Симптоми коронавірусу можуть залишатися протягом місяців або навіть років після зникнення інфекції. Цей стан, який часто називають постковідним синдромом або «тривалим ковідом», зазвичай включає постійне відчуття втоми, когнітивні труднощі (так званий туман у мозку), запаморочення та порушення смаку або нюху.
Відомо, що виникнення цього синдрому не залежить від тяжкості перебігу самої інфекції: на постковідний синдром можуть страждати як люди, які переносили COVID-19 дуже важко, так і ті, хто пережив хворобу фактично на ногах.
Однак, як виявили японські дослідники, ризики виникнення «тривалого ковіду» можуть залежати від віку пацієнтів та від субваріанту, на який вони заразилися. Результати цього дослідження були оприлюднені у травні цього року, пише News-Medical.Net.
Найнебезпечніший штам
Дослідження, проведене університетом Хіросіми, розпочалося ще у 2020 році. Вчені спостерігали за 2689 дорослими та дітьми, у яких було діагностовано COVID-19 у період з березня 2020 року по червень 2024 року.
Така тривалість дозволила дослідникам порівняти довгострокові моделі одужання протягом п’яти хвиль коронавірусу – початкового штаму, Альфа, Дельта, Омікрон-2022 та Омікрон-2024.
Як виявилося, що найвищий рівень затяжних симптомів (47%) спостерігався у пацієнтів, які заразилися під час панування штаму Дельта. Для порівняння: під час хвилі Омікрон у 2022 році поширеність таких симптомів становила лише 23%, а під час хвилі Омікрон-2024 – 21%.
Ще одною несподіванкою стало те, що діти загалом виявилися менш вразливими до «тривалого ковіду», ніж дорослі.
«Поширеність серед дітей залишалася приблизно від чверті до третини порівняно з дорослими протягом усіх епідемічних хвиль. Примітно, що жодна дитина в дослідженні не відчувала порушень повсякденного життя більше двох років після зараження, навіть коли симптоми зберігалися», – каже Ая Сугіяма, провідна авторка дослідження та викладачка Вищої школи біомедичних та медичних наук Хіросімського університету.
Через два роки після зараження близько 20% дорослих, інфікованих до періоду Омікрону, та 10% інфікованих під час періоду Омікрону, все ще повідомляли про симптоми. Серед дітей стійкі симптоми були набагато рідше, вразивши 4,1% інфікованих під час періоду Дельта та 1,9% під час Омікрону-2022.
Чи можна вилікувати «тривалий ковід»?
Дослідники також виявили, що симптоми, що тривають більше двох років, з часом можуть полегшитися, але рівень цього полегшення зазвичай є незначним. Це свідчить про те, що для деяких людей процес одужання може досягти плато, хоча покращення після періоду спостереження все ще залишається можливим.
Наразі японські дослідники планують розробити модель для прогнозування ризику «тривалого ковіду».
«Також ми збираємося створити та публічно оприлюднити веб-інструмент, який використовуватиме цю модель для відображення частки тих, хто мав стійкі симптоми в кожен момент часу, – що зробить траєкторію постковідних симптомів видимою та забезпечить належний догляд та підтримку починаючи ще з ранніх стадій захворювання», – повідомила доктор Сугіяма.
Як уберегтися від вірусу та зменшити ризик тривалих наслідків
Незважаючи на те, що у травні 2023 року Всесвітня організація охорони здоров’я скасувала режим надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, пов’язаної з пандемією COVID-19, сам вірус SARS-CoV-2 продовжує активно циркулювати серед населення. Сучасні варіанти коронавірусу належать до лінії Омікрон, яка, за результатами японського дослідження, також може супроводжуватися розвитком постковідного синдрому, хоча й рідше, ніж варіант Дельта.
Повністю виключити ризик зараження неможливо, однак його можна суттєво знизити. Фахівці рекомендують дотримуватися загальних заходів профілактики, уникати контактів із хворими людьми, приділяти увагу гігієні рук, а при появі симптомів ГРВІ не відкладати консультацію лікаря.
Особливо важливим є своєчасний початок лікування гострої вірусної інфекції. Хоча специфічної терапії постковідного синдрому сьогодні не існує, сучасні підходи спрямовані на максимально ранній контроль гострого перебігу захворювання та зменшення ризику розвитку ускладнень.
Сучасні підходи до противірусної терапії
Для лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій, у тому числі COVID-19, лікар може рекомендувати противірусні препарати відповідно до клінічної ситуації та чинних рекомендацій.
Одним із таких засобів є лінійка Флавовір. Відповідно до інструкції для медичного застосування та результатів експериментальних досліджень, діюча речовина протефлазід проявляє противірусну активність щодо широкого спектра ДНК- та РНК-вірусів, зокрема вірусів грипу та SARS-CoV-2, шляхом пригнічення вірусоспецифічних ферментів, необхідних для їх реплікації.
Читайте також: Як флавоноїди блокують віруси: висновки українських вчених
Важливою особливістю Флавововіру є відсутність розвитку рефрактерності імунної системи при тривалому застосуванні. Ця властивість відображена в офіційній інструкції для медичного застосування і є однією з відмінностей препарату від підходів, що базуються на стимуляції імунної відповіді.
Різні форми для різних клінічних ситуацій
Лінійка Флавовір представлена кількома лікарськими формами, що дозволяє лікарю обрати найбільш відповідний варіант залежно від віку пацієнта та клінічної ситуації:
- краплі Флавовір — для профілактики та лікування ГРВІ та грипу у дорослих і дітей;
- сироп Флавовір — для профілактики та лікування ГРВІ та грипу дозволений до застосування у дітей від народження;
- Флавовір спрей для рота та горла — для місцевого застосування у дорослих і дітей від 4 років;
- Флавовір спрей назальний — для місцевого застосування у порожнині носа у дорослих і дітей від 4 років.
Системні та місцеві форми можуть застосовуватися як частина комплексної терапії відповідно до показань, офіційної інструкції та рекомендацій лікаря.
Результати японського дослідження ще раз підтверджують, що наслідки COVID-19 можуть зберігатися тривалий час навіть після перенесеної інфекції. Саме тому важливо не лише дотримуватися заходів профілактики, а й своєчасно звертатися до лікаря при появі симптомів ГРВІ.
Ранній початок лікування відповідно до сучасних рекомендацій, використання противірусної терапії за показаннями та комплексний підхід до ведення пацієнта можуть сприяти швидшому одужанню та зменшенню ризику розвитку ускладнень.
