Скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти. Чому батьки піклуються про оточення своєї дитини? Бо друзі формують особистість, впливають на смаки та світосприйняття дитини. Дружити з хуліганом і прогулювати уроки або захоплюватися музикою разом із однодумцями? Батьки прагнуть найкращого для своєї дитини і тому хочуть навчити її обирати друзів.
Дружба відіграє важливу роль у ментальному формуванні дитини. Вона вчить дитину керувати своїми емоціями, відстоювати власні кордони, бути впевненою у собі, вміти вирішувати конфлікти тощо.
А ще дружба може навчити дитину таким важливим вмінням, як:
- відмовляти другу/подрузі та не сваритися,
- дружити без ревнощів,
- просити про допомогу,
- бути вдячним,
- піклуватися про інших,
- поводитися з іншими на рівних,
- не піддаватися на провокації,
- тримати секрети та зберігати чужі таємниці.
Не всім дітям легко даються навички комунікації та соціалізації. Це може залежати від характеру, негативного досвіду, особливостей розвитку, мовного бар’єру тощо. Батьки можуть знайти причину і допомогти своїй дитині знайти справжніх друзів.
Як ненав’язливо навчити дитину заводити друзів?
- Врахувати бажання. Перед тим, як почати діяти, батькам треба впевнитися, що їхня дитина має потребу у спілкуванні, дійсно бажає дружби, просить їхньої допомоги. Бо якщо дитина – інтроверт, то вона зовсім не страждає від відсутності друзів, їй комфортно наодинці із собою, завжди є чим зайнятися.
Може бути й таке, що дитина прагне заводити друзів з кола старших від неї дітей або навпаки, молодших. Треба враховувати такі бажання.
Читайте також:Рефрактерність: коли віруси ігнорують лікування
- Бути прикладом. Діти мимоволі копіюють поведінку дорослих. Тому буде складно навчити дитину дружити з кимось, якщо у мами й тата немає власних друзів. Тож дитина має бачити, що таке дружба: проведення часу, підтримка, спільні інтереси тощо. Батьки мають наочно показати, як це дружити і спілкуватися.
- Виховувати навички. Може здатися, що певні речі зовсім не стосуються теми друзів. Але вміння слухати, брати до уваги думки інших, толерантність, емпатія, грамотна мова та інші подібні здібності дуже полегшують спілкування. Тож виховний процес та навчання впливають на навички комунікацій з однолітками.
- Використовувати всі можливості. Не завжди контингент садочка чи школи відповідає потребам дитини щодо друзів. Тож варто спробувати долучити дитину до гуртків і секцій. Маючи однодумців та спільні теми, дитині буде легше спілкуватися з однолітками та підтримувати контакт. Особливо дітям, які не відвідують дитсадки і виховуються виключно дорослими (бабусями, нянями). Також поступово призвичаїти дитину до нових знайомств допоможуть відвідування майстер-класів, гостей, дитячих заходів, таборів та подій (екскурсії, квести, концерти), призначених для дітей.
- Мовний бар’єр. Внаслідок військової агресії багато дітей опинилися за кордоном. Незнання мови може стати бар’єром для дружби і дитина може почуватися самотньою. Якщо мова є основною перешкодою для спілкування, то варто надолужити знання – в ідеалі записатися на дитячі мовні курси або найняти репетитора онлайн. Водночас відвідувати дитячу спільноту та дитячі колективи, щоб дитина практикувала мовні навички та стосунки.
- Звернутися до психолога. Коли усі намагання допомогти марні, варто звернутися за допомогою до психолога. Спеціаліст здатен швидко знайти проблему й опрацювати її. Така співпраця з психологом буде корисною як дитині, так і батькам.
- Переглянути режим дня. Можливо причина відсутності друзів криється у банальній нестачі вільного часу. Якщо дитина забагато часу приділяє навчанню, хобі, гаджетам, то у неї зовсім не залишається його на спілкування з однолітками.
Навчити дитину дружити важливо. Дружба впливає на соціальні навички і подальше доросле життя. Не всі діти легко заводять друзів. Батькам варто набратися терпіння, підтримувати, заохочувати, пробувати знов і знову допомагати дитині. Головне пам’ятати, що крім цих порад, дитині знадобиться правильне виховання, яке зробить з неї відкриту і впевнену у собі особистість.
