Олена Москаленко (Квартет Asturia Quartet – скрипалька. (Дочка Емілія (3 роки), розповіла, як виховувала свою дитину і про інші цікаві нюанси …

1. Олена, розкажіть, будь ласка, що вас надихнуло вести блог?

До цього мене спонукала професійна діяльність. Я артист, багато гастролюю, виступаю в різних країнах і звичайно хочеться поділитися враженнями, інстаграм в цьому плані мене цілком влаштовує.

2. Який спосіб виховання дитини ви вибрали? (методи, книжки… тощо)

Думаю, інтуїція найрезультативніший інструмент у вихованні дитини. Коли виникають проблеми, звертаюся до більш досвідчених мам, шукаю відповіді на блогах.

3. Якщо ваша дитина захворіла, то які методи лікування ви б обрали (традиційні, нетрадиційні)?

Коли дитина хворіє, безумовно, звертаюся до перевіреного лікаря, використовуючи традиційні методи лікування.

4. А скажіть (якщо це не секрет) чи була у вас післяродова депресія? Якщо так, то, як ви з нею боролися?

Про після родову депресію знаю тільки чуток, благо мене ця проблема минула.

5. Слухає чи ваша дитина музику? Якщо так, то яку і яка в нього на неї реакція? Як ви думаєте, з чим це пов’язано?

Хороше запитання (посміхається). Щодо музики це взагалі окрема історія. Папа у нас джазовий музикант, я скрипалька, і природно музики в будинку багато, але у дитини свої переваги – Винник, Монатік, Дзідзьо, Сердючка, Потап, це потанцювати і повеселитися. Як сказала моя мама: «Нарешті-то в будинку зазвучала нормальна музика». Така музика набагато простіше для дитячого сприйняття, на відміну від класики і джазу, вона легше, позитивніше. Останнім часом вона стала слухати татову музику, мабуть дорослішає.

6. Як ваша дитина реагує на розмови в родині (сварки… ) і яка в неї реакція?

Підвищений тон в нашому домі не припустим,  дитина лякається і плаче. З народженням дочки багато що змінилося, і наші відносини, безумовно, теж. Ми стали більш терпимими, делікатнішими, уважними.

7. Кому б ви в першу чергу довірили свою дитину: тато, мама, бабуся, дідусь, няня….

Дитину можу довірити тільки чоловікові і мамі, це найближчі мені люди, на них я завжди можу покластися.

8. Ваша дитина вже проявляє характер? Якщо так, то як?

Характер ми почали проявляти мало не з пелюшок, на початку були вимоги, якщо не отримує бажаного включаються капризи, до істерик у нас не доходило, намагалися переключити увагу на щось інше.

9. Олена, розкажіть, про такий делікатний момент … Як ви відлучали доньку від грудей? І дайте, будь ласка, поради майбутнім мамам.

Від грудей відучила легко, у нас була лактозная непереносимість, в силу цього, я сиділа на строгій дієті, молоко пропало природним шляхом, до цього часу дитина була на прикорму і адаптувався досить – таки легко.

10. Якими методами ви привчали Ємілію до горщика? Розкажіть про свій досвід.

На горщик ми ходимо де – то з півтора років. Ловила момент, коли бачила, що хоче на горщик – садила, вмовляла. У нас інша проблема, в туалет ми ходимо тільки вдома і в садку, навіть коли ми летіли на відпочинок дитина сходив у туалет будинку о 3 годині ночі і потім о першій годині дня після прильоту. І як я не вмовляла, ні в яку.

11. Ви вже подорожували? Що необхідне є у вас в аптечці під час подорожі?

Подорожуємо ми з півтора років з повною аптечкою. Це антигістамінні, шлункові, простудні, в загальному повний чемодан.

Наталка Чекмарьова, керівник проекту «Долоні дотик», мати трьох дітей, розповіла, як вона боролась с післяпологової депресією. Особливо після третьої дитини

1.Що вас надихнуло вести блог?

Я – мама трьох дітей. У мене є сторінка на ФБ, де я розкриваюсь, шукаю відповіді на власні питання. Тут я у різних ролях: викладач, журналіст, волонтер, романтична жінка і, звісно, мама.

2. Який спосіб виховання ви обрали (методики, інтуїція, література)?

Навряд чи я вибирала спосіб виховання. Життя ставило питання – я шукала відповіді. У чомусь допомагала розібратись література, у чомусь – власний позитивний і негативний досвід. Та головне – це повага, адже кожна маленька дитина – це особистість, і потрібно чітко розуміти, що діти – це не власність.

3. Якщо ваша дитина захворіла, які засоби лікування ви оберете?

Коли мої діти хворіли, я нечасто зверталася до лікарів, лікувала дітей традиційно і не затягувала з лікуванням. У моїх дітей ніколи не було ускладнень після застуд. А ось у тих випадках, коли потрібен професіонал, коли, звичайно, сама не впораєшся, одразу в лікарню: підозра на апендицит, підозра на перелом чи струс.

4. Чи була у вас післяпологова депресія?

Так, в мене була післяпологова депресія. Особливо після третьої дитини. Якщо чесно, важко сказати, як мені вдалося з цим впоратися і вийти з того стану. Думаю, що це одна з моїх не до кінця пропрацьованих травм. Мабуть, змінився гормональний фон, можливо, материнські інстинкти, або усвідомлення, що ніхто і ніколи не любитиме моїх дітей так, як я.

5. Які музичні вподобання у ваших дітей і наскільки вони відрізняються від ваших?

Так, мої всі діти дуже люблять музику. Різну. В дитинстві вони більше реагували на українські колискові та класику, ну ще трохи на рок. Зараз у кожного свої вподобання. Але це якісна музика. Думаю, що вплинула на формування їхніх музичних смаків. Не на сам смак, саме на його формування.

6. Як ваші діти реагують на підвищений тон, сварку?

Зараз у нас сварки – явище рідкісне. Діти реагують по-різному, старший намагається всіх помирити, середній починає філософствувати, менша може розплакатися або рознервуватися.

7. Кому б ви, насамперед, довірили ваших дітей: татові, бабусі, дідусю, і чому?

Зараз своїй мамі, раніше – бабусі.

8. Безумовно ваші діти вже давно проявляють характер, як вам вдається з цим впоратись?

Моїм дітям уже час проявляти характер) він у кожного з них був від народження. В чому виражався? У відстоюванні власних кордонів.
Я приймаю їх такими, як вони є, у жодному разі не намагаюсь змінити чи переламати, хіба що – трішечки підправити.

9. Як ви відлучали дітей від грудного вигодовування?

Моя порада робити це поступово, як і вводити нову їжу. І тоді одне годування замінювати іншим. Згодом у вас залишається тільки одне. Це краще робити перед сном, останнім. Зберігаючи певний час такий собі ритуал. Тоді це не травмує дитину.

Репетитор математики, співзасновник OADtraining, співорганізатор Соціальних курсів – Анастасія Фурсова, розповіла, як вона виховує свою доньку і як позбутися «мамського» стресу (донька Емілія 9 місяців)

1. Розкажіть, будь ласка, що вас надихнуло вести блог?

Напевно, немає нікого бентежнішого, ніж молода матуся. Тривогу викликає все: від вибору підгузків та пелюшок до пошуку «своєї» моделі виховання і розвитку дитини. Я щодня проходжу цей шлях, розумію як це непросто. Тому хочу поділитися своїм досвідом і сподіваюсь, що він стане у нагоді та допоможе хоч трохи зняти щоденний матусин стрес.

2. Який спосіб виховання дитини ви обрали? (методи, книжки… тощо). 

Ми з чоловіком дуже довго хотіли дитинку, тому ще до вагітності перелопатили велику кількість інформації. У всіх методиках ми знаходили те, що нам подобається і брали це на замітку. Однак, коли народилась наша Емілія, ми зрозуміли, що безліч батьківських тактик нам просто непотрібні. А вирішення багатьох ситуацій знаходилось інтуїтивно. Тому ми обрали для себе шлях інтуїтивних батьків, які йдуть за розвитком дитини, але з позиції сильного і вмілого дорослого, який знає, що робити в складній ситуації.

3. Якщо ваша дитина захворіла, яким методам лікування ви віддаєте перевагу (традиційним, нетрадиційним)?

Дякувати Богові, якихось особливих хвороб у нас не було. Лише нежить, кашель, легка форма алергії. Але я однозначно підтримую доказову медицину. Ми не займаємось самолікуванням ніколи. Абсолютно. За появи незрозумілих нам симптомів ми консультуємося з нашим педіатром у дитячій поліклініці. Ми постійно займаємося профілактикою захворювань: прогулянки на вулиці щодня по 3-4 години, дитячу кімнату завжди провітрюємо, часто проводимо вологі прибирання, щоб збиралось мінімум пилу. У нас дві собаки, вони вчасно привиті та регулярно проходять протигельмінтну терапію. Дякуючи порадам педіатрів, нам вдалося оминути затяжного періоду колік без фармакологічних експериментів над донькою. Тому всіх закликаю знайти педіатра, підписати декларацію і користуватись його порадами.

4. Чи була у вас післяпологова депресія? Якщо так, то як ви з нею боролися?

Через тиждень після народження доні, я одразу повернулась до роботи. Та щоранку мені дуже хотілось плакати, я відчувала, що погана мати, мене охоплював страх за майбутнє дитини. Я часто не мала сил поїсти, вночі погано спала, хоча наша дівчинка спала прекрасно і прокидалась всього один раз за ніч. Я хотіла дати своїй малечі найкращі речі, найяскравіші іграшки, найсуперовішу коляску і при цьому картала себе за те, що працюю і недостатньо приділяю Емілії уваги. Тому так, я вважаю, що у мене була одна із форм післяпологової депресії. Мені дуже допоміг чоловік. Він постійно повторював, що кращої мами годі й шукати, взяв на себе багато господарських справ. Свекруха приїздила готувати нам їжу, близькі та знайомі передавали подарунки і приходили вітати особисто. Наш дільничний педіатр допомогла нам з купанням та доглядом за пуповиною. Сестричка підтримувала і взяла на себе левову частку організації хрестин маленької. Інша сестричка була постійно на телефоні й радила, де краще купити речі, необхідні косметичні засоби для мене і для доні. Вся ця підтримка і допомогла мені справитись з емоціями, правильно прожити їх і відчути деструктивність мого стану. Потім я пішла на групові заняття з йоги, які неймовірно підтримують мене й досі.

5. Чи слухає ваша дитина музику? Якщо так, то яку і яка у неї реакція? Як ви думаєте, з чим це пов’язано?

Я дуже люблю народну пісню «Ой, у вишневому саду…». Співала її чоловікові на весіллі, співала до знайомства з ним в скрутні хвилини в якості арт-терапії, під час вагітності співала животику, а коли малеча народилась – співаю й зараз. Вона часта засинає під цю пісню і швидко заспокоюється. Я взагалі з тих мам, у яких на будь-яку ситуацію в житті є пісня або вірш. Ще з перших днів Емілія любить музику з механічних іграшок (як у музичних скриньках). У неї є мобіль, що грає чарівну мелодію. В перші місяці агукала до іграшки, потім намагалась дотягтися, а тепер щиро посміхається, коли чує музику.  Думаю, така реакція пов’язана з тим, що це знайомі звуки з перших днів. Вони створюють відчуття впевненості в новому, незвіданому і такому великому світі.

6. Як ваша дитина реагує на розмови в родині (сварки, гучні розмови тощо) і яка її реакція?

Ми живемо втрьох. Довгий час я працювала вдома, до мене приходили діти на заняття, іноді Емілія була на цих уроках разом зі мною. Вона якось розуміла, що мама зараз працює і розмовляє до діток, а як тільки у мене закінчиться заняття, то ввесь вільний час приділятиму їй. Напевно тому вона поводила себе спокійно, найчастіше повзала, гралася.
З чоловіком при доньці ми не лаємось, однак, коли триває якась дискусія і ми говоримо один одному свої аргументи, в якийсь момент доня затихає і я розумію, що емоції починають виходити з під контролю. В цей час стає дуже соромно, адже складається враження, що ми її лякаємо.

7. Кому б ви в насамперед довірили свою дитину: татові, мамі, бабусі, дідусю, няні та чому?

Довіряю свою дитину з абсолютно спокійною душею на стільки, що можу навіть спати, лише чоловікові. Думаю, це тому, що всю вагітність ми пройшли разом, після народження доньку одразу віддали татові, підготовку квартири до появи доньки чоловік повністю взяв на себе, деякі меблі навіть власноруч змайстрував. Він вчасно посадить на горщик, замінить підгузок, погодує і пограється. Вкладе спати, погуляє і встане вночі, коли я вже не маю сил. Я знаю, що він – справжній тато. Тому довіряю йому. Іноді, навіть більше, ніж собі.

Звісно, ситуації бувають різні, інколи  хочеться просто побути з чоловіком удвох. Тоді просимо одну з моїх сестричок або чоловікову погуляти з малечею. Однак, я тривожуся і розумію, що хвилююсь за свою дитину, хоча начебто причин немає. Донька поводить себе спокійно або взагалі спить.

Читайте також

Основні причини небезпеки вірусу грипу