщо середнє значення R (reproduction number) – наприклад, 2, то суперрозповсюджувач може заразити 10, 20, а іноді й більше людей.
Це явище вивчається за допомогою коефіцієнта дисперсії (k). Якщо k низький (наприклад, 0,1 чи менше), це означає, що більшість випадків зараження спричинені дуже малою кількістю інфікованих – тобто саме суперрозповсюджувачами. Такий ефект спостерігався, зокрема, під час спалахів SARS (тяжкого гострого респіраторного синдрому), MERS (близькосхідного респіраторного синдрому) та COVID-19.
Чому деякі люди стають суперрозповсюджувачами?
Таке явище – результат поєднання кількох факторів, які можуть бути як біологічними, так і соціальними чи поведінковими.
- Біологічні особливості. Деякі люди можуть виділяти більше вірусних частинок, наприклад, через особливості імунної відповіді або фізіології. Якщо інфікований має високе вірусне навантаження у дихальних шляхах, він потенційно більш заразний. Також важливу роль може відігравати форма хвороби. Наприклад, людина без симптомів може не знати про хворобу, активно спілкуватися з іншими та несвідомо заражати їх.
- Поведінкові та соціальні фактори. Не менше значення має поведінка людини. Той, хто відвідує багатолюдні заходи, не дотримується гігієнічних норм або працює у сфері з великою кількістю соціальних контактів (наприклад, у громадському харчуванні, медицині, торгівлі), має вищі шанси стати суперрозповсюджувачем. У той час як людина з високим вірусним навантаженням, яка залишається вдома, може не передати вірус нікому.
- Випадковість та «ідеальні» умови. Суперрозповсюдження може відбутися в результаті невдалого збігу обставин: наприклад, закритого приміщення з поганою вентиляцією, тісного контакту між людьми, відсутності масок або іншого захисту. Приклади таких ситуацій: весілля, релігійні зібрання, тренування у спортзалі тощо.
Читайте також: Квадродемія: людство атакує рекордна кількість різних вірусів. Як обрати противірусний засіб?
Відомі приклади
- Суперрозповсюджувач при SARS у 2003 році. Під час епідемії SARS один хворий у гонконзькому готелі інфікував десятки людей, які потім роз’їхалися у різні країни, що призвело до міжнародного розповсюдження вірусу. Цей випадок вважається ключовим для розуміння ролі суперрозповсюджувачів у глобальних епідеміях.
- Медпрацівник в Індії. Після позитивного тесту на вірус 33-річного у чоловіка, виявили, що він мав 125 контактів, із яких 49 осіб були інфіковані прямо чи опосередковано. Це спричинило спалах хвороби в громаді.
- «Пацієнт 31» у Південній Кореї. На початку пандемії COVID-19 у 2020 році однією з перших відомих суперрозповсюджувачок стала жінка з міста Тегу. Вона відвідала релігійне зібрання, і, за підрахунками, це могло призвести до інфікування понад тисячі осіб. Цей випадок значно вплинув на динаміку поширення вірусу в регіоні.
Як протидіяти суперрозповсюдженню?
Розуміння природи цього явища допомагає ефективніше реагувати на інфекційні загрози. Ось кілька стратегій, які довели свою ефективність:
- фокус на запобіганні масовим подіям: оскільки суперрозповсюдження часто відбувається під час великих скупчень людей, важливо обмежувати або ретельно контролювати такі заходи
- швидке тестування та ізоляція: якщо оперативно виявити потенційного суперрозповсюджувача (наприклад, за допомогою масового тестування), можна запобігти масштабному зараженню
- публічне інформування: люди повинні розуміти, що не лише тяжкохворі, а й безсимптомні особи можуть бути дуже заразними.
- Свій внесок також може зробити і кожен із нас, якщо, відчувши симптоми захворювання, буде не наражати інших на небезпеку, а самоізолюється і звернутися до лікаря.
Оскільки суперрозповсюдження часто відбувається до появи очевидних симптомів, особливо важливо починати противірусну терапію якомога раніше, не чекаючи ускладнень. Вчасна реакція дозволяє не лише зменшити симптоматику, а й знизити вірусне навантаження, отже – і ризик передачі інфекції іншим. Препарати з діючою речовиною протефлазід лікар призначає:
- при перших симптомах застуди або грипу
- у складі комплексного лікування COVID-19, ГРВІ, парагрипу
- для профілактики в періоди підвищеної захворюваності або після контакту з хворими
- при частих вірусних інфекціях як засіб зміцнення захисних сил організму
Чому діти — потенційні суперрозповсюджувачі?
Діти часто перебувають у тісному контакті з багатьма однолітками — у садочках, школах, гуртках. Їхня імунна система ще не зріла, а симптоми вірусних захворювань можуть бути невиражені. Це створює ризик непомітного, але активного розповсюдження інфекцій у дитячому середовищі.
Щоб зменшити ймовірність поширення вірусів серед дітей, важливо діяти швидко — ще при перших симптомах. Звертатися до лікаря та розпочинати противірусне лікування. Лікар може призначити дитині сироп Флавовір — це противірусний препарат на основі флавоноїдів, діюча речовина якого — протефлазід. Він пригнічує розмноження вірусів на клітинному рівні, блокує вірусну активність на ранніх стадіях, має протизапальні властивості, може застосовуватись при грипі, ГРВІ, парагрипі, аденовірусах і коронавірусах.
Читайте далі: Медичні помилки у лікуванні COVID-19: уроки пандемії
Під час епідемій важливо діяти на випередження. Поширення вірусів — це не рівномірний процес, а кластерна картина з «гарячими точками» зараження. Саме тому, аби зменшити свій вплив на динаміку епідемії, кожен із нас може зробити свій внесок: залишатися вдома у разі перших симптомів, дотримуватися гігієни — і вчасно почати противірусну терапію.
Препарати з діючою речовиною протефлазід — це природні, науково обґрунтовані противірусні засоби, що можуть допомогти знизити ризик ускладнень і зменшити ймовірність стати суперрозповсюджувачем.
